"Все місто було закохане в неї". Історія найвпливовіших жінок Ренесансу

Італія доби Відродження подарувала світові не лише геніальних митців, а й цілу плеяду видатних жінок — стильних, розумних і політично проникливих. Їхнє вбрання було не просто модною примхою, а тонкою, витонченою зброєю впливу.

Понад п'ятсот років тому, в Італії, сповненій суперництва й політичної напруги, вони перетворили розкіш, красу та моду на справжній інструмент влади. Їхній яскравий, демонстративний стиль ставав не тільки проявом індивідуальності, а й тихою політичною силою — ефективнішою, ніж будь-яке військо.

Мистецтвознавець Дарнелл-Джамал Лісбі називає їх "італійськими It Girls Відродження", проводячи паралель із кіноіконками 1920-х років. І їхній слід у моді досі відчутний — навіть у XXI столітті.

Симонетта Веспуччі — небесна муза Флоренції

У XV столітті головною красунею Флоренції вважали Симонетту Веспуччі.

"У неї було закохане все місто. Кожна дівчина мріяла бути схожою на неї, кожен чоловік — здобути її прихильність", — каже Дарнелл-Джамал Лісбі.

Золотаве волосся, світла шкіра, дивовижна витонченість — Симонетта стала уособленням флорентійського ідеалу. Її обожнювали Медічі, художники й поети.

Навіть її шлюб не стримав братів Лоренцо та Джуліано Медічі, які відкрито змагалися за її увагу.

Її образ писали багато митців, але найбільше — Сандро Боттічеллі, який був буквально зачарований Симонеттою.

Вважають, що саме вона стала натхненням для його легендарної Венери, хоча "Народження Венери" з'явилося майже через десятиліття після її ранньої смерті у 22 роки.

За переказами, Боттічеллі був настільки відданий її образу, що зажадав бути похованим біля її ніг. І ймовірно, носив її в серці все своє життя.

Ізабелла д'Есте — "Макіавеллі в спідниці"

Після смерті Симонетти на перший план вийшло покоління жінок, чиє життя збіглося з Італійськими війнами (1494–1559) — низкою кривавих конфліктів між Іспанією та Францією за панування на Апеннінах.

У ті часи одяг був не просто прикрасою, а тонким символом політичних союзів. Дружина Франческо II Гонзаги, маркіза Мантуї Ізабелла д'Есте, увійшла в історію як одна з найвпливовіших жінок Ренесансу. Меценатка, колекціонерка, безпомилкова законодавиця мод — її стиль миттєво поширювався всією Європою.

Та мода для неї була не забавкою, а справжньою дипломатичною стратегією. Один історик назвав її "Макіавеллі в спідниці" — суперечливе, але промовисте визначення.

Як зазначає історикиня Сара Кокрам, її стиль був "частиною стратегії державного управління". У 1492 році родич Ізабелли, міланський герцог Лодовіко Сфорца, надіслав їй розкішну тканину з родовим символом. Ізабелла пошила з неї сукню і продемонструвала її в Мілані, заявивши про союз.

Коли ж за кілька років Франція вигнала Сфорца, підтримувати зв'язок стало небезпечно. Ізабелла миттєво переорієнтувалася та показалася французькому послу у сукні прикрашеній французькими ліліями.

Подарунки також були частиною її політичного мистецтва. Особливою славою користувалися її ароматизовані рукавички, про які мріяла сама королева Франції.

"Якщо хочеш вижити в Італійських війнах, потрібно бути близькою до серця французького короля — а що може бути інтимніше, ніж опинитися на руках королеви?" — каже Сара Кокрам.

У зрілі роки Ізабелла створила свій впізнаваний стиль: чорний оксамит, рубіни, перли та знаменитий головний убір "дзазара" — суміш перуки й шапки, створеної з натурального та накладного волосся, шовку й золота.

Носити його могли лише обрані, яким Ізабелла дарувала особливу милість. Жінки при дворі наслідували ці елементи, демонструючи відданість та лояльність.

Суперництво з Лукрецією Борджія

Небезпечним викликом для статусу Ізабелли стало весілля її брата Альфонсо з легендарною Лукрецією Борджія — донькою папи Олександра VI та власницею неймовірних багатств.

Гардероб Лукреції вражав навіть за мірками того часу: одна сукня коштувала як палац на Гранд-каналі, а капелюшок — як половина міста. На весілля вона прибула, ведучи за собою 1700 придворних.

Ізабелла та її оточення заздалегідь відправили шпигунів, щоб оцінити стиль Лукреції — настільки серйозно вони сприймали "модну загрозу".

Щоб зберегти свій вплив, Ізабеллі доводилося маневрувати: шукати коштовні тканини за вигідними цінами, інколи закладати прикраси та навіть посилатися на "релігійне смирення", щоб виправдати більш скромний наряд.

Смерть Лукреції у 1519 році, безсумнівно, принесла певне полегшення, але, попри її багатство, Сара Кокрам вважає, що Лукреція так і не перевершила Ізабеллу у питаннях стилю.

"Частково це пояснюється тим, що Ізабелла залишила після себе візуальні джерела — її образ зафіксований у портретах Тіціана й навіть у малюнку Леонардо да Вінчі. Її слава передається не лише через політичні дії та подарунки, а й через саму культуру", — зазначає Кокрам.

Елеонора Толедська — блиск нової Флоренції

Ще однією суперницею Ізабелли стала Елеонора Толедська — іспанська принцеса, яка вийшла заміж за Козімо I Медічі.

У 1530-х, на тлі зростання могутності Медічі та домінування Іспанії, вона перетворила моду на один із головних інструментів м'якої сили та стала однією з найвпливовіших фігур флорентійської моди.

Спершу флорентійці ставилися до неї прохолодно через іноземний стиль, але Елеонора вміло поєднала іспанські фасони з флорентійськими тканинами, перетворивши свій образ на живу емблему політичного й економічного відродження міста.

Її портрет роботи Бронзіно з сином Джованні став справжнім маніфестом цієї нової ідеології: іспанський крій у поєднанні з розкішною тканиною з гранатовими узорами від знаменитих флорентійських майстерень.

Це не просто мода — це символ економічного відродження Флоренції під патронатом Медічі.

Відданість Елеонори своєму новому місту, здається, зрештою підкорила флорентійців, і багато знатних жінок почали наслідувати її стиль. На іншому портреті роботи Бронзіно зображена жінка, "яка явно перебуває під впливом Елеонори: у чорній сукні з рукавами в іспанському стилі, із сіткою на волоссі та жабо", — зазначає Лісбі.

Елеонора також ввела в моду зімарру — вільне, схоже на халат, іспанське вбрання.

"Первісно воно призначалося для носіння вдома, але Елеонора виходила в ньому на публіку, і вбрання стало частиною флорентійської моди", — додає Лісбі.

Ренесанс на червоній доріжці XXI століття

Хоча розкішний стиль Ренесансу важко уявити в повсякденному житті, його вплив на моду XXI століття величезний.

Лісбі бачить образи Ізабелли, Симонетти та Лукреції у колекціях Gucci від Алессандро Мікеле, в аксесуарах MaxMara та у стилістиці зірок на кшталт Чаппелл Рон та Флоренс Велч.

Сучасні художники-гримери та модельєри створюють колажі з їхніх портретів.

Навіть стримані образи іспанської співачки Rosalía нагадують лаконічні сукні Ізабелли під час періодів релігійних обітниць.

Образи великих жінок Відродження — яскравих, сміливих, розумних — продовжують надихати художників і дизайнерів сьогодні. У них поєднуються пристрасть, відвага і політична сила, а стиль стає дзеркалом епохи, сповненої потрясінь і краси.

І не дивно, що, наслідуючи їхній приклад, сучасний світ знову й знову шукає в моді шлях до впливу, свободи та мистецтва.