"Я, мабуть, щаслива людина. За інших обставин ми могли б лежати десь у посадці". Переможниця Книги року BBC-2024 Юлія Ілюха про війну і жінок

Для письменниці Юлії Ілюхи перемога в конкурсі Книга року 2024 була цілковитою несподіванкою.

"Направду я думала, що переможе Павло (Паштет) Белянський, оскільки він написав хороший роман. А для мене здається зараз важливим підсвічувати голоси тих письменників, які захищають нас на фронті", - пояснила вона в розмові з BBC Україна.

Особисто прийти на церемонію авторка не змогла, бо зараз перебуває на літературній резиденції в Австрії. Юлія приєдналася онлайн, а на сцені її представляла Ірина Білоцерківська з видавництва "Білка".

Рівно вісім років тому книжка Юлії Ілюхи "Неболови" увійшла до довгого списку Книги року BBC-2016. З того часу авторка мріяла одного дня отримати головний приз. І мрія несподівано збулася.

Книжка Юлії – про жінок: "Я сама жінка і краще розумію, як думають жінки".

Як з'явилася книжка

"Я перемогла з книжкою, яку ніколи в житті б не хотіла писати, а натомість хотіла би мати своє нудне життя в Харкові на Північній Салтівці", - сказала письменниця на церемонії.

Книжка написана про жінок в часі війни і майже повністю зроблена жінками.

"Переважно всі мої книжки про жінок, бо їх я розумію краще", - пояснює авторка.

Але писати саме цю Юлія таки не збиралася: "У мене не було синопсису, жодної структури, не було взагалі жодної ідеї".

Одного вечора на кухні вона написала першу історію – про жінку, яку тривога застала у ванній і яка боялася померти – "без трусів, голою, з мокрою головою і неголеними ногами". І миттю виклала її у фейсбук з хештегом "мої жінки". Так авторка часто вчиняла з усіма короткими формами.

"Такий хештег я обрала тому, що це була історія про жінку, яка не має імені, просто українська жінка, одна з мільйонів українських жінок", - згадує Юлія.

За ніч історія зібрала чимало коментарів та реакцій від українок. І ледь не кожна з них писала, що ця розповідь – про неї.

Юлія продовжила записувати невеликі історії, все ще не думаючи про книжку: "Це було свого роду психотерапією. А коли їх назбиралося досить багато, Ганна Лелів та Марина Соріна запропонували перекласти їх англійською та італійською відповідно".

На цьому етапі вже почав формуватися скелет майбутньої книжки.

Сорок історій з книжки "Мої жінки" – частково автобіографічні, подекуди розказані знайомими або подругами авторки, прочитані в новинах та наново відчуті авторкою або просто вигадані.

"Друга історія – про жінку, "яка сірого лютневого ранку із сонним сином, кішкою та двома парами трусів залишила свій дім", – це про мене", – зізнається Юлія.

Так письменниця з сином у перший день великої війни тікала з рідного Харкова, в який через два тижні вже повернулася без дитини - волонтерити.

"О, ти стаєш відомою письменницею", – прокоментував її вже дванадцятирічний син перемогу в конкурсі Книга року ВВС.

Хто готував ілюстрації

Книжка надрукована у стриманій чорно-червоно-білій кольоровій гамі, а кожна історія – проілюстрована.

Видавництво "Білка" оголосило конкурс – всі охочі могли надіслати свої ілюстрації для цієї книги. Так з'явилося більше двадцяти ілюстраторок.

"Усі ілюстрації були створені після повномасштабного вторгнення, і всі вони так чи інакше присвячені темі війни".

Тому кожна історія говорить не лише словами, але й мовою образів.

"Зокрема, там є ілюстрація від художниці Вікторії Закорко, яка присвятила її своєму синові Михайлу, який загинув, захищаючи Україну".

Якими мовами перекладена книга

Книжка вийшла українською незадовго до церемонії нагородження – в жовтні 2024 року. Перед цим вона вже побачила світ у кількох країнах.

Італійський переклад вийшов найперший – у лютому 2024. У вересні цього ж року "Мої жінки" опублікували в Словаччині, у жовтні – в США та Австрії. У лютому наступного року планують видати у Франції та Швеції, а згодом – у Латвії та Литві.

"Як на мене, найважливіше завдання української культури і літератури зараз – нагадувати про війну в Україні різними мовами", – ділиться Ілюха.

"Мої жінки" покликані виконувати це завдання.

Еротичний роман і збірка віршів

Перед початком великої війни Юлія Ілюха анонсувала еротичний роман і навіть встигла приміряти еротичний костюм, в якому хотіла би його презентувати.

Роман написаний на третину, але після початку повномасштабного вторгнення, за словами авторки, "відійшов на другий план".

"Я після того навіть не відкривала той рукопис і поміняла комп'ютер, тож я навіть не знаю, чи він ще існує", – зізнається авторка.

Еротичного роману від Юлії Ілюхи поки чекати не варто. Але наступного року має вийти друга збірка віршів "Уроки любові і ненависті" - теж про жінок.

"Я, мабуть, щаслива людина. Мій чоловік часто каже, що за інших обставин ми могли б лежати десь у посадці, а натомість я вчора перемогла у Книзі року", – каже письменниця.

Чоловік Юлії Ілюхи – демобілізований за станом здоров'я військовий. Тож він знає, про що говорить.