Путін винен? Чому Британія зупиняє розвиток зеленої енергетики

Британська влада почала гальмувати "зелену революцію" в енергетиці й транспорті, пообіцяла видати сотні ліцензій на видобуток нафти й газу, а також пом'якшила вимоги до викидів в атмосферу. Уряд Ріші Сунака посилається на російську агресію і невдоволення населення, а опозиція звинувачує його в спробі заробити бали перед виборами.

Прем'єр-міністр Ріші Сунак запевняє, що Британія не відмовляється від мети нейтралізувати викиди парникових газів до 2050 року, але діятиме прагматичніше.

По-перше, щоб не вганяти в зайві витрати населення й бізнес, які й без того страждають від кризи. І по-друге, тому що російський лідер Володимир Путін розв'язав газову війну проти Європи й справжню проти України, що призвело до енергетичної кризи в Старому Світі.

Твіт, у якому Сунак у понеділок оголосив про нові нафтогазові проєкти в Північному морі, починається зі слова "Путін". Путін винен у тому, що рахунки за газ і світло зросли в рази, а економічне зростання сповільнилося, сказав Сунак того ж дня в інтерв'ю ВВС.

А міністр енергетичної безпеки Грант Шепс додав:

"Після варварського вторгнення Путіна в Україну енергетична безпека для нас важливіша, ніж будь-коли. Ми зміцнимо її власними силами завдяки проєктам у Північному морі, щоб тирани на кшталт Путіна більше ніколи не могли шантажувати нас і перетворювати постачання енергоресурсів на зброю".

Бізнес чи політика?

Сунак каже, що без викопного палива "зелена революція" неможлива, оскільки відновлювані джерела не здатні повністю покрити потреби економіки й населення в електриці в години пікових навантажень.

"Навіть, коли ми нейтралізуємо викиди до 2050 року, чверть наших енергетичних потреб забезпечуватиметься за допомогою нафти й газу, — сказав британський прем'єр-міністр. — Але дехто хоче, щоб ми купували їх у ворожих держав, а не видобували у себе вдома".

Під "деякими" Сунак має на увазі опозицію.

В опитуваннях громадської думки Лейбористська партія рішуче випереджає правлячих консерваторів, а соціологи пророкують їй розгром на загальних виборах наступного року.

Щоб виправити ситуацію, Сунак взяв на себе зобов'язання збити інфляцію, пожвавити економіку, зупинити наплив нелегальних мігрантів у човнах через Ла-Манш та подолати кризу в охороні здоров'я.

На всіх чотирьох фронтах успіхів наразі немає. Натомість несподівано зіграла зовсім інша ставка.

Консерватори виграли довибори в окрузі Бориса Джонсона, який склав депутатські повноваження на тлі скандалу, пов’язаного з вечірками на Даунінг-стріт під час встановлених його ж урядом жорстких антиковідних обмежень.

Перемогу з крихітною перевагою кандидату-консерватору забезпечили виборці, незадоволені рішенням лондонського мера-лейбориста Садіка Хана розширити у столиці зону наднизьких викидів [в атмосферу]. Через неї власникам старих, переважно дизельних, авто й фургонів доведеться або витратитися на купівлю нових екологічних чи електричних, або платити по 12,50 фунтів щодня за право їздити там, де досі можна було безплатно.

Натхнений цією перемогою, Сунак почав коригувати кліматичну політику.

Він пообіцяв захищати автомобілістів, сфотографувався у старому "Ровері" Маргарет Тетчер, виступив за "прагматичний підхід" до зниження викидів, а у понеділок оголосив про підтримку нафтогазовидобутку у Північному морі.

Коли Британія стане нафтогазовою державою?

Ліцензії — лише початок. Вони не гарантують видобуток нафти й газу. А якщо до неї й дійде, то нескоро.

У середньому від надання ліцензії до ухвалення рішення про промислову розробку родовища в Британії минає 25 років, а сам видобуток починається ще приблизно через три роки.

А поки що залежність Британії від імпорту викопного палива збільшуватиметься у міру виснаження наявних газових родовищ у Північному морі.

Газ їй потрібен переважно для опалення житлового сектора та вироблення електрики. Минулого року на газ припадало майже 40% від загального обсягу генерації. Вітряки забезпечували 25%, атомні станції – 15%, сонячні батареї – менше 5%.

Минулого року імпорт покривав 37% потреб Британії в енергії. А ще наприкінці 90-х країна була експортером.

Пастки чи хитрощі?

Одночасно з ліцензіями на видобуток нафти й газу уряд видав дозвіл на будівництво сховищ вуглекислого газу на шельфі Північного моря біля берегів Шотландії.

Уловлювання СО2 під час спалювання природного газу, наприклад, на електростанції, та його поховання під землею дозволяє нейтралізувати викиди.

Противники цієї технології стверджують, що вона шкодить боротьбі зі зміною клімату, оскільки дає нафтогазовим компаніям і чиновникам аргумент для виправдання нових проєктів з видобутку вуглеводнів, чим забирає ресурси для інвестицій у відновлювану енергетику та відкладає повну відмову від спалювання викопного палива.

Сунак полетів у понеділок до Шотландії анонсувати вуглецеві пастки. Його розкритикували і за пастки, і за годину польоту бізнес-джетом.

"Мене не залишає відчуття, що це просто димова завіса, — сказав представник опозиційної Лейбористської партії Деніел Джонсон. — Як можна збільшувати видобуток нафти й газу і при цьому розраховувати, що ми досягнемо скорочення викидів?"

"Сунак просто апелює до правого крила своєї партії, яке не вірить у зміну клімату", - сказав він.

Влада, зі свого боку, розраховує не лише на політичні, а й на економічні дивіденди від пом'якшення кліматичної політики.

Минулого тижня вони без особливої помпи змінили регулювання викидів CO2, і тепер викидати в небо вуглекислий газ у Британії дешевше, ніж у Євросоюзі, з яким вона попрощалася внаслідок брекзиту.

Квоти на викиди парникових газів збільшили більш ніж на 10%, що скоротить витрати енергетиків і промисловості, повідомила the Financial Times, назвавши це рішення "черговим свідченням того, що Консервативна партія відступає від заявленого кліматичного порядку денного".

Ба більше - це рішення може призвести до ще більшого споживання викопного палива та залежності від імпорту енергоресурсів. А невелика економія бізнесу на викидах не компенсує шкоду від втрати інвестиційної привабливості.

Спроба підтримати промисловість може мати зворотний ефект. Якщо влада країни втратить політичну волю до затратної "зеленої революції", приватний сектор може обрати інші юрисдикції для інвестицій у нові технології.

У підсумку Британія ще більше програє своїм більшим й багатшим конкурентам — США та Євросоюзу, які вже затвердили й фінансують програми стимулювання й держпідтримки зелених технологій на сотні мільярдів доларів і євро.