Листівки поштою. Чи збережемо ми цю милу традицію

Цифрові технології та соціальні мережі дозволяють нам постійно залишатися на зв'язку, але листівки, які надсилають звичайною поштою, все ще об'єднують мандрівників і не тільки їх.

На тайському острові Ко Чанг був спекотний ранок. Поки я сиділа в кафе, ховаючись від сонця під невеликим прямокутником картону, мої очі зупинилися на запиленій стійці з листівками.

Я кілька днів шукала таку, щоб надіслати своїй найкращій подрузі в Північній Кароліні. Це наша традиція вже понад 10 років, відколи її родина переїхала, коли ми навчалися у школі.

Я вихопила зі стійки своє улюблене зображення, знімок білосніжного піщаного пляжу, де я зупинилася, заплатила за листівку та марку, написала пару речень фіолетовим маркером та вкинула листівку в червону поштову скриньку на головній вулиці острова.

Менш ніж за п'ять хвилин і півтора долара я продовжила нашу улюблену традицію, яка пов'язує нас крізь континенти та час.

Вінтажне захоплення

Ми з подругою - радше виняток. Цифрове спілкування давно витіснило поштові листівки на задній план. Тепер люди надсилають швидкі повідомлення на кшталт "Хотіла би бути тут?" або завантажують карусель фотографій у соцмережі.

Такі часи. Пошта США наразі має борги у 15 мільярдів доларів і понесла збитків на понад 9 мільярдів доларів лише у 2025 році.

Пересилання листів і листівок скоротилося вдвічі за останні 15 років у США і, як очікується, скоротиться ще на 29% у наступному десятилітті.

У Данії державна поштова служба PostNord оголосила на початку цього року, що припинить доставку листів до кінця 2025 року. Посилаючись на 90% скорочення обсягів листів з 2000 року, країна почала позбуватися своїх культових червоних поштових скриньок, які мають 400-річну традицію.

Для багатьох надсилати поштою листівку - це пережиток минулої епохи.

Утім, ця традиція, хоч і під загрозою зникнення, все ще непомітно робить те, що завжди вміла найкраще - об'єднує близьких.

Заклики зберегти листівки поширюють у соцмережах, як TikTok та Instagram, де хештег #listcard має 6,5 мільйона постів. Але й мандрівники, від покоління бебі-бумерів до міленіалів та зумерів, все ще використовують їх для спілкування з рідними і друзями.

Реклама подорожей і звʼязок

Листівки з'явилися в середині XIX століття разом із розвитком туризму.

Оскільки вся економіка будувалася навколо досвіду подорожей, листівки швидко стали популярними як дешевий і простий спосіб спілкування, пояснює Джордан Жирардін, який вивчає історію туризму.

На перших листівках картинка і місце для повідомлення було на лицьовій стороні, а на звороті було місце для марки та адреси.

"Листівки були призначені для популяризації подорожей", - каже Жирардін, міленіал, який надсилає листівки своїм рідним під час подорожей.

"Це мало багато спільного з рекламою, рекламою певного місця з певною репутацією… візуальний ефект був справді дуже важливим".

У Великій Британії у 1871 році було надіслано близько 75 мільйонів листівок, а до 1910 року країна надсилала понад 800 мільйонів щороку.

Листівки, які ми знаємо сьогодні, із картинкою з одного боку та місцем для повідомлення й адреси з іншого, з'явилися на початку XX століття.

Цей період у США навіть назвали "золотою добою листівок" - шалене колекціонування та розсилання листівок тривало з 1907 по 1915 рік. До 1913 року американці надсилали понад 900 мільйонів листівок на рік.

Художниця з Сан-Франциско Джинджер Слонакер із покоління бебі-бумерів, згадує, як у її молодість бари, ресторани та художні галереї роздавали листівки.

Живучи за кордоном, вона писала та надсилала по кілька листівок на тиждень своїм батькам та свекрусі. "Я просто хотіла, щоб вони були трохи в курсі того, що відбувається в моєму житті, – пояснює вона. - Отримати листівку зажди було особливим… тому що вони асоціювалися з подорожжю в нове місце".

Але вже всередині 1990-тих в часи розквіту інтернету (у США - ред.) листівки почали втрачати свою привабливість. Але не для всіх. Хоча Слонакер зараз надсилає переважно текстові повідомлення, вона все ще щомісяця відправляє кілька листівок друзям.

Зрештою, текстові повідомлення мають свої обмеження: в них важко проявити особистість і зрештою скільки разів ви можете надсилати смайлик?

Мелісса Макгіббон, тревел-блогерка та редакторка надсилає листівки вже 30 років, вона називає їх "найкращим сувеніром".

"У всіх складається враження, що це вийшло з моди, і що не так багато людей цим вже займаються. Однак, я думаю, що нас все ще багато", - додає вона.

Макгіббон, яка відвідала близько 60 країн і майже всі 50 штатів, купувала листівки на базарі в Каїрі, шукала їх на перехресті Сібуя в Токіо і навіть відправляла їх з Галапагоських островів та Антарктиди.

Те, що починалося як дитячий ритуал між нею та її бабусею з дідусем, переросло у дещо значно більше.

З роками в них виникла ціла компанія з 75 друзів-мандрівників, які надсилають одне одному листівки.

"Це дуже доступний спосіб сказати "Я думаю про тебе", - каже вона. - Це дає мені певну мету, щось типу місії, шукати листівку для кожного місця, яке я відвідую".

Для тревел-блогера покоління міленіалів Джеймса Барретта листівки - це "своєрідна капсула часу. Це ідеальний подарунок, щоб показати, що ви думаєте про когось під час відпустки, і при цьому він не займає багато місця в домі".

Барретт, який побував на всіх континентах, завжди надсилає листівки своєму хлопцеві та рідним. Його листівки приходили з таких віддалених місць, як Фіджі та канадського округу Черчилль, столиці білих ведмедів, а також Греції та Діснейленду.

А іноді він надсилає листівку й самому собі, якщо відвідує якесь особливе місце.

"Отримати листівку набагато важливіше, ніж текстове повідомлення. Це, мабуть, найцінніший подарунок, який людина може отримати", – каже він.

Повернення до основ

У час, коли соціальні мережі перенасичені ідеальними знімками, можливість поділитися особистими моментами з близькими, ще ніколи не була такою глибокою. Для Софії Корус Васкес, фріланс-художниці та перекладачки, саме в цьому полягає привабливість скромної листівки.

У часи соцмереж і культури миттєвої інформації "є щось романтичне та веселе у збереженні цієї традиції", - каже Васкес, яка належить до покоління зумерів. Вона почала писати листівки своїм бабусі й дідусеві ще дитиною, сьогодні вона надсилає їх своїм друзям.

Вона вважає, що її покоління все ще розуміє привабливість листівок, хоча і не відправляє їх так часто, як було раніше.

Про це, приміром, свідчать такі проєкти як Postcrossing - глобальна програма обміну листівками за участі понад 800 000 людей з 210 країн. Вона існує вже 20 років.

"Електронний лист швидко губиться в потоці інших, – каже засновник Postcrossing Паулу Магальяйнз. - А листівка одразу ж посідає місце на двері холодильника або на столі".

Попри всі плюси листівок, сьогодні знайти гідну листівку та відправити її може бути не так просто.

Брак фінансування, який руйнує глобальну систему поштових відділень, також змусив таких мандрівників, як Васкес і Барретт, з підозрою ставитися до надсилання листівок з-за кордону.

Барретт зазвичай надсилає свої листівки, коли повертається додому в США, а в деяких випадках доставляє їх особисто. "Я трохи параноїк, я б волів переконатися, що листівка дійде до людини", - пояснює він.

Попри труднощі, Макгіббон не планує зупинятися. "Можливо, це не найрозумніше фінансове рішення, адже вартість марок постійно зростає, але це інвестиція у стосунки".

Моя подруга з Північної Кароліни отримала мою тайську листівку майже через шість тижнів. На той момент моє повідомлення вже стало далеким спогадом, який здивував і порадував нас обох, як проявлення плівки зі старої камери.

Коли я пишу і відправляю листівки, я відчуваю, що більш усвідомлено ставлюся до свого часу і до стосунків з близькими. І це завжди краще за фото в інстаграмі.