Чи зможе Франція накрити ядерною парасолькою Європу

Що ж, Шарль де Голль мав рацію.

Ставши президентом Франції в 1960-х роках, саме він узяв курс на самостійну зовнішню політику своєї країни.

Американці - безумовно, нам більші друзі, ніж росіяни, казав він. Але США теж мають свої інтереси. І одного разу їхні інтереси стикнуться з нашими.

Сьогодні його прогнози - точні, як ніколи.

Спираючись на принцип незалежності від наддержав, де Голль затвердив рішення про розробку власної ядерної зброї.

Франція і Велика Британія - дві єдині країни на європейському континенті, що мають таку зброю. Франція - трохи менше, ніж 300 ядерних боєголовок, які можна запустити з літаків або підводних човнів, що базуються на її території.

В арсеналі Британії - близько 250.

Істотна різниця між ними полягає в тому, що французький арсенал є суверенним, тобто повністю розробленим Францією, тоді як Британія покладається на технічний ресурс США.

У середу президент Еммануель Макрон заявив, що через загрозу, яку становить Росія для Євросоюзу, і можливу зміну політики США ініціює дискусію про те, щоб Франція як ядерна держава гарантувала безпеку інших країн ЄС.

Його пропозиція викликала обурення з боку ультраправих і лівих політиків, які твердять, що французькі сили ядерного стримування повинні залишатися французькими, і "нічого не можна ділити".

У відповідь міністр оборони Себастьєн Лекорню підтвердив позицію Макрона про те, що життєво важливі інтереси Франції передбачають "європейський вимір", але водночас перебувають під винятковим контролем глави французької держави.

За його словами, сили ядерного стримування "є французькими і залишаться французькими - від їхньої концепції, виробництва та експлуатації, за рішенням президента".

Питання не в тому, хто натисне на ядерну кнопку, а в тому, чи можна ядерний захист Франції поширити на інші європейські країни.

Досі французька ядерна доктрина будувалася на загрозі масованої ядерної відповіді, якщо президент вважатиме, що "життєво важливі інтереси" Франції опинилися під загрозою.

Межі цих "життєво важливих інтересів" завжди були умисно розмиті.

Починаючи з де Голля, французькі президенти фактично натякали, що деякі європейські країни де-факто можуть перебувати під їхньою ядерною парасолькою. У 1964 році де Голль заявив, що Франція вважатиме себе під загрозою, якщо, наприклад, СРСР нападе на Німеччину.

Тому, з одного боку, немає нічого нового в тому, що Макрон пропонує європейський вимір для французьких сил стримування.

Новим, на думку аналітиків, є те, що вперше про це просять інші європейські країни.

"Раніше, коли Франція пропонувала [розширення ядерного захисту], інші країни реагували неохоче", - пояснює П'єр Харош з католицького університету Лілля.

"Вони не хотіли, щоб це виглядало так, ніби вони не повністю довіряють США і НАТО".

"Але Трамп все змінив, - веде далі Ларош. - І довіра до американських засобів ядерного стримування вже не та, що була раніше. Це відкрило дискусію і змусило німців більш прихильно поставитись до ідеї французької та/або британської парасольки".

Минулого місяця імовірний наступний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц здивував партнерів країни, заявивши, що, можливо, настав момент для обговорення цієї теми з Парижем і Лондоном.

Як може функціонувати французький або франко-британський європейський ядерний потенціал стримування, поки що неясно.

На думку Хароша, одним з варіантів може стати розміщення французьких літаків з ядерною зброєю в інших країнах, наприклад, у Німеччині або Польщі. Рішення натиснути на ядерну кнопку буде повністю за президентом Франції, але їхня присутність послужить потужним сигналом.

Крім того, французькі бомбардувальники могли б патрулювати європейські кордони так, як вони регулярно патрулюють французькі кордони сьогодні.

Або в інших країнах можна було б побудувати аеродроми, куди французькі бомбардувальники могли б швидко переміститися в разі потреби.

Але чи вистачить 300 французьких боєголовок для протистояння тисячам російських?

Можливо, ні - але в союзі з Британією 300 перетворюються на 550.

Крім того (повторюся), американські сили ядерного стримування теоретично все ще існують. Ядерні бомби США є в Німеччині, Італії та Нідерландах.

Постає інше питання - чи варто змінювати французьку ядерну доктрину, щоб чітко вказати, що її "життєво важливі інтереси" поширюються і на європейських союзників.

Дехто каже, що в цьому немає потреби, оскільки стратегічна невизначеність, яка вже існує, є частиною ядерного стримування.

Але Харош вважає, що чіткіша заява про те, що Франція використає свій арсенал для захисту інших європейських країн, має політичне значення.

"Якщо США виявлятимуть менше присутності, то європейські країни будуть більше залежати одна від одної. Наш стратегічний світ стає більш горизонтальним", - додає він.

"У цьому новому світі важливо зміцнювати довіру між собою. Для Франції важливо показати, що вона готова взяти на себе ризик заради підтримки інших - це допоможе створити міцний фронт".