Хімічний Нобель 2025 — за прорив у створенні матеріалів, що можуть допомогти планеті

Нобелівську премію з хімії 2025 року присудили за розробку нових металоорганічних сполук.

Лауреатами стали японець Сусуму Кітагава, британець Річард Робсон та йорданець Омар М. Ягі.

Їхня робота може змінити спосіб, у який людство бореться з глобальними викликами — від уловлювання вуглекислого газу до зменшення пластикового забруднення.

"Для мене це велика честь і радість. Дякую вам щиро", — сказав професор Кітагва телефоном під час пресконференції, коли дізнався про нагороду. А потім, уже з усмішкою, додав: "До речі, скільки мені тут ще бути? У мене зустріч".

Троє науковців поділять між собою 11 мільйонів шведських крон (приблизно 1,2 млн доларів).

Наука для планети

Суть їхніх досліджень — у тому, як молекули можна поєднувати у складні структури, схожі на архітектурні споруди, що мають внутрішні порожнини.

Саме ці "кімнати" між молекулами, відомі як металоорганічні каркаси, можуть вбирати та зберігати небезпечні речовини — від вуглекислого газу в атмосфері до стійких токсичних сполук, відомих як PFAS або "вічні хімікати".

Нобелівський комітет назвав це "молекулярною архітектурою".

Робота Кітагви, Робсона і Ягі стала фундаментом для одного з найдинамічніших напрямів сучасної хімії.

Поки що металоорганічні каркаси використовуються лише у лабораторіях, але компанії вже досліджують можливості масштабного виробництва. Потенційні застосування вражають: очищення повітря від вуглекислого газу, нейтралізація токсичних газів, навіть тих, що використовуються у ядерній зброї.

"Разом ці троє науковців задали напрямок для однієї з найстрімкіше зростаючих галузей фундаментальних досліджень у сучасній хімії", — сказала професорка Шейла Роун, віцепрезидентка Королівського наукового товариства Великої Британії.

Президентка Королівського хімічного товариства докторка Аннет Догерті додала:

"Щороку Нобелівські премії отримують хіміки, які приймають виклик — знайти рішення найгостріших проблем людства: забезпечити чисту енергію, здоров'я, їжу й воду для всіх".

Люди за формулами

Сусуму Кітагва працює в Кіотському університеті, Річард Робсон — у Мельбурнському (Австралія), а Омар М. Ягі — в Каліфорнійському (США).

Нобелівський комітет відзначив, що Кітагва керується принципом "корисності непотрібного" — ідеєю, запозиченою з філософії давньокитайського мислителя Чжуан-цзи: навіть те, що не приносить негайної користі, може згодом виявитися надзвичайно цінним.

Історія Омара Ягі — майже кінематографічна. Він народився в Аммані, Йорданія, і зростав у кімнаті без світла й води. У школі його зачарували молекулярні структури — і в 15 років він вирушив до США вчитися.

Згодом саме його ідеї стали основою для "молекулярних каркасів", які тепер принесли йому Нобеля.

Лауреати минулих років

Нобелівську премію з хімії 2024 року отримали Девід Бейкер, Деміс Гассабіс і Джон Джампер — за проривні дослідження у сфері вивчення структури білків.

Американському хіміку Девіду Бейкеру вдалося створити абсолютно нові типи білків.

А британські вчені Деміс Гассабіс і Джон Джампер розробили модель штучного інтелекту, яка розв'язала наукову проблему, що не піддавалася вирішенню понад пів століття — прогнозування складної структури білків.

З 1901 року Нобелівську премію з хімії присуджували 116 разів.

Її не вручали вісім разів — у 1916–1919, 1924, 1933, 1940–1942 роках, коли Нобелівський комітет визнавав представлені роботи такими, що не заслуговують на відзнаку.

Найстаршим лауреатом став Джон Б. Гуденаф, який отримав нагороду 2019 року у віці 97 років. Він є найповажнішим за віком лауреатом Нобелівської премії в усіх дисциплінах.

Фредерік Сенгер і Баррі Шарплесс — єдині, хто двічі отримував Нобелівську премію з хімії.

Під час правління Гітлера трьом німецьким ученим заборонили отримати свої нагороди:

Ріхард Кун (лауреат 1938 року) і Адольф Бутенандт (1939 року) були відзначені з хімії, а Гергард Домагк отримав премію з фізіології та медицини у 1939-му.

Згодом усі вони змогли отримати Нобелівський диплом і медаль, однак грошову частину премії — ні.