Чому нам подобається видавлювання прищів

Автор фото, Getty Images
Багатьох людей приваблюють речі, які викликають огиду - починаючи від видавлювання прищів і закінчуючи годинами перегляду моторошних відео.
Чому так відбувається?
Докторка Вел Кертіс, директорка Групи охорони довкілля Лондонської школи гігієни - або "огидологиня", як вона себе називає - пояснює еволюційну мету почуття огиди, а також те, чому це може нам подобатися.
Але якщо у вас слабкий шлунок, будьте обережні: далі ми обговорюватимемо потенційно відразливі теми!
Природа відрази
Тож чому ми відчуваємо відразу, коли бачимо щось гидке?
Докторка Кертіс каже, що це закладено в наших генах: якби наші давні предки не відчували огиди, вони б їли або торкалися того, чого не слід.
"Це генетично закладено - в тому сенсі, що всі ми маємо ці природні мотиви уникати огидних речей, уникати страшних речей і прагнути до хороших речей, таких як їжа", - каже вона.
Відраза вберегла наших предків від шкідливих бактерій у гнилій їжі, токсичній воді, відходах і мертвих тваринах. Люди з сильним почуттям огиди не тільки залишалися здоровішими, але й сприймалися як більш привабливі партнери, і передавали ці "гени огиди" своїм нащадкам.
"Ті, хто мав "здорову гидливість", народжували більше дітей і дотримувалися належної гігієни, і це захищало їхніх дітей, - каже докторка Кертіс. - Ті, хто не мав цієї гидливості, просто вимирали".

Автор фото, Getty Images
Ознаки огиди
Але як зрозуміти, коли вам щось просто не подобається, а коли - викликає огиду?
"Огида стосується речей, від яких нам може стати погано, - каже докторка Кертіс. - Можливо, вам не подобається смак сиру, але вам не обов'язково стане від нього погано. Але вам може бути огидно, коли ви побачите таргана, який сидить на тарілці з сиром, тому що тарган міг вилізти з унітаза й може переносити хвороботворні мікроорганізми".
Огида зазвичай провокує фізіологічну реакцію. Докторка Кертіс виділяє наступні етапи огиди:
- Увага: ви припиняєте робити те, що ви робите, і придивляєтеся до речі, щоб оцінити її, не підходячи ближче.
- Здригання або пітливість: долоні стають липкими, ви піднімаєте руки вгору і намагаєтеся триматися подалі і не торкнутися речі - або викинути її, якщо таки взяли до рук.
- Гримаса на обличчі: ви щільно закриваєте рот або висовуєте язик - ваш язик імітує, що виштовхує предмет із рота.
- Блювотний рефлекс: особливо якщо це реакція, пов’язана з відразою до їжі, ваш шлунок починає бунтувати, щоб перешкодити вам її з'їсти, і підготувати вас до того, що ви блюватимете, якщо це зробите.
Тепер ви знаєте ознаки реакції огиди. Перевірте, чи зможете ви дочитати статтю, їх не відчувши.
Чому огидне може нас приваблювати
Як дізнатися головне про Україну та світ?
Підписуйтеся на наш канал тут.
Кінець Whatsapp
Тож що може змусити нас прагнути таких, м'яко кажучи, не дуже приємних відчуттів?
"Якщо ви маленький примат, важливо вчитися - вчитися того, що лякає, і вчитися того, що викликає огиду, - каже докторка Кертіс. - Ми всі шукаємо можливості вчитися - і це називається грою".
Подібна теорія про те, чому нам сняться кошмари - зокрема ті, в яких за нами хтось женеться - полягає в тому, що це готує нас до страшної ситуації та загострює наші інстинкти боротьби або втечі, коли ми не спимо. Ймовірно, те саме відбувається, коли нас тягне до чогось відразливого.
"Це схоже на реакцію страху. Нас приваблюють, наприклад, американські гірки, тому що вони неприємні та страшні, але з їхньою допомогою ми можемо відчути, що таке бути наляканим. У всіх нас є бажання чогось навчитися і щось спробувати у безпечний спосіб", - каже докторка Кертіс.
Ось чому ви можете вичавити прищ, наповнений гноєм, або підняти кришку смітника й понюхати, коли розумієте, що запах буде геть неприємним.
Ваш мозок цікавиться тим, що відбувається в ситуації, яка не є небезпечною, і фіксує це на майбутнє, коли можуть виникнути "реальні" ситуації.
"Ви тренуєтеся, щоб побачити, що відбувається, - продовжує докторка Кертіс. - Малі діти встромляють палець у свій кал і облизують його, але після цього більше ніколи цього не роблять!"

Автор фото, Getty Images
Усі ми знаємо фразу про "мурашки по шкірі" - але коли йдеться про відразу, це не просто слова.
"Уявіть, що ваше волосся повне вошей, - каже докторка Кертіс. - Ви почнете чесатися й відчуватимете сильний свербіж. Це ще одна реакція відрази - ви встромляєте нігті у волосся і прагнете витягнути вошей".
Це може бути залишком еволюційного механізму реакції на ектопаразитів - паразитів, які можуть вкусити або проникнути у нас ззовні, наприклад вошей, бліх або клопів.
"Ще одна причина, чому ми любимо видавлювати прищі, полягає в тому, що в нашому еволюційному минулому було багато комах, які заривалися під нашу шкіру. Отже, коли у вас є прищ, він виглядає так, наче там може бути паразит, тому ваша природна реакція - видавити та позбутися його".
Вже відчули свербіж? Це може бути причиною того, що ми любимо почухатися або щось вичавити, коли бачимо або чуємо про щось огидне. Було виявлено, що після видавлювання прища мозок вивільняє дофамін ("гормон задоволення") в поєднанні з фізичним відчуттям зниження тиску.
"Це не просто гра – це справді викликає задоволення, тому що дуже добре позбутися цього огидного паразита, який намагається з’їсти вас зсередини", – продовжує докторка Кертіс.
Агорафобія і нав'язливі розлади
Хоча нашому мозку примата може подобатися, коли ми видавлюємо цей прищ, це не означає, що -ми маємо це робити.
З огляду на те, що це, швидше за все, не паразит (і якщо так, то слід звернутися до лікаря), причин видавлювати його немає, і дерматолог порадить вам залишити його в спокої.
Видавлювання прищів може стати проблемою, якщо воно стає нав'язливим або призводить до надмірного догляду.
Прикладом може бути нав’язливе вищипування волосся або постійне миття без якого ви відчуваєте тривожність. Надмірне видавлювання прищів також може призвести до утворення рубців і глибоких ямок на шкірі.
Докторка Кертіс каже, що реакція на огиду в загальній популяції виглядає як дзвоноподібна крива: "Є невелика кількість людей, які реагують дуже сильно, і є невелика кількість людей, які майже взагалі не реагують... Більшість людей перебувають посередині".
Люди з дуже високим рівнем огиди можуть мати проблеми, які впливають на їхнє повсякденне життя.
Наприклад, у них можуть розвинутися розлади щодо прибирання, відраза до дотиків або близькості з іншими людьми через страх захворіти або, в деяких крайніх випадках, агорафобія, тобто страх відкритого простору.
Зворотна ситуація також може бути проблемою. Якщо люди з дуже низькою реакцією відрази звикають до антигігієнічних умов, це може не тільки становити загрозу для їхнього власного здоров’я, але й роботи їх відразливими для решти людей.
End of Підписуйтеся на нас у соцмережах











