You’re viewing a text-only version of this website that uses less data. View the main version of the website including all images and videos.
Як Путін і ХАМАС погрожують Європі енергетичною кризою цієї зими
- Author, Олексій Калмиков
- Role, ВВС
Європа зустрічає вже третій опалювальний сезон в умовах газової війни з Росією, розв'язаною Кремлем ще до вторгнення в Україну. Цього разу Євросоюз підготувався, як міг, і ще місяць тому європейці були впевнені, що не замерзнуть до весни. Але за цей місяць сталися дві події, які знову поставили Європу на межу енергетичної кризи.
По-перше, на Близькому Сході почалася нова війна. ХАМАС напав на Ізраїль, і конфлікт у ключовому нафтогазовидобувному регіоні планети загрожує перерости в регіональний, а то й міжнародний.
А по-друге, на дні Балтійського моря сталася дивна аварія на європейському газогоні, яка відродила привид великої диверсії на "Північному потоці" річної давнини й поставила під сумнів безпеку інфраструктури, від якої залежить енергозабезпечення майже 27 країн ЄС.
А все було так чудово ще місяць тому.
Як ЄС підготувався до зими
Російський лідер Володимир Путін почав перекривати газ Європі ще влітку 2021 року, а після вторгнення в Україну в лютому 2022-го постачання швидко скоротилися до мінімуму.
Європа, яка не запроваджувала санкції проти російського газу, напружилася і впоралася із залежністю від "Газпрому". Якщо до війни російський газ покривав понад 40% європейських потреб, то тепер менше ніж 10%.
Для цього довелося економити газ, замінювати російські трубопровідні поставки зрідженим газом за захмарними цінами, субсидувати населення та промисловість.
До нової зими європейці підготувалися особливо ретельно: заповнили сховища до небачених 99%, налагодили термінали для приймання зрідженого газу, уклали мегаконтракти на його постачання на роки вперед.
Все йшло добре, ціни впали з торішніх піків у два-три рази, і навіть французькі атомні станції повернулися до нормальної роботи після несвоєчасного провалу минулої зими через планові й не дуже профілактичні роботи на АЕС.
Проте навіть ретельна підготовка не усунула структурні проблеми, через які Європа в найближчі роки буде вразлива для енергетичного шантажу з боку Кремля чи арабських країн.
Чому Європі не гарантована тепла зима
По-перше, ЄС не позбавився Росії повністю. "Газпром" і "Новатек", як і раніше, постачають європейським споживачам помітні обсяги як трубопровідного, так і скрапленого газу. Стабільність цих поставок під питанням відтоді, як Путін довів здатність перекривати кран для досягнення політичних і воєнних цілей, навіть якщо це шкодить "Газпрому" та російській економіці загалом.
По-друге, відмова від одного великого постачальника трубопровідного газу за довгостроковими контрактами в обличчі "Газпрому" зробила ЄС залежним від цін на вільному спотовому ринку скрапленого газу — примхливому й чутливому до геополітичних проблем.
Ніщо так не пригнічує ринки і не підіймає ціни, як загроза перебоїв з постачанням. Ніщо так не зриває постачання, як війна, оскільки вона загрожує інфраструктурі світового енергетичного ринку: протокам, газогонам, портам, видобувним платформам.
Восени минулого року підірвали головний російський підводний газопровід у Європу - "Північний потік". Восени цього року трапилася дивна аварія на підводному газогоні Balticconnector між Фінляндією та Естонією, і ціни різко зросли.
У поточну ціну газу в Європі вже заклали геополітичні ризики, і будь-яка ескалація лише збільшить рахунок за світло і опалення цієї зими. Це вже відбувається.
Газу багато, попит пригнічений, але ціни не знижуються. Чому?
Ціни на газ у Європі зараз у два-три рази перевищують довоєнні, попри те, що цього року попит скоротився більш ніж на 10% порівняно з минулим та на 17% порівняно з середнім у передвоєнну п'ятирічку 2017-2021.
Ще рік тому ціни були не втричі, а вдесятеро вищі за колишні, проте їхнє зниження так і не призвело до відновлення попиту, оскільки Європа переживає економічну кризу, населення економить гроші, а виробництво скорочується.
Водночас із постачанням все гаразд — ЄС має достатньо газу. Європейські підземні сховища переповнені, частину газу закачали до українських сховищ, попри війну, і тепер трейдери вже використовують судна для зберігання скрапленого газу. Біля європейських берегів стоять на рейді два десятки газовозів в очікуванні покупців.
Однак попри пригнічений попит та надлишок пропозиції, ціни зростають. Причина - війна та загроза диверсій на трубопроводах у Європі, зазначають аналітики ICIS.
"Попри комфортний рівень постачання, побоювання ескалації переважають. Потенційно, якщо погода залишиться м'якою, і не буде нових проблем, ціни можуть знизитися",— пишуть вони, але попереджають, що при зниженні цін у Європи з'являться конкуренти за цей газ в Азії, і газовози можуть знятися з якоря біля Кадіса і вирушити до Китаю та Індії.
Привид арабського ембарго
Російський трубопровідний газ ЄС замінив на скраплений. Приблизно половина імпорту надходить із США, найбільшого у світі виробника нафти й газу.
Іншу половину постачають країни, які у конфлікті між Ізраїлем та ХАМАС безпосередньо чи опосередковано опинилися з протилежного боку барикад від Заходу - Росія, Катар, Алжир та Єгипет.
Єгипет минулого року постачав скраплений газ до ЄС, однак влітку припинив, оскільки ціни в Європі впали, а в Африці було жарко і довелося задовольняти внутрішній попит на газ. У жовтні він відновив експорт, але ХАМАС напав на Ізраїль, постачання газу з Ізраїлю до Єгипту скоротилося, і Єгипет знову припинив експорт зрідженого газу.
Росія і Катар поки що продовжують продавати ЗПГ на неймовірно прибутковому європейському ринку. Одако і ті, й інші дружать з угрупованням ХАМАС, яке Європа вважає терористами.
Можливість зриву постачання з політичних причин нервує ринки та підтримує високі ціни на газ у Європі. Тим більше, що інші арабські країни з-поміж провідних експортерів енергоносіїв прохолодно ставляться до Заходу, а деякі вороже - до Ізраїлю.
У разі великого конфлікту за участю, наприклад, США та Ірану, вони потенційно здатні стати в позу і, попри збитки, спробувати придушити західну економіку, як арабські країни ОПЕК після війни Судного дня, у 50-у річницю якої Ізраїль 7 жовтня цього року зазнав найбільшого нападу за ці півстоліття.
Чи можуть вони знову запровадити нафтогазове ембарго і занурити Європу й США в кризу на десятиліття?
Все можливо, але це не в їхніх інтересах, кажуть аналітики, зазначаючи, що і Катар, і Саудівська Аравія зачно міцніше вплетені у світову економіку, ніж у дні Війни Судного дня.
"Катар, як і інші країни, запрацював на відмові Європи від російського газу. Він дуже зацікавлений у збереженні цього ринку", — зазначає Агата Лоскот-Страчота з дослідного центру Bruegel.
"Не виключено, що Катар готовий підтримувати невизначеність, щоб підігріти ціни. Однак я не впевнена, що вони зважаться навмисне зупинити постачання", — сказала вона.
Невизначеність на руку й іншим постачальникам газу в ЄС.
Євросоюз отримує газ по підводних газопроводах з Африки й Норвегії. Будь-яка аварія загрожує дефіцитом, стрибком цін і новою енергетичною кризою.
"Трубопроводи можуть виявитися метою зловмисників, якщо хтось захоче підвищити ці ризики, спровокувати підвищення цін або просто завдати шкоди європейським споживачам",— каже Лоскот-Страчота.
"Страхи щодо цього цілком реальні після вибуху "Північного потоку" та нещодавньої події на Balticconnector. А нестабільність і криза на Близькому Сході лише підливають олії у вогонь".