Славетна Фултонська промова Черчилля, що дала старт холодній війні

У 1946 році, менш ніж через рік після закінчення Другої світової війни, британський лідер воєнного часу виголосив термінове попередження про радянську загрозу для Заходу.

"Від Шецина на Балтійському морі до Трієста на Адріатиці на континент опустилася залізна завіса".

Одним реченням Вінстон Черчилль визначив розрив між двома протилежними способами життя: з одного боку - капіталістичний Захід, з іншого - комуністичний Схід.

Черчилль підготував цю промову з нагоди надання йому почесного звання доктора Вестмінстерського університету в місті Фултон, що в американському штаті Міссурі. І його промову пізніше так і почали називати - Фултонська.

У ній 5 березня 1946 року Черчилль закликав США дивитися назовні й не повертатися до ізоляціонізму. Він провів метафоричну розділову лінію через Європу - від кордону Німеччини з північно-західною Польщею до кордону Італії з частиною Югославії, яка нині є Словенією.

Це зафіксувало момент між післявоєнною ейфорією та тривожним відчуттям того, що попереду можуть чекати нові небезпеки.

Тоді це усвідомлювали ще не всі, але Черчилль уже побачив, як формуються умови для Холодної війни - протистояння двох нових наддержав, США і СРСР, яке на десятиліття розділить світ на ідеологічні табори.

Черчилль говорив лише як приватна особа, а не світовий лідер, який очолював Велику Британію протягом більшої частини воєнних років.

Поки великі держави все ще планували, якою буде післявоєнна ситуація після перемоги, британці проголосували проти Черчилля на загальних виборах 1945 року. Пригнічений і збентежений відмовою менш ніж через два місяці після святкування Дня Перемоги, 71-річний чоловік розмірковував, що йому робити далі. Але в нього вже були певні плани.

З наближенням кінця війни Черчилль зауважив, що радянська армія не відходить з територій, які вони окупували, просуваючись по Східній Європі, щоб перемогти нацистську Німеччину.

У цих нещодавно звільнених країнах виникали режими, підтримувані Радянським Союзом, і Москва сигналізувала про амбіції з подальшого розширення свого впливу.

Однак після такого руйнівного глобального конфлікту мало яка країна, особливо Сполучені Штати, хотіли протистояти своєму колишньому союзнику воєнного часу та ризикувати розпочати Третю світову війну.

Черчилль не погоджувався і навіть розглядав можливість нападу на Радянський Союз. Цей вибуховий секретний план мав кодову назву "Операція Немислиме". Британські військові радники невдовзі зрозуміли, що це нереально, – це підказувала й сама назва, - і відмовилися від цього.

Навіть тепер, коли він вже не був прем'єр-міністром, слова Черчилля все ще привертали міжнародну вагу.

У жовтні 1945 року несподівано з'явилася захоплива можливість - Черчилль отримав сміливе запрошення виступити у Вестмінстерському коледжі, досі маловідомому закладі в невеликому містечку Фултон у штаті Міссурі.

Внизу листа було написане президентське схвалення: "Це чудовий навчальний заклад у моєму рідному штаті. Сподіваюся, ви зможете це зробити. Я вас представлю. З найкращими побажаннями, Гаррі Трумен".

Президент США розрахував, що промова Черчилля також може принести користь його уряду.

З перших днів свого існування США боролися з тим, як збалансувати внутрішні пріоритети з амбіціями за кордоном. З поверненням військ додому багато американців дивилися всередину себе та зосереджувалися на відбудові.

Однак дехто відчував занепокоєння щодо можливої загрози з боку СРСР. Трумен міг би використати промову Черчилля, щоб оцінити, що насправді думають американці.

Створення "особливих відносин"

Черчилль скористався нагодою та тижнями працював над промовою, кристалізуючи свої думки про новий світ, що постає з уламків війни.

Він приїхав до Міссурі з Вашингтона разом із президентом Труменом, який прочитав текст промови в поїзді. Черчилль описав у листі до Клемента Еттлі, свого наступника на посаді прем'єр-міністра, як Трумен схвалив промову: "Він сказав мені, що вважає її чудовою і що вона принесе лише добро, хоча й викличе ажіотаж. Він здавався однаково задоволеним як під час промови, так і після".

Трумен представив Черчилля, як "видатного громадянина світу". Сцену встановили в спортзалі коледжу - єдиному місці в кампусі, достатньо великому для проведення такої події. Промова мала назву "Мʼязи миру" - змінена фраза римського оратора Цицерона "мʼязи війни".

У своїй промові він закликав США відіграти свою роль у формуванні миру після того, як вони зіграли свою роль у війні.

Закликаючи захиститися "від двох гігантських мародерів - війни та тиранії", він сказав, що нещодавно створена Організація Об'єднаних Націй не зможе самостійно підтримувати мир.

"Ні гарантованого захисту від війни, ні постійного зростання світової організації не буде без того, що я назвав би братнім об'єднанням англомовних народів. Це означає особливі стосунки між Британською Співдружністю й Імперією та Сполученими Штатами".

Сам Черчилль був наполовину американцем і вважав, що безпека та процвітання Британії залежать від тісніших зв'язків зі США.

Його новостворену фразу "особливі стосунки" досі широко використовують для опису спільних історичних та культурних зв'язків країн, хоча саме партнерство часто виявлялося досить складним.

Найвідоміша фраза промови, "залізна завіса", стала крилатою й увійшла до політичного лексикону. Черчилль попереджав про те, що "стародавні столиці та держави Центральної та Східної Європи" потрапляють під посилення радянського впливу.

Ці радянські держави-сателіти перетворюються на "поліцейські уряди", казав він, а комуністичні партії намагаються "отримати тоталітарний контроль".

Хоча промова Черчилля популяризувала цю фразу як яскравий опис розриву між капіталістичним та комуністичним світом, належить вона не йому.

Насправді він сам використовував її кілька разів раніше.

Історик, професор Девід Рейнольдс, розповів в інтерв'ю програмі BBC Witness History: "Термін "залізна завіса" щодо стосунків між Заходом і більшовиками використовували з часів більшовицької революції. Це робив і сам Черчилль під час виступів у Палаті громад, але лише після промови у Фултоні його почув і підхопив весь світ".

Менш ніж через рік після Дня Перемоги Черчилль заявив, що важко здобутий мир залишається крихким.

"Це точно не та звільнена Європа, за яку ми боролися, і не та, що містить основи постійного миру", - сказав він. Безпека світу "вимагає нової єдності в Європі", - сказав він, адже для західних демократій надзвичайно важливо було протистояти Радянському Союзу.

"З того, що я бачив у наших російських друзів і союзників під час війни, я переконаний, що немає нічого, чим вони захоплюються більше, ніж силою, і нічого, що вони поважають менше, ніж слабкість, особливо військову слабкість. З цієї причини стара доктрина балансу сил є необґрунтованою".

Черчилль нагадав, як він застерігав у 1930-х роках від умиротворення Гітлера та нацистської Німеччини, але його "ніхто не слухав, і один за одним нас усіх затягнуло у жахливий вир".

Він додав, що "ми точно не повинні допустити, щоб це повторилося". Хоча він не думав, що СРСР прагне ще одного конфлікту, він сказав, що вони хочуть "плодів війни та безкінечного розширення своєї могутності та доктрин".

Він попереджав, що якщо західні демократії не стануть разом на захист Статуту ООН, основоположного документа, який окреслює основні принципи міжнародних відносин, "тоді катастрофа може вразити всіх нас".

Телеведучий BBC Алістер Кук через 50 років у своєму тривалому щотижневому випуску "Лист з Америки" згадував, наскільки приглушеною була реакція громадськості на Заході на попередження Черчилля.

"Лише через 10 місяців після капітуляції нацистів, безумовно, було не найкращим часом попереджати всіх про загрозу від Радянського Союзу, - сказав він. - Більшість людей, я думаю, у більшості вільних країн або зітхнули від слів Черчилля, або розлютилися".

Кук сказав, що багато хто бачив у Черчиллі "його старий сварливий дух підпалювача війни", але "на жаль, ми помилялися, а старий буркун знову мав рацію".

Створення НАТО

Радянський лідер Йосип Сталін відреагував на промову свого колишнього союзника з обуренням, порівнявши Черчилля з нацистами.

Офіційна комуністична газета "Правда" опублікувала велике інтервʼю з ним, в якому він сказав: "Гітлер почав розпалювати війну, оголосивши свою расову теорію, заявивши, що лише люди, які розмовляють німецькою мовою, представляють повноцінну націю. Містер Черчилль починає розпалювати війну, також за допомогою расової теорії, стверджуючи, що лише нації, які розмовляють англійською мовою, є повноцінними націями, покликаними вирішувати долі всього світу".

Щоб заспокоїти ситуацію, уряди США та Великої Британії спочатку дистанціювалися від промови Черчилля.

Але через рік президент Трумен зобов'язав США виконувати роль захисника світової демократії, пообіцявши стримувати розширення Радянського Союзу та поширення комунізму.

Доктрина Трумена, як її стали називати, привела до створення НАТО, а згодом і до участі США в конфліктах у Кореї та В'єтнамі.

Зрештою, залізна завіса, про яку говорив Черчилль, стала не лише метафоричним, а й фізичним барʼєром, коли у 1961 році Радянський Союз побудував Берлінську стіну.

Протягом 28 років вона розділяла не лише родину та друзів, а й цілу країну.

Коли в 1989 році стіна нарешті впала, Вестмінстерський коледж окремо відвідали лідери двох наддержав - символічне місце, обране для того, щоб оголосити закінчення Холодної війни.

У 1990 році президент США Рональд Рейган відзначив першу річницю падіння Берлінської стіни, відкривши скульптуру онуки Черчилля, Едвіни Сендіс.

Коли через два роки приїхав колишній лідер СРСР Михайло Горбачов, він також, як і Черчилль, був уже приватною особою після усунення від влади.

Горбачов визнав, що промову Черчилля інтерпретували в Радянському Союзі як "офіційне оголошення Холодної війни".

Він зазначив, як сильно відтоді змінився світ.

"У головних центрах світової політики, здається, сьогодні зробили вибір на користь миру, співпраці, взаємодії та спільної безпеки", - сказав він.

Але на відміну від далекоглядної промови Черчилля, слова Горбачова швидко втратили актуальність.