"Це страшно". Австралійські батьки нажахані випадками насильства в дитсадках

Двічі на тиждень Бен Бредшоу перед роботою відвозить свого маленького сина до дитячого садка в Сіднеї.

Як і тисячі батьків по всій Австралії, 40-річний чоловік завжди був упевнений, що працівники закладу діють в інтересах його дитини.

Але останніми місяцями, за словами батька двох дітей, ця довіра до системи догляду за дітьми була підірвана - після кількох гучних справ про ймовірне сексуальне та фізичне насильство в дитячих закладах по всій Австралії.

"Це як стара приказка про тарганів - якщо бачиш одного в будинку, значить, ще десять ти не бачиш. Це ті, кого спіймали. Але ще страшніші ті, кого не видно", - каже він у коментарі BBC.

За останні кілька тижнів 2 000 дітей у штаті Вікторія закликали пройти тестування на інфекційні захворювання після того, як працівника дитсадка звинуватили в масовому сексуальному насильстві над немовлятами.

Також поліція ідентифікувала чоловіка з Сіднея, який працював у 6 центрах післяшкільного догляду і якого підозрюють у створенні "відвертих" зображень дітей під його наглядом.

Жінка з Квінсленду постала перед судом за звинуваченням у катуванні однорічного хлопчика.

Ще двом працівникам у Сіднеї висунули звинувачення через множинні синці на тілі маленької дитини.

Усе це відбувається на тлі того, як країна оговтується від злочинів працівника дитсадка Ешлі Пола Гріффіта, якого називають "одним із найгірших педофілів Австралії". Наприкінці минулого року його засудили до довічного ув'язнення за зґвалтування та сексуальне насильство над майже 70 дівчатками.

Це викликає паніку й страх серед батьків. Активісти з захисту дітей вимагають вжити заходів для виправлення "небезпечно некомпетентної системи". Політики пообіцяли реформи, щоб захистити найбільш вразливих австралійців.

"Деякі дитячі заклади досі безпечні, але нинішня система догляду за дітьми точно не працює на захист дітей і не ставить їхню безпеку у пріоритет", - каже Гетті Джонстон, провідна активістка у сфері захисту дітей.

"Вона провалюється на кожному етапі".

"Швидше зростання, більші ризики"

Останніми роками по всій країні спостерігається масштабна кампанія, спрямована на те, щоб забезпечити більшій кількості дітей доступ до дошкільної освіти та догляду - адже дослідження свідчать про численні позитивні довгострокові наслідки.

До цієї галузі інвестували мільйони доларів із федерального та регіональних бюджетів, зокрема для фінансування трьох днів перебування в дитсадку для сімей із низьким і середнім доходом.

Такі заходи спричинили стрімке зростання галузі - нові дитячі центри відкривали масово, що ще більше загострило брак кваліфікованих кадрів.

Це зростання призвело до "суттєвої вразливості", каже професорка Ліа Бромфілд, директорка Австралійського центру із захисту дітей.

"Щоразу, коли щось росте занадто швидко, це несе ризики", - каже вона, перераховуючи: нестача регулювання та нагляду, обмежена підготовка управлінців, а також фрагментований і нестабільний характер робочої сили.

"Якщо все це поєднати - маємо слабку систему з погляду хижака… систему, в яку легше проникнути", - пояснює професорка Ліа Бромфілд.

Після справи про сексуальне насильство над дітьми в Мельбурні, в рамках якої Джошуа Дейла Брауна звинуватили у 70 епізодах насильства над вісьмома немовлятами, федеральний уряд надав собі ширші повноваження - для того, щоб мати можливість позбавити фінансування установи, які порушують стандарти безпеки.

Федеральний міністр освіти Джейсон Клер заявив, що метою цього заходу не є "закриття центрів", а посилення тиску для "підвищення стандартів".

Але Бредшоу вважає, що цього недостатньо. Він каже, що позбавлення дитячого центру фінансування "не зупиняє злочин, а лише карає за нього".

"Потрібно робити щось на випередження".

Безпечні простори

Серія ймовірних злочинів спричинила гостру загальнонаціональну дискусію про те, як краще захищати дітей. Однією з найсуперечливіших пропозицій стало обмеження ролі чоловіків у сфері догляду за дітьми.

У суспільстві пролунали заклики заборонити чоловікам виконувати певні завдання - наприклад, змінювати підгузки чи супроводжувати дітей до туалету, - хоча дехто застерігав, що це може створити додаткове навантаження на жінок-працівниць.

"Йдеться не про заборону чоловіків-вихователів, а про надання сім'ям права вибору та можливості приймати обґрунтовані рішення", - каже Луїза Едмондс, активістка та захисниця прав жертв насильства над дітьми.

Після справи Брауна компанія G8 Education - власник центру, де він працював - запровадила так звані "відмови від інтимного догляду", які дають батькам змогу самостійно обирати, хто виконуватиме особисті й чутливі обов'язки. Також компанія пообіцяла встановити камери спостереження у всіх своїх закладах.

Джонстон, засновниця організації з захисту прав дітей Bravehearts, зазначає, що такі реакції з боку суспільства є природними, але застерігає: хоча "чоловіки дійсно становлять вищий ризик", жінки також здатні чинити насильство над дітьми, і злочини можуть відбуватись у найрізноманітніших умовах.

"Ці люди діють, коли з'являється можливість… коли інші не звертають уваги, коли вони відволікаються, стають байдужими або надто довірливими - саме це створює 'можливості' для зловмисників", - каже вона.

До практичних заходів, які центри можуть запровадити для посилення безпеки дітей, Джонстон відносить: присутність щонайменше двох вихователів, які постійно мають прямий зоровий контакт із дітьми, а також усунення "сліпих зон" у приміщеннях - наприклад, заміна суцільних дверей на двері зі скляними вставками, позбавлення від глухих стін та встановлення додаткових дзеркал для створення ефекту "випадкового нагляду".

"Усе зводиться до того, щоб зменшити кількість можливостей для хижаків ізолюватися або сховатися в закутках", - пояснює Джонстон.

Ховаються на видноті

Але, за словами експертів, також давно назріла масштабна реформа системи.

У 2017 році після кількарічного розслідування в щодо сексуального насильства над дітьми в інституційних закладах - таких як церкви, школи та дитячі заклади - сформулювали понад 400 рекомендацій. Але, як стверджують критики, реалізація деяких із найважливіших змін практично зупинилась.

Одна з таких нереалізованих рекомендацій, яку мають обговорити генеральні прокурори штатів на зустрічі цього місяця, стосується повної реформи системи перевірок людей, що працюють із дітьми.

Зараз кожен штат і територія Австралії самостійно проводить перевірки (що по суті є перевірками на наявність судимості) для осіб, які працюють з дітьми, але не обмінюється цією інформацією з іншими юрисдикціями. Правозахисники закликають до створення єдиної національної системи перевірки, хоча деякі вважають, що самі перевірки не є достатньо всеосяжними.

"Ця система непослідовна і надто сильно покладається на наявність попередніх судимостей", - каже Луїза Едмондс.

На думку багатьох експертів, система повинна охоплювати й інші "тривожні дзвіночки", зокрема офіційні скарги, попередження на роботі, оперативну інформацію поліції та осіб, згаданих як ймовірні зловмисники в конфіденційних заявах до національної програми компенсацій.

Фахівці наголошують, що потрібно використовувати ширший підхід, адже звинувачення у сексуальному насильстві над дітьми часто складно довести в суді. Свідками зазвичай виступають маленькі діти, які або не говорять зовсім, або мають обмежений словниковий запас, проблеми з пам'яттю і часто не розуміють контексту ситуації.

"Спіймати когось на гарячому і довести це поза межами розумного сумніву - майже неможливо", - каже Гетті Джонстон.

Саме тому професорка Лія Бромфілд - серед тих, хто закликає до створення загальнонаціонального реєстру працівників сфери дошкільної освіти - за аналогією з тими, що існують для лікарів або вчителів. Така система вимагала б від працівників підтвердження кваліфікації, містила б докладну історію працевлаштування і зобов'язувала б їх дотримуватися професійного етичного кодексу.

Правозахисники стверджують, що така система могла б охопити багато з того, що нинішні перевірки на допуск до роботи з дітьми просто не фіксують.

"У справах про сексуальне насильство над дітьми дуже часто, якщо озирнутися назад, видно безліч тривожних сигналів", - каже професорка Бромфілд.

"Може бути очевидний шаблон дій, але зараз ми його не бачимо, бо ці люди переміщуються між штатами, між секторами чи між роботодавцями", - додає вона.

Бредшоу каже, що доступ до більш повної інформації про персонал допоміг би таким батькам, як він, ухвалювати обґрунтовані рішення.

Дитячий садок - це необхідність для його родини, пояснює він, адже сам працює повний робочий день, а його дружина, вчителька старших класів, - чотири дні на тиждень.

Проте часто інформації про персонал дитячого закладу мало - "крім фотографій на стіні", тому батькам доводиться орієнтуватися на власне враження і "загальну атмосферу".

"Це наче чорна скринька, але ти змушений нею користуватися, бо мусиш віддати дитину в садок, щоб мати змогу заробляти на життя у великому місті", - каже він.

І саме тут потрібна також краща поінформованість самих батьків, каже професорка Бромфілд, — щоб вони знали, які питання ставити і як у найгіршому випадку самостійно розпізнати ознаки розбещення.

Серед порад: запитувати про політику закладу щодо захисту дітей, дізнаватися про плинність кадрів, а також звертати увагу на організацію простору.

Також, за словами експертів, потрібне краще й регулярніше навчання керівників у цій сфері - про те, як запобігати проблемній поведінці та виявляти її ознаки.

Для професорки Бромфілд, яка входила до команди, що проводила розслідування сексуального насильства над дітьми, ці розмови тривають вже понад десять років.

Але вона сподівається, що нинішня криза змусить Австралію вжити рішучіших заходів.

"Можливо, одним із результатів стане те, що з'явиться більша політична воля ставити безпеку дітей у пріоритет", - каже професорка Бромфілд.

"Головний урок полягає в тому, що ми ніколи не можемо розслаблятися, коли йдеться про безпеку дітей, - додає вона. - Злочинці стають дедалі кмітливішими, навчаються обходити системи, які ми створили. Ми не маємо забувати уроків минулого… і не повинні вважати, що цієї проблеми вже немає".