Пʼятий за два роки: премʼєр Франції йде у відставку, на посаді він менше місяця. Що відбувається в країні

Прем'єр-міністр Франції Себастьян Лекорню подав у відставку на наступний день після оголошення складу його кабінету. Він був пʼятим очільником уряду країні менш ніж за два роки.

"Не були виконані умови, необхідні для того, щоб я продовжував роботу прем'єр-міністром", – заявив Лекорню в понеділок вранці, критикуючи небажання політичних партій іти на компроміси.

Єлисейський палац оголосив про відставку після того, як Лекорню провів годинну зустріч із президентом Еммануелем Макроном у понеділок вранці.

Цей несподіваний крок стався лише через 26 днів після того, як Лекорню призначили прем'єр-міністром після розпаду попереднього уряду Франсуа Байру.

Партії в Національних зборах різко розкритикували склад кабінету Лекорню, який майже не відрізнявся від кабінету Байру, і пригрозили відхилити його.

Кілька партій тепер вимагають дострокових виборів, а деякі навіть закликають до відставки Макрона, хоча він неодноразово заявляв, що не складе повноваження до завершення свого терміну у 2027 році.

"Єдине розумне рішення зараз – провести вибори", – заявила Марін Ле Пен із партії "Національне об'єднання" (RN).

"Цей жарт затягнувся. Французи втомилися. Макрон загнав країну в надзвичайно складне становище", – додала вона.

Лекорню – колишній міністр збройних сил і соратник Макрона – став п'ятим прем'єр-міністром Франції менш ніж за два роки.

У своїй короткій промові біля офіційної резиденції прем'єр-міністра, яку він займав менше місяця, Лекорню різко розкритикував "партійні апетити" політичних сил, які, за його словами, "поводяться так, ніби мають абсолютну більшість".

"Я був готовий до компромісу, але всі партії хотіли, щоб інші повністю прийняли їхні програми", – сказав він.

"Щоб усе запрацювало, не потрібно багато", – додав він, зазначивши, що партіям слід бути скромнішими і "відкласти вбік свої его".

Французька політика залишається вкрай нестабільною з липня 2024 року, коли Макрон оголосив про дострокові парламентські вибори, намагаючись отримати чітку більшість після нищівної поразки своєї партії на виборах до Європейського парламенту.

Однак ці вибори завершилися утворенням підвішеного парламенту, поділеного на ідеологічно протилежні табори, які глибоко розходяться у поглядах і не бажають співпрацювати.

Це ускладнило роботу будь-якого прем'єр-міністра, позбавивши його необхідної підтримки для ухвалення законопроєктів.

У вересні минулого року прем'єр-міністром призначили Мішеля Барньє, але його усунули менш ніж за три місяці.

Уряд його наступника Франсуа Байру також відправили у відставку через дев'ять місяців після того, як парламент відмовився підтримати його бюджет жорсткої економії, спрямований на скорочення державних витрат на 44 мільярди євро.

Дефіцит Франції у 2024 році досяг 5,8% ВВП, а державний борг становить 114% ВВП. Це третій за величиною показник серед країн єврозони після Греції та Італії, що дорівнює майже 50 000 євро на кожного громадянина Франції.

Акції на Паризькій біржі після новини про відставку Лекорню в понеділок вранці різко впали.

Політичний хаос у Франції

Франція опинилася у вирі однієї з найглибших політичних криз за останні десятиліття. Лише за два роки країна змінила вже п'ятьох прем'єр-міністрів. Парламент розділений на три непримиренні блоки, які не можуть домовитися навіть щодо бюджету.

У вересні до цього політичного хаосу додався загальнонаціональний страйк - на вулиці вийшли профспілки, які виступили проти бюджетних планів уряду. Страйкувала третина вчителів, закрилися майже всі аптеки, а в Парижі навіть зупинялися лінії метро.

У президента Еммануеля Макрона залишається лише півтора року каденції. Він обіцяє вивести Францію з глухого кута.

Але на горизонті вимальовуються два сценарії: або Франція вистоїть завдяки своїм ресурсам і міцним інститутам, або вийде з кризи ослабленою та вразливою до крайніх сил - і стане новим "слабким місцем Європи", зазначає кореспондент ВВС Г'ю Скофілд.

Витоки нинішньої кризи сягають літа 2024 року, коли Еммануель Макрон розпустив Національні збори. Замість міцної більшості він отримав розколотий парламент, поділений між центром, "лівими" та "ультраправими".

Жодна сила не могла правити самостійно — дві інші одразу об'єднувалися проти неї. Колишні прем'єри Мішель Барньє та Франсуа Байру протрималися на посаді лише кілька місяців.

74-річний Байру, центрист за переконаннями, зробив головною темою своєї політики державний борг. Сьогодні він перевищує 3 трильйони євро, або 114% ВВП.

Байру запропонував скоротити витрати на 44 мільярди в бюджеті 2026 року, але його уряд упав після вотуму недовіри, за який разом проголосували "ліві" та "ультраправі".

Серед найменш популярних його ідей було скасування двох державних свят — заради збільшення фінансування армії.

Після відставки Франсуа Байру президент Макрон вирішив зробити ставку на людину зі свого найближчого кола.

Новим прем'єром став 39-річний Себастьян Лекорню — спокійний нормандський політик, який здобув довіру президента довгими нічними розмовами в Єлисейському палаці.

Оголошуючи призначення, Макрон заявив, що вірить у можливість компромісу "між політичними силами при повазі до переконань кожного".

Однак відставка Лекорню говорить про те, що досягти цього так і не вдалося.

Час зараз працює проти Макрона - попереду муніципальні вибори 2026 року та президентські 2027-го.

На обох крайніх флангах політики стоять сильні партії - праве "Національне об'єднання" (RN) та ліва "Нескорена Франція" (LFI). Вони при найменшій спробі компромісу з центром голосно звинувачуватимуть опонентів у "зраді".

Будь-який відомий політик сьогодні, найімовірніше, прагне мінімізувати контакти з Еммануелем Макроном, чий вплив стрімко слабшає, пише Скофілд.

Для Макрона відставка пʼятого премʼєра поспіль - це справжня катастрофа: новий розпуск парламенту, нові вибори, на яких цілком може перемогти партія Марін Ле Пен - "Національне об'єднання".

Деякі вже вимагають більшого - відставки Макрона, як головного винуватця нинішнього глухого кута.

Сьогодні Франція зіткнулася одразу з трьома кризами — політичною, економічною та соціальною. Саме це поєднання робить момент таким доленосним.

Соціолог Жером Фурке образно каже: "Це як п'єса, яку грають на сцені порожнього театру".

Людям твердять, що борг — питання життя і смерті для нації. Але багато хто не вірить або просто не розуміє, чому вони мають за це розплачуватися.

На чолі всього стоїть людина, яка у 2017 році прийшла до влади з обіцянкою примирити "лівих" і "правих", бізнес і робітників, євроскептиків і єврооптимістів.

Сьогодні, за словами Ніколя Бавреза в Le Figaro, "саме Еммануель Макрон став об'єктом народної недовіри і несе всю відповідальність за цей крах. Подібно до всіх демагогів, він перетворив країну на руїни".