Секс, брехня і радянський шпигун. Скандал 1960-х років, який сколихнув британську політику

Справа Профʼюмо - один із найгучніших скандалів у британській політиці. Він був повʼязаний з дівчиною за викликом Крістін Кілер і призвів до відставки міністра у червні 1963 року. У 1983 році Кілер розповіла BBC про свою роль в цій історії про секс, брехню та параною часів Холодної війни.

"Два десятиліття я була лише заголовком із газет, нікого по-справжньому не цікавила моя думка", - сказала Крістін Кілер у програмі BBC Nationwide у 1983 році.

Вона говорила про сумнозвісний політичний скандал, який охопив її життя та зробив її ім'я загальновідомим, - справу Профʼюмо.

21-річна модель опинилася в центрі уваги ЗМІ, коли 5 червня 1963 року британський політик Джон Профʼюмо пішов у відставку з посади держсекретаря Великої Британії з питань війни. Він зізнався, що збрехав парламенту про роман з дівчиною.

Преса стверджувала, що під час їхньої інтрижки двома роками раніше Кілер також зустрічалася з радянським військово-морським аташе Євгеном Івановим, якого вважали таємним агентом.

Здавалося, що в цій історії було все: секс, танцівниці та британський вищий клас, а також брехня, стрілянина та таємні агенти часів Холодної війни.

Кілер не була готова до скандалу, в який вона потрапила, і наслідки якого зіграли певну роль у краху британського уряду.

"Я була неосвіченою дівчиною, і коли мені було 19, політика для мене була чимось абсолютно поза моїм колом", - розповіла вона BBC у 1983 році.

Коли з'явилися деталі цієї справи, Кілер почала переслідувати, а потім і ганьбити бульварна преса. Те, як її представляли у репортажах, визначало ставлення публіки до неї.

Фотосесія, на якій Кілер позує на стільці без одягу, стала одним із визначальних образів Лондона 1960-х років.

Ще до політичного скандалу Кілер пережила важку та травматичну юність.

Вона народилася в Аксбріджі у передмісті Лондона в 1942 році і виросла в бідності - її батько покинув сім'ю, коли вона була ще дитиною.

У підлітковому віці вона зазнала сексуального насильства з боку вітчима та його друзів. У 17 років завагітніла від американського військовослужбовця. Після його повернення до Америки вона безуспішно намагалася зробити аборт. Зрештою, вона народила сина, який помер через шість днів.

Закінчивши школу у 15 років без жодної кваліфікації, вона працювала моделлю та офіціанткою, перш ніж влаштувалася на роботу танцівницею в кабаре-клубі Murray's у Лондонському Сохо.

Саме в клубі вона зустріла іншу модель, 16-річну Менді Райс-Девіс, і потоваришувала з чоловіком, який став для неї воротами в еліту британського суспільства, - Стівеном Вордом.

Ворд був успішним остеопатом з Гарлі-стріт, серед клієнтів якого була британська аристократія та зірки початку 1960-х років.

Це дозволило йому спілкуватися з найвпливовішими людьми країни. Він також працював портретистом, часто малюючи своїх знайомих і клієнтів - у тому числі чоловіка королеви Єлизавети II принца Філіпа та її сестру принцесу Маргарет.

"Стівен сам був гарним чоловіком, розумним, чия адресна книга була схожа на щось із журналу "Хто є хто", - розповіла Райс-Девіс у програмі BBC Witness History у 2013 році.

"Серед його клієнтів були Ліз Тейлор, Софі Лорен, половина аристократії Англії. По-своєму він був досить впливовим", - описувала вона.

У Ворда була звичка знайомити своїх молодих подруг зі старшими, впливовішими чоловіками.

Після зустрічі з двома танцівницями він взяв їх під своє крило, і Кілер переїхала до його квартири. Їхня дружба, хоча й була близькою, залишалася платонічною.

Ворд почав брати Кілер та Райс-Девіс на світські вечірки. Там він знайомив їх зі своїми численними заможними та впливовими друзями та заохочував зв'язки між ними.

Доленосна зустріч

"Кожен, хто зустрічав Стівена, розумів, що він мав дивовижний шарм, яким він вмів користуватися, я була з ним дуже близька", – розповідала Кілер BBC.

"Гадаю, у нього були неправильні погляди, і він був поганою людиною – певною мірою злим – але я піклувалася про нього". Саме через Ворда й відбулася доленосна зустріч Кілер із Профʼюмо.

Серед друзів Ворда був колишній депутат від Консервативної партії лорд Астор, який регулярно влаштовував вечірки у своєму маєтку Клівден у Бакінгемширі.

На одному з таких заходів 8 липня 1961 року серед шановних гостей, яких запросив лорд Астор, були Профʼюмо та його дружина, акторка Валері Гобсон. Вона прославилася завдяки своїм ролям у фільмі "Наречена Франкенштейна" 1935 року та у "Великих сподіваннях" Девіда Ліна 1946-го.

Ворд, який орендував один із котеджів маєтку у лорда Астора, був там з друзями, у тому числі з Кілер, і вони вирішили поплавати в басейні Клівдена.

"Всі купалися, крім Стівена, бо він ніколи не плавав, а мій купальник був мені завеликий", - розповіла Кілер в програмі BBC Woman's Hour у 2001 році.

"І Стівен сказав: То зніми його, якщо ти скаржишся на нього". І я так і зробила – бо він майже весь час спадав, такий був великий – і відкинула його вбік. А потім зайшли Білл Астор і Профʼюмо".

Побачивши оголену юну дівчину, 46-річний Профʼюмо закохався.

Однак у котеджі також зупинився інший друг Ворда, капітан Іванов, військово-морський аташе в російському посольстві в Лондоні.

"Євген був дуже чарівною людиною. Я часто розмовляла з ним про комунізм, він справді був приємним хлопцем", – розповіла Райс-Девіс BBC у 2013 році.

"Було кілька моментів, коли я казала Стівену: "Він шпигун?" А він відповів: "О, люба, всі в російському посольстві – шпигуни".

Кілер пізніше зізналася, що одного разу переспала з росіянином, але, як вона стверджувала в інтервʼю BBC, стосунків у них не було.

"Я ніколи не була по-справжньому близькою з Івановим, як я писала в своїй книзі. Була одна зустріч, але ми ніколи не були коханцями".

"Але Профʼюмо, ну, ну, мабуть, він мене заінтригував, бо він був військовим міністром. Але я не усвідомлювала, якою небезпечною була ця ситуація, з мого боку не було жодних маніпуляцій", - казала Кілер.

Профʼюмо попросив її номер телефону, але, як розповіла Кілер BBC, вона намагалася його відговорити, сказавши йому "запитати Стівена, бо я точно не хотіла, щоб він мені телефонував. Він був старшим чоловіком, і він мені зовсім не подобався".

"Але Ворд точно хотів, щоб я зустрілася Джоном Профʼюмо, і він вмовив мене побачитися з ним", – сказала Кілер BBC у 1983 році.

Вона погодилася піти на вечерю з політиком, і у пари почався роман, який тривав "кілька тижнів, максимум місяць", після чого вони мирно розсталися.

Суд над Вордом

Чутки про їхні стосунки поширювалися серед преси, але вони, можливо, ніколи б не стали надбанням громадськості, якби не інцидент біля квартири Ворда у грудні 1962 року.

Тоді Кілер почала зустрічатися з двома іншими чоловіками: джазовим співаком Алоїзіусом "Лакі" Гордоном та дрібним злочинцем на ім'я Джонні Еджкомб.

Обидва чоловіки мали кримінальне минуле та були замішані в ревнощах через Кілер.

Коли вона порвала з Еджкомбом, він з'явився біля квартири Ворда і вимагав, щоб його впустили. Після того, як Райс-Девіс відмовилася, він дістав пістолет і почав стріляти у двері.

"Ми викликали поліцію, поліція приїхала, а за поліцією, звичайно ж, слідом зʼявилася преса", – розповіла Райс-Девіс журналу Witness History у 2013 році.

На той час, у 1960-х роках, холодна війна була в розпалі, ЗМІ написали про кілька гучних шпигунських історій.

У 1961 році офіцера Секретної служби Великої Британії Джорджа Блейка викрили як подвійного агента КДБ, і того ж року п'ятьох британців, які стали відомими як Портлендське шпигунське кільце, викрили у змові з метою передачі офіційних таємниць Москві.

Лише за рік до скандалу з Профʼюмо Джона Вассолла, клерка британського Адміралтейства, який був геєм, шантажував Радянський Союз, змушуючи його займатися шпигунством.

Зі звісткою про арешт Еджкомба преса знову зацікавилася чутками про справу військового міністра та можливістю того, що Кілер могла отримати від нього таємниці та передати їх Іванову.

Коли спекуляції посилилися, Кілер втекла до Іспанії, уникаючи свідчень на суді Еджкомба. Зрештою його засудили до семи років ув'язнення за зберігання вогнепальної зброї з наміром поставити під загрозу життя.

Але її зникнення лише посилило пильність журналістів. У парламенті виникли питання щодо звинувачень у бік Профʼюмо та його можливих наслідків для національної безпеки.

У відповідь держсекретар з питань війни рішуче заперечив парламенту наявність будь-яких "непристойних дій" у його стосунках з Кілер.

Поява Кілер в іншій судовій справі, пов'язаній з "Лакі" Гордоном, якого звинуватили в нападі на неї, дала пресі привід публікувати ще більше заголовків про неї та Профʼюмо.

"Звичайно, преса геть збожеволіла, – розповідала Райс-Девіс. - Ситуація так наколилася, що Джону Профʼюмо довелося виступити в Палаті громад і заперечити, що він коли-небудь зустрічався з Крістін з будь-якої нагоди, окрім світського заходу, де була присутня його дружина".

Через десять тижнів після заперечення їхнього роману Профʼюмо нарешті визнав, що збрехав у парламенті та пішов у відставку.

Але скандал продовжував набирати обертів. Через кілька днів після відставки Профʼюмо поліція заарештувала Ворда та звинуватила його у звідництві та житті на аморальні заробітки.

У суді прокуратура звинуватила Кілер і Райс-Девіс у тому, що вони були повіями, а Ворда – у тому, що він був їхнім сутенером.

Доказом цього було те, що жінкам іноді дарували подарунки чоловіки, з якими вони мали стосунки, і що вони давали Ворду гроші на електроенергію та їжу, поки жили в його квартирі.

Судовий процес та свідчення свідків, які детально описували сексуальне життя вищих верств суспільства, жваво висвітлювали газети.

Преса та публіка щодня стікалися до суду, щоб побачити колоритних персонажів, причетних до процесу.

Райс-Девіс стала відомою завдяки фразі, яку вона використала, коли на лаві свідків їй сказали, що лорд Астор заперечував, що вони спали разом.

"Ну а що йому залишається, хіба не так?" - відповіла вона.

Жоден із впливових друзів, яким Ворд стільки допомагав, не дав свідчень на його захист.

"Стівен вирішив, що більше не може терпіти цю ситуацію, і що "шакали" переслідуватимуть його, хоч би де він був", - сказала Райс-Девіс BBC.

В останній день судового процесу, після того, як суддя почав свій викривальний підсумок, Ворд покінчив життя самогубством. Він помер через три дні після того, як його визнали винним.

Адвокат королівської родини Джеффрі Робертсон вважає цю справу судовою помилкою. Він стверджує, що жодна з жінок не була повією, що Ворд фактично субсидував обох жінок зі свого заробітку остеопата і що він став жертвою політичної інтриги уряду.

У 2017 році подання про перегляд вироку Ворду суд відхилив, а офіційні матеріали його справи засекречені до 2046 року.

У тіні

Після смерті Ворда Кілер також мала проблеми із законом.

У грудні 1963 року трирічний термін ув'язнення Гордона за напад скасував Апеляційний суд, і Кілер звинуватили у брехні на суді. Захищаючи репутацію двох чоловіків, присутніх під час нападу, Кілер сказала суду, що їх там не було.

Вона визнала себе винною у лжесвідченні, і її засудили до дев'яти місяців ув'язнення у в'язниці Голловей.

Після скандалу прем'єр-міністр консерватор Гарольд Макміллан наказав провести розслідування справи Профʼюмо.

Звіт лорда Деннінга у вересні 1963 року дійшов висновку, що національна безпека не була порушена, і немає жодних доказів, які б пов'язували міністрів з певними історіями про "мерзенну та огидну" сексуальну діяльність.

Хоча звіт також критикував уряд за невміле врегулювання скандалу, провину в ньому значною мірою поклали на "абсолютно аморального" Ворда.

Авторів звіту звинуватили у вигадуванні фактів, а документи лорда Деннінга щодо скандалу з Профʼюмо так і не оприлюднили. У 2020 році Кабінет міністрів вирішив зберігати документи конфіденційними до 2048 року.

Весь цей епізод підірвав довіру до уряду Макміллана.

Прем'єр-міністр пішов у відставку в жовтні 1963 року, посилаючись на погане здоров'я, а наступного року консерватори програли загальні вибори.

Профʼюмо ніколи не повернувся в політику, а решту своїх днів провів волонтером у благодійній організації на сході Лондона під назвою Тойнбі-Голл. У 1975 році королева нагородила його орденом Британської імперії за його зусилля.

Кілер пощастило менше.

Після звільнення з в'язниці вона намагалася знайти роботу, щоб забезпечити себе.

На той час, коли вона прийшла розмовляти з BBC у 1983 році про свою написану під псевдонімом автобіографію "Нічого, крім…" (Nothing But...) Кілер пройшла шлях від однієї з найбільш обговорюваних жінок у Великій Британії до життя в муніципальній квартирі з маленьким сином на соціальну допомогу.

Проживши в тіні справи Профʼюмо два десятиліття, Кілер сказала BBC, що книга була спробою висловити її версію історії.

"Інші люди писали книги, сповнені нісенітниць та повної брехні про моє життя, і я подумала, що зрештою було б справедливо, щоб зʼявилася моя книга".

Вона стала однією з п'яти книг, які Кілер опублікує про своє життя та суперечливий епізод, який зганьбив її. Одна з її книг "Скандал" (Scandal) лягла в основу однойменного фільму 1989 року, головну роль в якому зіграла Джоанн Воллі.

Дуглас Томпсон, автор, який працював з Кілер над її мемуарами 2001 року "Нарешті правда" (Truth at Last), сказав BBC, що коли Кілер померла у 2017 році, вона назавжди опинилася в пастці спадку справи Профʼюмо.

"Я не думаю, що вона колись від цього втекла – і це була трагедія. Вона ніколи не припинила бути Крістін Кілер".