Страта Саддама Хусейна і катастрофа Іраку. Згадаймо, як це було

Річка Тигр, що тече через столичне місто Багдад, ховає багато таємниць. Ніхто не знає, скільки тіл до неї скинули. Через двадцять років після вторгнення під проводом США досі важко змиритися з тим, що одна з найбагатших цивілізацій, стародавній Вавилон, врешті зазнала такої катастрофи.

Сьогодні, попри певну стабільність, Ірак досі асоціюється з вбивствами, мінованими автомобілями та появою екстремістських сунітських і шиїтських ополчень. Коріння цього сягає початку 2000-х, часу незрівнянної могутності Америки.

Рішення про вторгнення

Під час терактів 11 вересня Сполучені Штати стали мішенню бойовиків Аль-Каїди на власній території. Вашингтон організував коаліцію для вторгнення в Афганістан, базу Аль-Каїди, у 2001 році.

"Успіх" там незабаром привів до повернення уваги США до Іраку. Масуд Барзані, колишній президент іракського Курдистану, каже, що він і його суперник, інший курдський політик, отримали запрошення таємно відвідати Вашингтон у квітні 2002 року.

"Ухвалили рішення повалити режим Саддама незалежно від того, погоджувалися ми чи ні, хотіли брати участь чи ні", - каже він.

Барзані запропонував Вашингтону організувати конференцію та запросити ширше коло лідерів іракської опозиції, потенційний "уряд в очікуванні", готовий втрутитися, коли Саддама Хусейна усунуть. Вона відбулась у Лондоні в грудні 2002 року, й на ній узгодили федеративний, демократичний устрій Іраку.

Але Барзані каже, що вже тоді лунали тривожні дзвіночки - оскільки, за його словами, він став свідком "бажання помститися" з боку деяких шиїтських партій. За правління Саддама Хусейна більшість мусульман-шиїтів в Іраку зазнали жорстоких придушень.

Тоді США та Велика Британія обґрунтували війну наявністю в Іраку "зброї масового знищення", яку так і не знайшли.

Військова операція почалася 19 березня 2003 року інтенсивним бомбардуванням Багдада з повітря.

Падіння Саддама

Три тижні по тому, 9 квітня, Саддам Хусейн здійснив свою останню поїздку сунітським районом Адгамія в Багдаді. Американські війська вже увійшли в місто - і вже за кілька годин повалили його статую.

У цей час у Багдаді перебував іракський журналіст Діяр аль-Омарі. За його словами, іракці, які зібралися на площі, спочатку не змогли знести статую. Це спонукало американські війська застосувати бронетехніку.

Але основа статуї та ноги Саддама Хусейна залишилися в землі. Це було передвісником того, що мало статися. Баасистський режим Саддама Хусейна мав глибоке коріння в іракському суспільстві, що укріплювалося десятиліттями.

Після падіння Багдада президент Іраку з родиною виїхав до провінції Анбар. Алі Хатем Сулейман, лідер іракських сунітів, виправдовує крок Саддама Хусейна.

"Анбар є оплотом сунітів і оплотом арабських кланів в Іраку, тому він є безпечною гаванню", - каже він.

Коаліція під проводом США вирішила піти на повну "дебаасифікацію" іракського суспільства з усуненням партії Саддама Хусейна з політики та суспільства. Членство в партії було необхідним для отримання будь-якої роботи чи освіти в Іраку. Це рішення призвело до повного краху військових, безпекових і цивільних інститутів Іраку.

"Найбільше у цьому процесі програв сунітський компонент. Його маргіналізували, виключили, а його роль обмежили, - каже Алі Хатам Сулейман. - Його вважали підтримкою режиму Саддама, але це була неправда".

Це спонукало колишніх іракських військових і співробітників служби безпеки приєднатися до екстремістських організацій. "Аль-Каїда" знайшла можливість знову набратися сил і почати повстання, яке тривало роками.

Тим часом Саддама Хусейна заарештували американські військові у грудні 2003 року. Через три роки його визнали винним у злочинах проти людяності та засудили до смертної кари.

Його страта на світанку в день Курбан-Байрам, свята жертвопринесення й один із найсвятіших днів ісламу, викликала хвилю гніву в сунітських провінціях Іраку, а також у багатьох арабських країнах.

Колишній прем’єр-міністр Іраку Нурі аль-Малікі, якого вважали близьким до Ірану, сказав BBC Arabic, що він був сповнений рішучості продемонструвати силу, навіть якщо це означало розлютити своїх співвітчизників.

"Це лідер сунітських арабів (Саддам), як шиїтський лідер (Малікі) може керувати ним?", - каже аль-Малікі.

Аль-Малікі каже, що він поспішив із стратою, щоб уникнути будь-яких спроб оскаржити рішення суду. Він побоювався, що Саддама Хусейна переведуть за кордон і зрештою звільнять. Експрем'єр також каже, що деякі арабські країни чинили тиск на американську владу, щоб "врятувати Саддама".

Ситуація стала ще більш суперечливою після витоку відео страти.

На відео Саддам Хусейн виглядав спокійним, що суперечило картині, змальованій тоді високопоставленим чиновником служби безпеки Іраку. Він сказав, що Саддам тремтів, коли підіймався до шибениці.

Сунітська образа

Оскільки кількість загиблих зростала, США зрештою переконали сунітські клани приєднатися до боротьби з "Аль-Каїдою", і бойовики зазнали поразки. До 2011 року більшість американських і британських сил покинули Ірак.

Але невдоволення міських сунітів політикою прем'єр-міністра аль-Малікі знову дало про себе знати, коли молоді люди провели сидячі протести поблизу Фаллуджі. Лідер сунітів Алі Хатем Сулейман перераховує їхні скарги.

"Репресії проти сунітів, несправедливі судові процеси та політизація іракського законодавства та судової системи", – каже він.

Аль-Малікі відкидає це і каже, що "Аль-Каїда" ховалася за сидячими страйками, чекаючи нагоди повернутися. Наприкінці 2013 року аль-Малікі наказав армії штурмувати площі. Це призвело до посилення нестабільності всередині та за межами Іраку.

Аль-Каїда повернулася в новому образі, з більшими можливостями та більшою жорстокістю. Багато міст потрапили до рук так званої "Ісламської держави".

Здавалося, що іракська армія зникла за одну ніч. "Армія, яку створювали 10 років, випарувалася за 10 годин", – каже колишній курдський президент Масуд Барзані.

Колишній прем’єр-міністр аль-Малікі дивується, як командирам цілих військових підрозділів вдалося відійти за кілька годин до наступу "ІД". Хайдер аль-Абаді змінив аль-Малікі на посаді прем'єр-міністра, і він більш відкрито говорить про проблеми.

"Це стало сектантською битвою, що становило велику проблему, - каже він. ІД є сектантською, але державна система також стала сектантською".

Однак аль-Абаді відмовляється називати сектантською політику аль-Малікі та має власне пояснення того, чому деякі сунітські міста вітали "ІД".

"Система безпеки була корумпованою, і вона купувала безпеку іракців шляхом шантажу, – каже він. - Громадянин Іраку втратив довіру до неї і був готовий співпрацювати з іншим, щоб захистити себе".

Масштабні безпекові та військові зусилля допомогли перемогти "ІД" через чотири роки. Але битва залишила глибокі рани в сунітських провінціях. Це легко побачити в Мосулі, найважливішому сунітському місті.

З ноткою болю в голосі шейх однієї з найстаріших мечетей Мосула закликає перевести стрілки годинника назад - щоб Іраком правив такий лідер, як Саддам Хусейн. Він попросив про анонімність.

"Ми не можемо говорити про те, що відбувається в цій країні, - каже він. - Америка каже, що вона звільнила Ірак, але вона просто передала країну на блюді Ірану".

Тим часом значна частина іракців перебувають за межею бідності. Населення Іраку молоде і безробітне.

Лишається тільки уявити, чого може досягти ця багата на ресурси країна, якщо Ірак стане державою, чиї ресурси приносять користь усім громадянам.