"Еммануель" – 50 років. Як м'яке порно стало світовим хітом і повертається на екрани

Півстоліття тому, 1974 року, на екрани вийшов фільм "Еммануель". Він розсунув межі дозволеного, мав величезний успіх у прокаті, а ім'я головної героїні відтоді міцно асоціюється з сексом.

Цього року "Еммануель" повертається на великі екрани у новій адаптації, щоб знову підкорити серця глядачів своєю неповторною атмосферою та еротичним зарядом.

Чи зможе вона перевершити успіх оригіналу, який зробив м'яке порно мейнстримом у кіно?

Фільм (заснований на однойменному романі 1967 року), знятий французом Жюстом Жеккіном, з голландською акторкою Сільвією Крістель у ролі Еммануель, розповідає про 19-річну дружину французького дипломата, яка приїхала до Таїланду.

У незнайомій країні дівчина знемагає від нудьги. Незабаром вона дізнається, що бажання розважитись охоплює буквально всіх в її оточенні, а тому моральні рамки дозволеного тут доволі широкі.

Лише за кілька місяців Еммануель вдається спробувати буквально все: від зустрічей із незнайомцями до швидкоплинних ночей із жінками в найрізноманітніших місцях.

Але не всі контакти відбуваються за обопільною згодою. Еммануель ґвалтують в опіумному притоні, потім вона швидко переходить до сексу з чоловіком, який "переміг" її під час бійки.

"Не можу сказати, що це блискучий фільм, насправді", - сказала Сільвія Крістель в інтерв'ю Telegraph 2007 року.

Багато критиків того часу були з нею згодні, але фільм став касовою сенсацією, продавши близько дев'яти мільйонів квитків тільки у Франції. Загалом стрічку подивилися у світовому прокаті 300 млн людей - за найскромнішою оцінкою.

Вона стала хітом у США, Європі та Японії. У 1970-х роках з'явилося кілька сиквелів і спін-оффів, і Крістель знялася в кількох із них.

"Цей фільм, - каже вона, - як пам'ятник у Парижі. Японські туристи набивалися в автобус, а потім їх везли до Ейфелевої вежі, Тріумфальної арки та Еммануель".

В одному з кінотеатрів на Єлисейських Полях стрічку показували понад десять років, поставивши рекорд за тривалістю безперервного прокату.

А саундтрек, написаний П'єром Башле, став світовим хітом.

"Це був перший такий фільм французькою мовою і один з перших, що стали глобальним феноменом", - розповіла BBC Єва Джексон, редакторка відділу культури на каналі France 24.

Він з'явився в часи, коли темами епохи були вільне кохання і сексуальна свобода. Протизаплідні пігулки були у вільному доступі, а роком пізніше у Франції легалізували аборти.

"Останнє танго в Парижі" - також із відвертими сексуальними сценами - став хітом у Франції за два роки до цього, але в перший тиждень прокату на "Еммануель" прийшли вдвічі більше людей.

Стрічка порушила табу, показавши мастурбацію, секс з анонімними людьми та кількома партнерами, і водночас стала мейнстримом, оскільки масштаб аудиторії довів, що є бажання дивитися фільми такого роду.

"Еммануель" поклала початок розмові про те, як сексуальність можна показати в кіно.

Це далеко не шедевр, але він став хітом, а постер до нього - культовим. В 1970-х роках його можна було побачити по всьому Парижу.

У США "Еммануель" рекламували як артхаусну еротику, що відрізняється від інших фільмів для дорослих із рейтингом X.

За словами Крістель, деякі фанати, особливо в Японії, сприйняли стрічку як феміністську: "Вони вважали Еммануель домінантою тільки через одну сцену, де вона займається сексом зі своїм чоловіком в позиції зверху. У цей момент усі японські жінки встали і зааплодували".

Багато хто погодиться, що фільм не витримав випробування часом, починаючи від зображення тайців як анонімних слуг, бійців і ґвалтівників і закінчуючи питанням сексуальної згоди. Редакторка Єва Джексон називає оригінальну стрічку "надзвичайно проблематичною".

"Героїня є сексуальним об'єктом, більшість її партнерів - домінантні старші чоловіки, яких більше хвилює власне задоволення, - каже вона. - Є моменти, не лише з Еммануель, де згода на секс - під великим питанням. Наприкінці фільму, приміром, є жахлива сцена групового зґвалтування".

Навіщо робити римейк

"Сексуальна згода - зараз дуже актуальна тема у Франції, і не лише через рух #MeToo, - продовжує Єва Джексон. - У нас триває судовий процес у справі про багаторічне ґвалтування Жизель Пеліко, який не сходить з перших шпальт світових ЗМІ. Тож образ Еммануель втратив актуальність на багатьох рівнях. У 1974 році її, можливо, вважали новаторкою вільного кохання та сексуальних пригод, і вона принесла Франції відповідну репутацію, але фільм не був феміністичним. Він був написаний і знятий чоловіками".

З часом феномен Еммануелі згас навіть у Франції, і мало хто з молоді бачив оригінал: на світовій прем'єрі римейку Ноемі Мерлан, що знялася в головній ролі, зізналася, що не бачила версію 1974 року до того, як взялася за роботу.

Крім того, режисером нової екранізації стала жінка.

Одрі Диван пропонує на інтимні пошуки Еммануель новий погляд, далекий від класичних уявлень про цю героїню. Він адресований насамперед шанувальникам психологічних та еротичних драм.

За сюжетом, Еммануель - за 30. Вона летить до Гонконгу у відрядження, де ходить на робочі зустрічі, а вечорами зустрічається з різними людьми. Вона знайомиться з Кеєм (Вілл Шарп), який постійно вислизає від неї, ескортницею, що читає "Грозовий перевал" (Чача Хуанг), та керівницею готелю (Наомі Воттс).

Вона примножує свій чуттєвий досвід і відкриває для себе незвідані грані бажань, переосмислюючи своє розуміння близькості та свободи.

Сучасна аудиторія, для якої еротика стала звичним явищем, а доступ до порнографії можна отримати за допомогою мобільного телефону, являє собою інший режисерський виклик, ніж 1974 року, і Діван у недавньому інтерв'ю Variety зазначила, що для неї було важливо не показати сексуальну напругу, а натякнути на неї.

"У 70-ті роки було бажання показати більше, і саме це зробило перший фільм таким успішним, - каже режисерка. - Але я відчувала, що приховане чіпляє сильніше. Я вирішила посилити цю емоцію".

На думку деяких рецензентів, це не спрацювало.

"Постановка блискуча, відшліфована й умисно холодна, - пише французька Le Figaro. - Очевидно, автори хотіли перетворити Еммануель на феміністичну ікону. Кумедна ідея".

Натомість французький Huffington Post більш позитивно оцінює ідею стрічки. "Еммануель більше не є гіперсексуалізованою жінкою-об'єктом. Вона - активний суб'єкт. Точніше, об'єкт власного бажання".

Розчарування викликало й те, що новий фільм не французькою, тоді як попередній мав світовий успіх саме цією мовою. Але Єва Джексон все одно вважає, що французькі глядачі дивитимуться його "з цікавості".

"У фільмі зіграли всесвітньо відомі актори, Одрі Діван - шанована режисерка, і я думаю, всім цікаво, чи зможе вона витіснити чоловічий погляд на культовий жіночий образ", - пояснює експертка.

"Втім, я не впевнена. Це особливий випадок. У Франції сама назва має 50-річну історію як еротичний символ для чоловіків".

Нова екранізація "Еммануель" виходить у прокат у Франції. Світова прем'єра відбудеться пізніше.