"Не хочу марної зустрічі". Чому Трампу не вдається домовитися з Путіним щодо України

Повідомлення про нібито неминучу зустріч лідерів США та Росії, схоже, були перебільшені.

Лише через кілька днів після того, як Дональд Трамп заявив, що планує зустрітися з президентом Росії Володимиром Путіним у Будапешті "приблизно за два тижні", саміт відклали на невизначений термін.

Підготовчу зустріч головних дипломатів двох країн також скасували.

"Я не хочу марної зустрічі, – сказав президент Трамп журналістам у Білому домі. - Я не хочу витрачати час даремно, тому подивимося, що станеться".

Він також зазначив, що ключовим каменем спотикання залишається відмова Москви припинити бойові дії вздовж нинішньої лінії фронту.

"Гадаю, росіяни хотіли забагато, і для американців стало очевидно, що для Трампа в Будапешті не буде жодної угоди", – сказав Reuters високопоставлений європейський дипломат.

Саміт, який то оголошують, то відкладають, став лише останнім поворотом у спробах Трампа виступити посередником у завершенні війни в Україні – теми, на яку президент США знову звернув підвищену увагу після того, як йому вдалося організувати припинення вогню та угоду про звільнення заручників у Газі.

Під час виступу в Єгипті, присвяченого тій мирній угоді, Трамп звернувся до свого переговорника Стіва Віткоффа з новим проханням:

"Ми маємо владнати питання Росії", – сказав він.

Однак обставини, які дозволили Віткоффу та його команді досягти прориву в Газі, може бути складно відтворити у повномасштабній війні Росії проти України, що триває вже майже чотири роки.

Менше важелів впливу

За словами Віткоффа, ключем до угоди стало рішення Ізраїлю атакувати ХАМАС у Катарі. Цей крок розлютив арабських союзників Америки, але надав Трампу важелі впливу, щоб тиснути на прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу з метою досягнення домовленості.

Трамп мав тривалу історію підтримки Ізраїлю, яка бере початок ще з його першої каденції, включно з рішенням перенести посольство США до Єрусалима, змінити позицію Америки щодо законності ізраїльських поселень на Західному березі та, нещодавно, підтримкою військової кампанії Ізраїлю проти Ірану.

Насправді президент США є популярнішим серед ізраїльтян, ніж сам Нетаньягу – позиція, яка давала йому унікальний вплив на ізраїльського лідера.

Додайте до цього політичні та економічні зв'язки Трампа з ключовими арабськими гравцями в регіоні, і він мав значний дипломатичний ресурс для досягнення угоди.

На відміну від цього, у війні Росії проти України Трамп має набагато менше важелів. Протягом останніх дев'яти місяців він коливався між спробами тиску на Путіна та потім на Зеленського, але, схоже, без особливих результатів.

Трамп погрожував запровадити нові санкції проти російського енергетичного експорту та надати Україні далекобійне озброєння. Але він також визнавав, що такі кроки можуть порушити глобальну економіку та ще більше загострити війну.

Тим часом президент публічно дорікав Зеленському, тимчасово припиняючи обмін розвідданими з Україною та зупиняючи постачання зброї – лише для того, щоб згодом відступити під тиском стурбованих європейських союзників, які попереджають, що колапс України може дестабілізувати весь регіон.

Трамп любить вихвалятися своєю здатністю домовлятися під час особистих зустрічей, але його переговори віч-на-віч із Путіним і Зеленським, здається, не наблизили війну до завершення.

Зустріч Трампа та Путіна в серпні не принесла конкретних результатів.

Путін, можливо, навіть використовує прагнення Трампа до угоди – і його віру в силу особистих переговорів – як засіб впливу.

У липні Путін погодився на саміт на Алясці саме тоді, коли здавалося, що Трамп ось-ось підпише пакет санкцій, схвалений республіканцями в Сенаті. Той законопроєкт згодом відклали.

Минулого тижня, коли ширилися повідомлення, що Білий дім серйозно розглядає можливість відправку в Україну крилатих ракет Tomahawk і систем Patriot, російський лідер зателефонував Трампу, який тоді й заговорив про можливий саміт у Будапешті.

Наступного дня Трамп прийняв Зеленського у Білому домі, але зустріч закінчилася безрезультатно - після, за повідомленнями, напружених переговорів.

Трамп наполягав, що Путін його не використовує.

"Знаєте, мене намагалися використати найкращі з найкращих, і я завжди виходив переможцем", – сказав він.

Але український лідер пізніше звернув увагу на послідовність подій:

"Щойно питання далекобійних можливостей для нас – для України – стало віддалятися, Росія майже автоматично втратила інтерес до дипломатії", – сказав він.

Отже, протягом кількох днів Трамп коливався між розглядом можливості відправки ракет в Україну, планами провести саміт із Путіним у Будапешті та приватним тиском на Зеленського, щоб той поступився всім Донбасом – включно з територіями, які Росії так і не вдалося захопити.

Зрештою він зупинився на заклику до припинення вогню вздовж поточних ліній фронту – на що Росія відмовляється погоджуватися.

Під час передвиборчої кампанії минулого року Трамп обіцяв, що зможе завершити війну в Україні за кілька годин. Відтоді він відмовився від цієї обіцянки, визнавши, що припинити війну виявилося складніше, ніж він очікував.

Це стало рідкісним визнанням меж його впливу – і складності пошуку мирного рішення, коли жодна зі сторін не хоче і не може дозволити собі припинити боротьбу.