"Хлопці вже хотіли голодувати". Як українські водії живуть на кордоні з Польщею

"Розумієте, душу немає зовсім. Душ - це миска, вода або мокрий рушник", - описує умови життя в черзі на кордоні 51-річний далекобійник Микола Добнюк.

Перед пропускним пунктом "Гребенне-Рава-Руська" він стоїть уже 10 днів.

І це не найбільший час очікування - буває, водії потрапляють в Україну і за 15 днів. До польської блокади це в них займало декілька годин, максимум 2-3 дні.

Миколі до кордону залишилося тільки 7 кілометрів. Але як скоро він потрапить додому - невідомо. У четвер він проїхав два кілометри, в середу – 300 метрів.

За місяць польської блокади на кордоні траплялися різні історії. Страйкарі обіцяли, що пропускатимуть тільки одну вантажівку на годину, а гуманітарні, військові та швидкопсувні вантажі їхатимуть вільно.

Але часом вони порушують домовленості та затягують чергу, а часом - з ними можна домовитися, чи хоча би провести поза чергою водіїв, які уже не мають палива, щоб стояти далі.

"Приїжджайте на каву з тушонкою"

Для Миколи це вже друга поїздка під час блокади.

Вперше він їхав з України 6 листопада - якраз тоді розпочався польський страйк проти лібералізації міжнародних перевезень між Україною і ЄС.

І хоча митницю на Раві-Руській він пройшов, далі невеликий відрізок від кордону до місця, де вже стояли поляки, їхав дві доби.

Назад вертався через КПП "Шегині-Медика", де ще не було польських блокувальників. А тепер і там заблоковано, від блокади страждають чотири з шістьох пропускних пунктів.

Тому на свій другий раз Микола вже зробив запаси води, їжі, має газовий пальник.

"Приїжджайте, я вас тут кавою пригощу, кашею нагодую з тушонкою!" - добродушно каже чоловік по телефону ВВС Україна, поки стоїть в черзі.

"Хто на кордоні вже постояв, той готується. Але як хто далеко їде - в Іспанію чи куди, то в них може і не бути цього всього. Ось я їхав назад, купив 6-7 буханок хліба, води, і в кого не було, то ділився".

На місцях також допомагають польські волонтери, каже Микола. Принаймні говорять вони по-польськи, каже він, і двічі на день розносять по вантажівках суп для водіїв.

Найгірші справи - з душем і туалетом, розповідають далекобійники.

Дорогою можна заїхати на паркінги, де є душ, але так не всюди, а особливо зараз, коли черги простягаються на десятки кілометрів.

"Ми зазвичай чекали добу-дві, максимум три, без душу можна витримати, але тиждень - це довго, людині треба задовольняти свої гігієнічні потреби", - каже Микола.

"Добре, що хоч туалет – це ліс, просто снігу по коліна. До цивілізованого – ну як цивілізованого, тих синіх будок – іти десь 5 кілометрів", - розповідає далекобійник.

Святослав, ще один водій, з яким поговорила ВВС Україна, теж на це скаржиться.

"На Шегині зараз черга 64 кілометри, і до Перемишля – а це 50 кілометрів - ні одного туалету чи сміттєвого бака", - каже чоловік.

Добре, що у вантажівках принаймні можна поспати – там є ліжко, яке розкладається.

Після зміни, каже Микола, водії вішають на причеп світловідбивний жилет і так дають знати, що вже не працюють. Якщо немає жилета, а черга рухається, можуть збудити, щоб просувався вперед.

"Але, звичайно ж, спиш, проводжаючи кожну машину", - каже водій про шум на дорогах.

"Колезі 75 років, а в нього пічка зламалася"

Робочий день Миколи – це максимум 15 годин, або 9, якщо за кермом. Тепер уся робота зводиться до того, щоб забезпечити себе усім необхідним і просто чекати.

"Тіктоки, ютуб, кіно можу якесь подивитися чи новини, що прилетіло в Україну. Дзвонимо до дружин, дітей, іноді хтось книжку читає", - розказує далекобійник про свої будні.

Якщо до блокади він мав чотири рейси за місяць, то зараз уже два, а може і один. Принаймні поки що на зарплаті це не відбивається, каже Микола. Перевізники підняли тарифи, щоб забезпечувати своїх людей.

"Але краще би я їздив, - каже він. - Коли немає руху, це тисне морально, організм застоюється, а в когось і сердечко поболює".

Поки тривала блокада – уже почалася зима, і з кабіни особливо не вийти. "Нещодавно два дні була хурделиця, сніг, мороз".

"А якось стояли три доби так, що вийти не можна було. Там була вузька дорога та інтенсивний рух - хіба що на узбіччя, постояти перед машиною, замерзнути і знову назад в кабіну".

Зараз, коли Микола вже близько до кордону - дорога ширша. Можна піти порухатися, поговорити з іншими водіями.

На фотографіях часто можна побачити, як водії - і польські, і українські - стоять на дорозі біля бочок з вогнем, щоб зігрітися.

Микола це не схвалює. "Тут є машини з газом, азотом - у загальній черзі не мають такі бочки бути. Це ж техніка - один кран зламається, піде витік, а тут відкрите полум'я, чи хтось кине папіросу і весь паркінг злетить”.

Ще один спосіб грітися – пічка в машині.

"Але вона працює на солярці, тому дехто без пічки сидить, щоб солярки залишалося на кордон заїхати, вдягнуті під перинами сидять", - каже водій Вадим Хоріков, який минулого тижня повернувся з пропускного пункту Корчова-Краківець.

Деякі водії їдуть здалека, Польща – їхній останній пункт, і буває так, що начальники не дозволяють їм заправлятися в Польщі, тому що там дорого, пояснює Микола.

"Якось у мого колеги, йому 75, пічка зламалася. Палива у нього було мало, і попросили польську поліцію, щоб його відправили на кордон, поза чергою - щоб сьогодні-завтра виїхав", - каже водій.

"У нього жінка паралізована, донька хворіє, тож мусить працювати", - каже Микола про мотивацію колеги працювати в таких умовах.

Рідні Миколи переживають і за його здоров'я. Тим більше після новин про те, що двоє чоловіків у черзі під час блокади загинули.

"Тому возимо з собою цілу аптеку. У мене цукровий діабет і я таблеток із таким запасом набираю, що не дай Боже".

"Люди на межі зриву"

"Найобразливіше те, що наша влада нас просто кинула", - вважає Микола.

Хоч перемовини між Польщею і Україною тривають протягом усієї блокади, особливих результатів немає, і водії не відчувають покращення.

"Люди на межі зриву", - каже про настрої далекобійник Станіслав.

Українські чиновники кажуть, що на перемовинах вони говорять не тільки з польськими колегами, а й з мітингувальниками.

Натомість водії такої можливості не мають - польська поліція їх не пускає, щоб не було провокацій.

"Мій колишній шеф, у якого я 7 років працював на перевезеннях у Польщі, не розуміє цієї блокади, - каже Микола. - І в мене є сумніви, що це справді водії стоять. У одного око підбите, в другого зубів немає. Польські далекобійники непогано заробляють, щоб зуби зробити".

"Я хотів хоч би в одного посвідчення водія попросити, але поліція не пускає до мітингувальників".

Хоча провокацій на кордоні стараються уникати, у декого з українських далекобійників є враження, що їх усе ж хочуть спровокувати.

Час від часу на кордоні українські водії намагаються протестувати.

"Ось українські водії перекрили рух, щоб до нас хоч хтось вийшов", - скидає ВВС Україна фото один далекобійник, який спостерігає за дійством.

Він стоїть за 75 кілометрів до КПП "Медика-Шегині", і "вчора вночі пані поліцейська дала мені чітку відповідь, що автомобілі на українській реєстрації до кордону не їдуть".

"Посольство України в Польщі не відповідає, телефони вимкнені. Паливо закінчується, їжа і вода теж. За мною стоїть гуманітарна допомога, автомобілі для ЗСУ - їх теж не пускають", - каже він.

За його словами, на протест приїхала поліція і пропустила 10 вантажівок.

Десь за годину, говорить водій, українські далекобійники знову вийшли на протест.

Він каже, що дорогою не бачить польських мітингувальників.

"Ми думаємо, що поліцейські заодно з протестувальниками. Вчора тут була комунікаційна поліція (поліція діалогу - Ред.), хотіла якось вирішити проблему. Але їм вдалося тільки домовитися перевезти нас на інший бік міста, в поле".

"У хлопців здають нерви, один з них - можливо, водій - вийшов з ковдрою і ліг на узбіччі дороги".

Інші водії теж не відгукуються схвально про роботу польської поліції на кордоні.

"АДР-бочки (фури з паливом, газом та іншими небезпечними речовинами – Ред.) теж в черзі. Коли вчора на Раву-Руську до мітингувальників приїхали польські журналісти, поліція тут же почала витягати з черги АДР, щоб на камеру показати, як небезпечні вантажі нібито їдуть без проблем", - каже далекобійник Станіслав.

Заступник міністра інфраструктури Сергій Деркач, який очолює перемовини, казав ВВС Україна, що поляки не дотримуються домовленостей блокади.

"Ми бачимо, що на Ягодині їде 8 машин за день, одна машина в три години. І вони не пропускають швидкопсувні, гуманітарні, та взагалі не пропускають небезпечні вантажі, а такі машини не можуть довго стояти".

Речник Держприкордонної служби Андрій Демченко каже, що на Ягодині та Раві-Руській рух найбільш ускладнений.

"Якщо говорити про певні категорії вантажів, то вони рухаються. Це і гуманітарні вантажі, інші важливі вантажі, яких потребує Україна. Але сказати, що всі вони мають можливість безперешкодно перетнути кордон - я не можу", - сказав він.

Спроби домовитися

Наприкінці минулого тижня на пропускному пункті "Краківець-Корчова" українські водії навіть оголосили голодування.

"Але я їх відмовив", - каже водій Вадим Хоріков, якого на ті дні призначили координатором черги.

Він побував на перемовинах з блокадниками, де були представники посольства України в Польщі, і в результаті в п'ятницю поліція дозволила пускати по 7 машин на годину, а також гуманітарку.

"Я порахував, що за добу це 168 машин виїде плюс гуманітарка, а Корчова і до блокади могла тільки 250 пускати, тому в голодуванні не було сенсу – виходить, блокада вже майже не працювала".

Що саме змусило блокадників піти на такі поступки - невідомо.

Але в п'ятницю 1 грудня джерела ВВС Україна в Офісі президента та уряді вважали, що Україна близька до розблокування кордону.

Обговорювалися певні вимоги перевізників і згодом навіть стало відомо про перші домовленості.

Міністерства інфраструктури обох країн погодили, що для пустих фур відкриють новий пункт пропуску "Угринів-Долгобичув", а в додатку “Е-черга” з'явиться окрема черга для пустих вантажівок на КПП "Ягодин-Дорогуськ" та "Краківець-Корчова".

"Але польська сторона змінила вимоги", - сказав один із співрозмовників.

Тому на днях, як повідомляли ВВС Україна далекобійники, на Корчовій вже пропускали тільки дві вантажівки на годину, а часом і по одній.

Польські перевізники, кажуть в українському міністерстві, наполягають, щоб "Угринів-Долгобичув" і "Нижанковичі-Мальховіце" працювали тільки для транспорту на номерах ЄС.

"Така позиція неприйнятна для України та Європейського Союзу, адже це дискримінаційна норма щодо інших країн", - заявили у міністерстві.

Далекобійник Микола Добнюк обурений, що критично важливі перемовини рухаються так повільно.

"Це ж наша економіка! Кожна машина - це від 10 до 22 тонн якихось товарів. За нами стоїть пальне, газ, і в результаті дорожчає паливо і я думаю, що ціни на продукти перед Новим роком злетять до небес", - каже чоловік.

Сам він везе запчастини до машин і деякі коробки призначені військовим. Багато запчастин, особливо для імпортних автомобілів, в Україні зараз не знайти, каже Микола.

"Я не за Порошенка, але він вже за три дні був би в Польщі та говорив з їхнім президентом. Натомість Зеленський із Дудою обнімається, а проблем не вирішує. На перемовини в нас навіть не міністра, а його заступника відправили", - скаржиться далекобійник.

Попри песимістичні настрої, українські водії розповідають, що абсолютна більшість їхніх колег вважають, що "Україна не має прогнутися перед Польщею".

"Якщо прогнемося зараз, поляки будуть тиснути і в майбутньому", - вважає Микола.