"Як він міг?" Історія боротьби Жизель Пеліко, чоловік якої організував її зґвалтування

Попередження: ця історія містить описи ймовірних сексуальних злочинів.

Цей момент відбувся через кілька тижнів після початку суду - Жизель Пеліко вирішила, що настав час зняти сонцезахисні окуляри.

Це сталося не лише тому, що в середньовічному південному французькому місті Авіньйон згасало осіннє сонце. Це також було свідченням того, що вона подолала черговий етап – один із багатьох на її повільному, болісному шляху від звичайної бабусі до стражденної та присоромленої ​​жертви зґвалтування, наляканого свідка в залі суду, а згодом - до всесвітньої ікони мужності та непокори.

"Вона використовувала сонцезахисні окуляри, щоб приховати очі… щоб захистити свою інтимність", - каже Стефан Бабоно, молодий адвокат у кримінальних справах, який протягом двох років керував захистом пані Пеліко у справі проти її колишнього чоловіка Домініка та п'ятдесяти інших чоловіків, яких звинуватили у її зґвалтуваннях.

"Але був момент, коли вона відчула, що їй більше не потрібно захищатися. Їй не потрібні були окуляри", - пояснив Бабоно. Він використав цей момент як спосіб проілюструвати повільну трансформацію "щирої… дуже скромної людини", шокованої раптовою публічністю, яка відчувала "великий сором через те, що з нею сталося".

Протягом судового процесу 72-річна Жизель Пеліко майже нічого не розповідала про свої випробування, окрім випадкових і коротких коментарів прихильникам, які зібралися в Палаці правосуддя в Авіньйоні.

Але Бабоно, з дозволу своєї клієнтки, розповів нам про те, як вона трималася у суді, і як вона повільно й методично намагалася відновити своє життя і, певною мірою, свій душевний спокій.

У його розповіді виділяється ще один момент.

Це сталося на початку цього року, у травні. Бабоно та його колега Антуан Камю переглядали деякі з 20 000 дуже відвертих відео та фотографій, які поліція виявила ще у 2020 році на жорсткому диску комп'ютера Домініка Пеліко.

Це було непросте завдання. Відеозаписи були "абсолютно огидними", каже Бабоно. Але чи не найбільше його шокувало не зображення, а аудіо.

"Можна було почути, як пані Пеліко хропе… почути її дихання. Ще більше тривожно було слухати, як вона задихається, коли чоловіки знущаються з неї. Звук був дуже важливим доказом".

Бабоно знав, що без цих відео "скоріш за все, не було б ані суду, ані справи".

Пані Пеліко теж це розуміла, але вона цілком могла вирішити, заради власного психічного здоров'я, не дивитися ці відео.

Натомість, згадує Бабоно, одного разу вона просто сказала: "Я готова".

Вона сіла поряд з двома чоловіками в їхньому офісі, де вони показували їй відео, пояснюючи, хто ці чоловіки, і що саме вона зараз побачить, як вони з нею робитимуть. Потім Бабоно натиснув кнопку відтворення, і на екрані з'явилося зображення спальні подружжя Пеліко у їхньому будинку в селі Мазан.

Жізель мовчала, уважно дивлячись.

"Як він міг?" - зрештою запитала вона своїм тихим голосом. Цю фразу вона не раз повторювала протягом наступних днів.

Трохи згодом вона помітила дату на одному з відео: "Це був вечір мого дня народження".

"Це сталося в ліжку моєї дочки. У її будиночку на пляжі".

Бабоно пам'ятає постійне обурення пані Пеліко, але каже, що вона ніколи не плакала, і що за допомогою експертів їй вдалося "досягти вражаючого дистанціювання між тим, що вона бачила, і своїм психічним здоров'ям".

Адвокати називають цей момент "головним випробуванням", яке показало, що їхня клієнтка змогла відновити певну рівновагу за чотири роки, що минули з 4 листопада 2020 року. Саме тоді їй повідомили про дії чоловіка - і це "зруйнувало її світ".

Тепер вона була готова зіткнутися з випробуваннями публічного суду.

Пані Пеліко хотіла переглянути відео, щоб зрозуміти, хто були всі ці чоловіки, і заповнити прогалини у власній пам'яті, спричинені тим, що чоловік роками накачував її наркотиками.

"Є цілі частини її життя, яких просто немає у її свідомості", - пояснює Бабоно.

Ті самі практичні міркування вплинули на її рішення обрати відкритий суд і наполягати на показі відео у суді.

Звісно, вона була дуже розлючена. Але на тому етапі вона не прагнула змінити світ. Вона просто із жахом думала про те, що їй доведеться провести місяці в закритій залі суду, набитій десятками її кривдників. Відкритий суд, вважала вона, буде менш страшним.

Перший день суду був травматичним. У сонцезахисних окулярах пані Пеліко вперше показалася на публіці. Далі було гірше. Йдучи поруч із нею сходами до будівлі суду, Бабоно помітив і впізнав деяких обвинувачених у масках.

Але пані Пеліко усвідомила, що вона поруч із ними, коли вони зіткнулися ліктями, проходячи через безпекові бар'єри.

"Для неї це був стрес. Вона була здивована, наскільки невимушеним усе виглядало", - згадує Бабоно.

І ось настав момент – перший за чотири роки – коли Жизель і Домінік Пеліко зустрілися у переповненій залі суду. Їхні стільці були розставлені так, ніби цей контакт був неминучим.

"Іноді я бачив, як вони обмінювалися поглядами", - каже Бабоно. Жизель неодноразово говорила своїй команді про занепокоєння щодо того, як вона може відреагувати на цю першу зустріч.

Зараз ми ​​знаємо, що під час свідчень у суді Домінік Пеліко у всьому зізнався і благав свою родину про вибачення. Ми також знаємо, що Жизель Пеліко не пробачила його.

"Звичайно, ні. Вона не може йому пробачити", - каже Бабонно.

І все ж, колись вони були закохані. Вони прожили в шлюбі п'ятдесят років. І в залі суду Бабоно бачив, що колишнє подружжя не могло повністю ігнорувати своє спільне минуле. То що ж побачив адвокат у тих поглядах, якими вони обмінялися?

Виглядало так, ніби вони казали "подивіться на нас", каже Бабоно.

Він відчував, що вони передають одне одному спільне почуття недовіри. Так, ніби вони на короткий час стали глядачами, які спостерігали за муками двох незнайомців.

"Як ми тут опинилися?"

Під час судового процесу адвокати різних обвинувачених намагалися припустити, що самовладання Жизель, відсутність у неї сліз, якимось чином натякало на те, що вона була співучасницею знущання з неї. Або що вона відчувала симпатію до Домініка Пеліко.

"Коли жертва не плаче або плаче надто багато, завжди є, за що критикувати", - каже Бабоно з легким презирством.

Але хоча ці атаки явно зачепили пані Пеліко, вона сказала своїй команді юристів не хвилюватися.

На це була проста причина. Ніщо з того, що адвокати могли закидати їй у суді, не могло зрівнятися з найгіршим моментом її життя, того дня в листопаді 2020 року, коли офіцер посадив її на стілець у поліцейській дільниці Карпентрас і показав їй перші жахливі зображення, які слідчі знайшли на жорсткому диску її чоловіка.

"Ви знаєте, що я пережила 2 листопада 2020 року, тож тепер я готова до всього", - згадує Бабоно її слова.

Під час судового розгляду Жизель Пеліко з подивом виявила, що інтерес громадськості та ЗМІ не згас, як думали вони з командою. Натомість вона почала отримувати листи, подарунки та оплески від натовпу прихильників.

"Коли вона почала отримувати ці листи, вона відчула певну відповідальність за жертв, які постраждали від подібних речей", - каже Бабоно.

Вона зрозуміла унікальність своєї справи – відеодокази означали, що це не просто "слово жертви проти слова підозрюваного", і що тепер у неї є рідкісна можливість "змінити суспільство".

"Мені пощастило, що я маю докази. У мене є докази, які є дуже рідкісними. Тому я мушу пройти через усе це, щоб захистити всіх жертв", - сказала вона Бабоно.

Її адвокат звертає увагу на "простий" та практичний характер своєї клієнтки. Вона не зацікавлена ​​в тому, щоб бути "активісткою", а просто думає про те, як її досвід перебування під дією наркотиків без усвідомлення цього тепер міг би допомогти іншим жінкам виявляти можливі ознаки подібного насильства.

Якби вона знала тоді те, що зараз знає вся Франція, можливо, вона могла б покласти край своїм випробуванням.

І, можливо, інші жінки тепер можуть зробити те саме.

Можливо, у майбутньому пані Пеліко порушить своє мовчання та дасть кілька інтерв'ю. Але вона дала зрозуміти, що хоче "продовжувати жити дуже простим життям".

І хоча вона, можливо, ніколи не пробачить свого колись "ідеального" колишнього чоловіка, вона знайшла спосіб контролювати свої спогади про нього та зберегти "щасливі моменти", які вони колись мали.

Деякі психіатри стверджують, що Домінік Пеліко є відносно типовим психопатом – високофункціональним нарцисом без здатності до емпатії, у якому переплітається брудне приховане життя і роль самовдоволеного сім'янина. Жизель Пеліко бачить речі простіше, сприймаючи висунуту на суді ідею роздвоєння особистості.

Як каже Бабоно, "у Домініку Пеліко було двоє чоловіків, і вона знала лише одного з них".