Як вплине "Цусіма російської авіації" на війну та обстріли України

Атака України на літаки дальньої авіації Росії на аеродромах може мати різні наслідки для війни. Але насправді навряд чи стане переламним моментом, відзначають військові оглядачі.

СБУ стверджує, що 1 червня її дрони вразили 41 літак, серед яких три типи російських дальніх ракетоносців - Ту-95, Ту-22М3 і Ту-160, а також борт радіолокаційного виявлення та управління (ДРЛО) А-50.

Візуально ж моніторингові спільноти поки що підтверджують пошкодження або знищення 11 чи 12 російських повітряних суден, зокрема Ту-95 і Ту-22М3.

Утім, навіть такі втрати дальньої авіації РФ порівнюють з Цусімською битвою 1905 року – однією з найбільших поразок російської зброї в історії.

Дальня авіація Росії

Російська дальня авіація існує вже понад століття та вважається елітною частиною її повітряних сил.

Літаки дальньої авіації призначені для виконання задач за тисячі кілометрів від аеродромів, а під час вторгнення в Україну використовуються в основному для обстрілів крилатими ракетами по тилу, включно з містами та інфраструктурою.

При цьому ударів зазвичай завдають з безпечної відстані, часто – акваторії Каспійського моря, що дозволяє не зважати на українську ППО.

До парку дальньої авіації РФ входить "квінтет" літаків: важкі бомбардувальники Ту-160, Ту-95МС та Ту-22М3, винищувач Міг-31 (і його модифікація Міг-31К під "Кинджали"), а також паливозаправник Іл-78.

Ту-160 ("Білий лебідь") – найновіша і найдорожча розробка серед "квінтету".

Це надзвуковий стратегічний бомбардувальник-ракетоносець зі змінною геометрією крила, що може нести ядерні та крилаті ракети. Дальність його польоту – 10-13 тис. км.

Свого часу Ту-160 були й в України, але в 1999 році частину з них передали Росії в обмін на погашення боргів за газ, а ще частину – утилізували (порізали).

Нещодавно журналісти "Схем" з'ясували, що мінімум шість з восьми переданих Росії "білих лебедів" залишаються у бойовому складі російської армії. Тобто, імовірно, використовуються для ударів по Україні.

Наразі Росія здатна виробляти нові Ту-160 та його модернізацію Ту-160М, але профільні видання відзначають, що нові борти створюють на основі планерів (корпусів) та інших великих вузлів, які зроблені ще за радянських часів та десятиліттями зберігалися на Казанському авіаційному заводі.

Так, за 2022-2023 роки росіянам вдалося скласти три нових Ту-160М, а в 2025 році російська армія, за словами міністра оборони РФ Бєлоусова, має отримати ще чотири таких бомбардувальники.

Чи були пошкоджені якісь з Ту-160 під час атаки 1 червня – невідомо.

Ту-95МС ("Ведмідь") - це стратегічний турбогвинтовий ракетоносець з дальністю польоту 10,5 тис. км.

Як і Ту-160, він може нести крилаті ракети Х-555 та Х-101, а також їхні ядерні аналоги Х-55 та Х-102.

Ту-95МС є найстарішим у світі діючим стратегічним бомбардувальником, модернізованим на основі розробленого ще у 1950-х роках Ту-95.

Вони також були на озброєнні України, але їх утилізували в 1990-ті, а три борти (за іншими даними – чотири) передали Росії за газ.

Росіяни використовують Ту-95МС для атак по Україні – вони беруть участь у більшості ракетних ударів.

Водночас виробляти їх серійно РФ припинила у 1992 році - росіяни можуть лише модернізовувати старі борти.

За даними OSINT-ерів, 1 червня знищили п'ять чи шість Ту-95МС, ще щонайменше один пошкодили.

І Ту-160, і Ту-95МС входять до так званої "ядерної тріади" – тобто вони можуть бути носіями стратегічної ядерної зброї.

Ту-22М3 – на відміну від двох попередніх ракетоносців, є не стратегічним, а просто дальнім бомбардувальником (тобто має меншу дальність польоту).

Це надзвуковий ракетоносець, розроблений для ударів по морських і наземних цілях, у тому числі з застосуванням ядерної зброї. Отримав назву "вбивця авіаносців" за здатність нести протикорабельні ракети Х-23 та модернізовані Х-32 (вони можуть бути також з ядерними боєголовками).

Попри початкове "морське" призначення, Ту-22М3 використовується росіянами для ударів по українських містах потужними, але менш точними для наземних цілей ракетами Х-22.

Серійно Ту-22М3 вироблялися до 1993 року.

Росіяни намагаються модернізувати старі літаки до версії Ту-22М3М. За даними українського сайту Defense Express, їх з'явилося лише два з 2018 року Імовірно – з використанням планерів з того ж Казанського авіазаводу.

Також Ту-22М3 планували модернізувати під використання "Кинджалів", але основним носієм цих аеробалістичних ракет так і залишаються Міг-31К.

У квітні 2024 року українські сили повідомили, що їм уперше вдалося збити Ту-22М3 під час ракетної атаки на Україну. Пізніше керівник ГУР МО Кирило Буданов розповів ВВС, що засідка на "вбивцю авіаносців" тривала тиждень, його дістали на відстані 308 км.

А 1 червня 2025 року дрони СБУ змогли вразити, ймовірно, мінімум п'ять таких літаків.

Таким чином мова йде про знищення і пошкодження щонайменше десяти Ту-95МС та Ту-22М3, однак і ці цифри можуть ще зрости.

Наслідки для війни Росії проти України

Втрата бомбардувальників дальньої авіації буде так чи інакше відчутною для російських Повітряно-космічних сил, відзначають військові оглядачі.

"Навіть один знищений "стратег" - величезна втрата для країни, яка поки що не робить такі літаки, взяти їх їй ніде", - визнає російський провоєнний блогер Fighterbomber.

Але навряд чи це швидко і відчутно вплине на перебіг бойових дій.

"Я б не назвав це переломним моментом у війні, адже мова йде не про бойову авіацію, що активно застосовується на лінії фронту", - каже військовий оглядач Олександр Коваленко.

Але він припускає, що нинішні втрати авіації можуть вплинути на інтенсивність авіаобстрілів із застосуванням ракет Х-101, Х-22 чи Х-32: "Навіть одночасний запуск 50 таких ракет – малоймовірний сценарій".

Схожі думки висловлює і військовий аналітик та колишній радник міністра оборони України Олександр Копитько.

"Стратегічна авіація забезпечувала близько чверті ударів ракетами. Тобто навіть повне виключення "стратегів" не припинить ракетні атаки та удари дронами, які відчував тил. Частково може зменшити концентрацію сили, десь послабити, але не припинить", - пише він.

"Частково це також зменшить ризики успішних ударів по інфраструктурі. Але загалом усе залежатиме від складного балансу "зниження можливостей росавіації – зростання кількості дронів – можливості української ППО/ПРО". Незрозуміло також, що з літаками ДРЛО", - додає Копитько.

Водночас він допускає, що втрати дефіцитних літаків можуть бути для Росії додатковим політичним аргументом для припинення війни з точки зору балансу тактичних досягнень і стратегічних ризиків: "Безповоротна втрата частини дальньої авіації – це стратегічний ризик".

Авіаексперт з Державного музею авіації Валерій Романенко також допускає можливість зниження частоти та інтенсивності ударів, але не виключає і показову атаку стратегічної авіації росіян.

"Інтенсивність атак і кількість задіяних літаків, напевне, зменшиться. Оскільки удар [СБУ] нанесли так, що виведено з ладу і самі літаки, і пошкоджена інфраструктура - аеродром "Оленья" є основним, з якого росіяни стартують для ударів по Україні. Але вони можуть зараз показово застосувати залишки своєї авіації та спробувати завдати удару", - пояснює він.

А довгостроковим наслідком української атаки на стратегічні аеродроми Росії може стати пришвидшення зношення й без того не нових літаків – їх і до цього часто не завантажували повним комплектом ракет.

Військовий оглядач Ігаль Левін відзначає: "Та частина літаків, яка залишається, - на неї одразу збільшується робоче навантаження. Кратно, в рази".

Більше навантаження скорочує ресурс стратегічних і дальніх бомбардувальників та створює загрозу небойових втрат під час вильотів. Зростатиме потреба і в обслуговуванні та довготривалих ремонтах.

А це призводить до довгострокових стратегічних ризиків для ядерного стримування та обороноздатності Росії.