Палац Сангушків: від Речі Посполитої до радянської армії

BBC Україна підготувала серію блогів про палаци України. Сьогодні говоримо про бароковий палац в Ізяславі на Хмельниччині.

У XVIII столітті, за часів Речі Посполитої, власниками міста Ізяслав була заможна родина Сангушків, яка прославилася як філантропи й фундатори релігійних проектів.

Бароковий палац у місті спершу проектував їхній придворний зодчий. Та пані Барбарі Сангушко не сподобався його проект, і вона звернулася по допомогу до королівського архітектора.

Будівництво й облаштування споруди тривало понад 15 років. Звели її в другій половині XVIII століття.

Спочатку тут гостював польський король, а після Сангушків - російські, українські та радянські військові.

Розмір, а не вигляд

Павло Кароль Сангушко видобував срібло, займався виробництвом скла, отримував прибутки від торгівельних зборів. Магнат вкладав кошти у розвиток власних міст. Зокрема, в Ізяславі відновив пошкоджені козаками замки, костели, спорудив нові.

Мецената найперше цікавили масштаби, а не форма та стиль будівель, розголос у суспільстві. Як на типового представника шляхти його обізнаність у мистецтві була скромною та обмеженою італійськими впливами.

Павло Сангушко довіряв рішення про вигляд та облаштування об'єктів придворному зодчому та іншим фахівцям.

Архітектор палацу

З-поміж художників, скульпторів та інших митців, архітектори мали привілейоване становищем, так само як архітектура помітно виділялася серед інших видів мистецтв.

У Сангушків працював італієць Паоло Фонтана, який проектував кляштори (католицькі монастирі), костели, палаци, керував будівництвами та ремонтом старих.

Виконувати волю магната було однією з умов його безстрокового контракту. За це зодчий отримував високу зарплату.

Але після смерті магната справами маєтків та новими архітектурними проектами зайнялася 28-річна Барбара Сангушко. Це змінило кар'єру Паоло.

Проект

Пані Сангушко була однією з найцікавіших та найвідоміших жінок старої Польщі. Вона прославилася як філантроп та організатор театральних вистав і літературних салонів. Перекладала французьких письменників, писала короткі твори для дітей.

Барбара фінансувала, але не втручалася в будівництва сакральних споруд. Натомість прискіпливо вивчала проекти палаців, вимагала детальні креслення найменших елементів, робила зауваження на полях звітів.

Паоло Фонтану вона вважала старомодним. І саме вона звернулася до Якуба Фонтани з проханням відкоригувати проект ізяславського палацу.

Після цього королівський зодчий вніс правки у загальний вигляд споруди.

А ще за декілька років пані Сангушко надіслала нові креслення сходів та ескізи камінів.

У цих елементах - вестибюлі, колонному виступі - "чітко прослідковується особистість варшавського творця", стверджує польський дослідник, доктор наук Юзеф Скрабський.

Інтер'єр і парк

Будівництво й облаштування палацу тривало понад 15 років. Затримки виникали через те, що над ним працювали приїжджі майстри, адже серед місцевих компетентних не було.

Багато матеріалів привозили здалеку.

Наприклад, бляху транспортували з Гданська. Петлі, дверні ручки та фурнітуру замовляли в Терешкові (на Полтавщині), Ганнополі, Шепетівці та Мізочі, що неподалік Ізяслава.

Інтер'єр палацу прикрашали фамільні портрети, живописи фламандської школи, а також колекція польських та англійських гравюр, занотував краєзнавець Тадеуш Стецький.

А за даними опису палацу, кімнати декорували кольоровим папером: більярдна була, наприклад, жовтою. Стелю обрамляла ліпнина.

Палац Сангушків з'єднали коридорами з іншим, Новозаславським, добудували приміщення, заклали під'їзний міст. Таким чином барокова споруда стала частиною архітектурного комплексу.

Навколо запланували парк, але місцевий садівник не впорався із завданням. На прохання Барбари Сангушко проект розробив варшавський спеціаліст Карл Кнакфус, а його брат реалізував задум.

Новозбудований палац став популярним місцем зустрічі політиків, магнатів та військових. Зокрема, польський король Станіслав Август гостював тут двічі.

Нові власники

Після переділу Речі Посполитої в палаці частково господарювали російські військові, зокрема підопічні генерала Михайла Кутузова. Згодом під тиском імперської влади Роман Сангушко продав резиденцію.

Палац адаптували під казарму з їдальнею, бібліотекою та помешканням для офіцерів. Подекуди перебудували, але сама присутність військових врятувала пам'ятку від руйнації.

Після Першої Світової війни тут розташувався штаб корпусу Січових стрільців Армії Української Народної Республіки під командуванням Євгена Коновальця. Українців захопили червоні козаки, яких невдовзі замінили більшовики.

Споруда найбільше постраждала наприкінці Другої Світової війни. Радянська влада передала приміщення для потреб армії.

У 2006 році український уряд виділив гроші на реставрацію пам'ятки.

Приміщення палацу Сангушків та замку Заславських планували використати як адміністративну споруду та музей. Але справа обмежилася розчисткою території та встановленням паркану.