Кадр, на який пішло 10 років "полювання"

Фото бурої гієни, що блукає в покинутому селищі алмазодобувачів, принесла південноафриканцю Віму ван ден Хеєверу головну нагороду престижного конкурсу Wildlife Photographer of the Year.

Фотограф установив фотопастку серед густого морського туману, що накрив узбережжя Атлантики, помітивши неподалік свіжі сліди гієни.

"Мені знадобилося десять років, щоб нарешті отримати цей єдиний ідеальний кадр бурої гієни", — розповів він.

Бура гієна — найрідкісніший вид серед усіх гієнових. Вона веде переважно нічний спосіб життя, живе на самоті, але іноді проходить через покинуте селище неподалік Людерица в Намібії. Тут тварини шукають здобич — дитинчат капських морських котиків або залишки їжі, які викидає море вздовж узбережжя пустелі Наміб.

Нагороду ван ден Хеєвер отримав у Лондонському музеї природознавства, де роботи переможців виставлятимуть з 17 жовтня до 12 липня.

Переможці в номінаціях

Молодий фотограф дикої природи року та фотограф віком 15–17 років — "Після руйнування", Андреа Домініці, Італія

Досліджуючи гори Лепіні в центральній Італії — колись вирубані через старі букові ліси, — юний фотограф Андреа Домініці помітив жука, який відпочивав на спиляній колоді біля покинутого екскаватора.

Він використав ширококутний об'єктив і зовнішній спалах, щоб показати маленьку комаху на тлі занедбаної техніки — як символ того, що людська діяльність змінює навіть найменші прояви життя.

"Це фото про втрату середовища існування, з якою стикаються багато видів, — розповідає Андреа. — У цьому випадку — про жуків, які втрачають дерева й деревину, необхідні для відкладання яєць".

Довгорогі жуки відіграють важливу роль у житті лісу: прогризаючи ходи в мертвій деревині, вони допомагають грибам розкладати її, а поживні речовини повертають у ґрунт.

Домініці називає свій знімок "хорошою документальною фотографією", а перемогу — "найбільшим досягненням у житті (поки що)".

Він сподівається, що його робота змусить людей подивитися на природу уважніше й замислитися, як втрата середовища існування впливає на всі живі істоти.

Андреа також подякував італійській організації Wild Ita, яка підтримала його пристрасть до фотографії й допомогла знайти однодумців.

"Без їхньої підтримки я не отримав би стільки досвіду й не знайшов би своїх сюжетів — особливо враховуючи, як складно молодим людям подорожувати самостійно", — додає він.

Тварини у своїй стихії — "Як вугор без води", Шейн Гросс, Канада

Після кількох тижнів терплячого очікування минулорічний переможець конкурсу Шейн Гросс зробив унікальний кадр — строкатих мурен, що шукаютьздобич під час відпливу.

"Цього разу я вирішив не бігати за ними, а просто залишився на місці — сподіваючись, що вони самі наблизяться", — розповідає він.

Фотограф провів кілька годин під палючим сонцем, терплячи спеку й набридливих мух, чекаючи біля місця, куди хвилі викинули мертву рибу. І зрештою — дочекався: з води виповзли три мурени.

"Коли я завмер і перестав рухатися, щось зацікавило їх, і вони повернулися", — каже Шейн.

Мурени чудово пристосовані до життя в припливно-відпливній зоні — під час полювання вони можуть перебувати поза водою понад 30 секунд.

10 років і молодше — "Житло ткача", Джеймі Смарт, Велика Британія

У прохолодний вересневий ранок Джеймі Смарт помітила павука-колопряда, який згорнувся у своєму шовковому сховку. Вона терпляче налаштовувала фокус — доки кадр не став ідеально чітким.

"Для мене це важливо, — каже Джеймі, — бо я можу показати те, чого люди зазвичай бояться. Ось павук просто сховався. Він не намагається мене вкусити, не робить нічого страшного. І це допомагає людям подумати: "О, вони не такі вже й жахливі, як я думав".

Водно-болотні угіддя: зникаючий світ — "Зникаючий ставок", Себастьян Фрьоліх, Німеччина

У заболоченій місцевості Плацерталь в Австрії Себастьян Фрьоліх помітив прудку ногохвістку, що мчала поверх неоново-зелених бульбашок газу.

Фотограф приїхав сюди, щоб показати важливу роль боліт — вони не лише поглинають вуглець, а й слугують домом для безлічі видів дикої природи. І це особливо важливо зараз, коли Австрія вже втратила близько 90% своїх торфовищ.

Ногохвістка, яка стрімко ковзає над бульбашками газу, додає знімку відчуття масштабу — крихітне створіння на тлі великої, але зникаючої екосистеми.

11–14 років — "Альпійський світанок", Любен Годен, Франція

Під час ранкового сходження Любен Годен натрапив на альпійського козерога, який відпочивав високо над морем хмар.

Хлопець повернувся тими ж слідами, коли перші промені сонця прорізали небо, й устиг зафіксувати цю мить — за мить до того, як туман знову накрив вершину.

Колись альпійські козероги були майже повністю винищені, та згодом їхню популяцію вдалося відновити.

Тепер, однак, зміна клімату впливає на їхнє середовище й зменшує кількість корму в період розмноження.

Під водою — "Кокон життя", Ральф Пейс, США

Борючись із сильними течіями, Ральф Пейс ледве втримував камеру, щоб зняти яйцевий кокон каліфорнійської роздувної акули.

Підсвітивши кокон ззаду, він зміг показати світіння ембріона — видно навіть зяброві щілини й жовтковий мішок.

Каліфорнійські кошачі акули відкладають свої яйця серед водоростей, тому зникнення підводних лісів робить їх особливо вразливими.

За оцінками науковців, за останні 34 роки кількість водоростей у затоці Монтерей скоротилася більш ніж на 95%.

Портрети тварин — "Мисливець у тіні", Філіп Еггер, Італія

Протягом чотирьох років Філіп Еггер спостерігав за гніздом цього пугача здалеку, ретельно продумуючи кожен кадр.

Пугач — одна з найбільших сов у світі, його вага майже вдвічі перевищує вагу канюка.

Ці нічні хижаки гніздяться на скелях або в ущелинах і часто повертаються до одного й того ж місця багато років поспіль.

Поведінка: птахи — "Синхронне полювання", Ціньжун Ян, Китай

На озері Юндань Ціньжун Ян зумів упіймати унікальний момент — променепера риба вихоплює здобич буквально з-під дзьоба білої чаплі.

Фотограф часто приходить на це озеро, щоб зафіксувати динамічні сцени годівлі птахів.

Колись водойма була відрізана від моря й сильно забруднена, але згодом її знову з'єднали з морем за допомогою системи шлюзів, що регулюють рух води.

Поведінка: ссавці — "Кішка серед фламінго", Деннис Стогсдил, США

Після кількох днів пошуків диких кішок Деннис Стогсдил приїхав до озера Ндуту в надії побачити сервала. Але натомість він став свідком рідкісного моменту: каракал стрибнув на фламінго — таку полювальну сцену рідко вдається зафіксувати.

Каракали відомі своїми акробатичними стрибками для ловлі птахів, проте випадки, коли можна побачити, їхнє полювання на фламінго, - надзвичайно рідкісні.

Фотожурналістика — "Як врятувати вид", Хон А. Хуарес, Іспанія

За роки роботи над проєктом BioRescue Хон А. Хуарес став свідком прориву у збереженні носорогів — першого успішного переносу ембріона.

"Я ніколи цього не забуду", — каже він.

Хоча ембріон загинув через інфекцію, цей крок довів, що екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) може працювати для носорогів і допомогти науковцям врятувати вмираючий вид північного білого носорога.

Поведінка: амфібії та рептилії — "Веселі жаби", Квентін Мартінес, Франція

Під сильним дощем Квентін Мартінес вирушив по затопленій стежці до калюжі на лісовій галявині.

Використовуючи ширококутний об'єктив і спалах із дифузором, він зафіксував блідо-коричневих райок, що збиралися для розмноження, переливаючись металевим блиском.

Ці земноводні приваблюють партнерів короткими, різкими звуками. А ритуал, зумовлений сильним дощем, триває лише кілька годин.

Премія за фоторепортаж — "Кінець облави: кипляча яма", Хав'єр Азнар Гонсалес де Руеда, Іспанія

По всій території США Хав'єр Азнар Гонсалес де Руеда досліджував суперечливе ставлення людей до гримучих змій — від глибокої поваги до страху й переслідування.

Колись гримучі змії були центром "полювання", де мисливці змагалися за найбільшу здобич. Тепер вони опинилися під загрозою зникнення через втрату середовища існування та ворожість людей.

Фотографії Азнара закликають зберегти цих змій, поки вони ще не зникли.

Поведінка: безхребетні — "Божевільна гусінь", Джорджина Стейтлер, Австралія

Після багатьох років пошуків Джорджина Стейтлер нарешті знайшла об'їдені до жилок листя евкаліпта — надійну ознаку присутності гусені метелика "божевільний капелюшник".

Ціла "вежа" зі скинутих голівок гусені сяє в променях заходу сонця.

Кожна линька залишає після себе голівку, утворюючи невелику купку, яка, як вважають, збиває з пантелику хижаків.

Океани: загальна картина — "Бенкет", Аудун Рікардсен, Норвегія

Під час полярної ночі в Норвегії Аудун Рікардсен зафіксував чайок, що кружляли навколо риболовецького судна, намагаючись упіймати рибу, яка заплуталася в сітках.

Фотограф прагне показати конфлікт між морськими птахами та рибною промисловістю. Щороку багато птахів гине в сітках.

Дослідники тестують різні рішення, зокрема швидше занурення сіток, щоб птахи не потрапляли в них.

Рослини та гриби — "Чарівна пастка", Чіен Лі, Малайзія

На відміну від людей, комахи можуть бачити ультрафіолетове світло.

Щоб зробити цей кадр, Чіен Лі використав довгу витримку та ультрафіолетовий ліхтар, чекаючи на п'ятихвилинне вікно затухаючого світла відразу після заходу сонця.

Деякі види латаття відбивають ультрафіолетове світло, використовуючи колір, запах і нектар, щоб привабити здобич.

Нова зірка — "Пильні моменти: знайомство із сусідами", Лука Лоренц, Німеччина

У дитинстві Лука Лоренц годинами спостерігав за птахами та вивчав дику природу.

Під час зйомки лебедів-шипунів на міському озері в кадр потрапила нутрія.

Нутрії родом із Південної Америки, їх завезли для хутрової промисловості. А тепер вони успішно пристосувалися до дикої природи.

Лука купив свою першу камеру у 13 років. Він сподівається, що його роботи надихнуть інших на захист природи.

Мистецтво в природі — "У світлі фар", Симоне Баумейстер, Німеччина

Симоне Баумейстер сфотографувала на міському мосту паука-колопряда, силует якого виділяється на тлі світлофора внизу.

Перевернувши один із шести скляних елементів аналогового об'єктива, вона створила калейдоскопічний ефект, що обрамляє паука.

У містах ці павуки часто плетуть свої павутини біля штучних джерел світла, які приваблюють нічних комах.

Премія Impact Award — "Сирота дороги", Фернандо Фаціоле, Бразилія

У реабілітаційному центрі в Бразилії Фернандо Фаціоле сфотографував осиротілого малюка мурахоїда, який йде за своїм опікуном.

Мета фотографа — показати наслідки дорожньо-транспортних пригод, що становлять серйозну загрозу для цих тварин.

Екологи розробляють методи зменшення смертності мурахоїдів на дорогах Бразилії.

Нагорода за портфоліо — "Видіння Півночі: крижані мотиви", Олексій Харітонов, Ізраїль/Росія

Пейзажний фотограф-самоук Олексій Харитонов перетворює північ Росії, Сибір та Азію на свої полотна.

За допомогою дрона він фіксує швидку зміну пір року від літа до зими в лісах тайги та арктичній тундрі.

На цьому кадрі — нещодавно замерзле озеро, темні снігові кола якого прорізані тріщинами.