"Коли у тебе діти замерзають, сприйняття "русского мира" трошки змінюється". Досвід Молдови

Протягом останніх кількох місяців Молдова кілька разів опинилася на перших шпальтах світових ЗМІ. Восени минулого року мешканці країни голосували на референдумі про євроінтеграцію, і прихильники зближення з Євросоюзом здобули на ньому перемогу, яка буквально висіла на волосині. Приблизно тоді ж чинна президентка Мая Санду переобралася на другий строк у виборах, інтрига на яких теж зберігалася до останнього моменту, а офіційний Кишинів заявив про масштабнішу аферу зі скуповуванням сотень тисяч голосів виборців проросійським олігархом-втікачем Іланом Шором.

Нарешті, у перші дні цього року, після того, як на територію країни перестав надходити російський газ, Молдова стикнулася з повномасштабною енергетичною кризою. Невизнане Придністров'я та молдовські села, розташовані поруч з невизнаною республікою, залишилися без світла та тепла, комунальні тарифи суттєво зросли.

Цьогоріч на Молдову чекають нові потрясіння. І йдеться не лише про загрози її безпеці – у повітряний простір країни регулярно залітають російські ударні дрони, та й російський військовий контингент, дислокований у Придністров'ї, не додає спокою.

Восени тут відбудуться парламентські вибори – через особливості політичної системи Молдови їхній результат буде навіть важливішим, ніж підсумки минулорічної президентської кампанії. Партія Маї Санду "Дія та солідарність" (PAS) за результатами цих перегонів цілком може втратити нинішню комфортну монобільшість у парламенті. А це, у свою чергу, може призвести до найнепередбачуваніших наслідків – від внутрішньополітичної кризи до згортання Кишиневом курсу на зближення з ЄС.

Про все це на полях Мюнхенської конференції з питань безпеки ВВС поговорила з міністром закордонних справ Молдови Міхаєм Попшоєм.

Розмова відбулася 14 лютого 2025 року.

"Про силове вирішення придністровської проблеми не може бути й мови"

ВВС: Чи почувається Молдова безпечніше, ніж раніше, у світлі заяв, які звучать від представників нової американської адміністрації протягом останніх кількох тижнів?

Міхай Попшой: На превеликий жаль, ані Молдова, ані Україна не почуваються в безпеці вже давним-давно. І, звичайно, та певна хаотичність, яку ми спостерігаємо зараз, не додає безпеки.

З іншого боку, меседж про те, що Європа має більше дбати про власну безпеку, що його ми зараз чуємо від наших американських партнерів, – дуже правильний.

І тут я кажу, в тому числі, про Республіку Молдова, яка за тридцять років незалежності про безпеку думала в останню чергу, за залишковим принципом, і це не є добре.

Якщо ти суверенна країна, якщо ти хочеш, щоб тебе сприймали серйозно, і хочеш насправді надавати своїм громадянам безпеку, то не витрачатися на оборону неправильно. Треба серйозно дбати про свою безпеку. І це – головний меседж американських партнерів для Євросоюзу та всієї Європи загалом.

Цей меседж, мабуть, почули, і багато країн підвищують витрати на оборону. Республіка Молдова теж намагається вирішувати ці проблеми. У нас є нова Стратегія національної безпеки, ми більше інвестуємо в безпеку. Нам дуже допомагає Україна та інші партнери.

Уряди завжди і всюди не надто люблять витрачатися на безпеку, всі вважають, що краще витрачатися на те, де можна легше отримати голоси виборців. Безпека в цьому сенсі менш приваблива, хоч і є базовою потребою людей.

Але люди замислюються про безпеку, лише коли, не дай Бог, відбуваються такі події, як в Україні. Але іноді там, де великий вплив має російська пропаганда, люди не замислюються навіть після таких подій. Навіть у таких плачевних ситуаціях люди відкидають ці витрати.

ВВС: Зараз у Європі справді спостерігається загальний тренд на збільшення видатків на оборону, про це говорить Трамп і вся нова американська адміністрація. Але Молдова витрачає на цілі оборони зараз, якщо я не помиляюся, приблизно пів відсотка ВВП. Ви в одному з інтерв'ю навіть сказали, що лінія оборони мадридського "Реалу" коштує більше, ніж Молдова витрачає на оборону.

М. П.: На превеликий жаль, це так.

ВВС: А які ви для себе ставите орієнтири? Трамп зараз каже, що витрати на оборону мають становити щонайменше 3% від ВВП, Польща вже вийшла на позначку 5%. А як на цьому тлі виглядає Молдова?

М. П.: На цьому тлі, звісно, ​​виглядає не дуже виграшно, але у Стратегії національної безпеки, про яку я згадував, у нас фігурує орієнтир у 1%. Тому що з наших 0,3 чи 0,4% замахуватись на три чи на п'ять відсотків – це, відверто кажучи, нереально. Але до одного відсотка ми маємо прийти.

ВВС: Коли?

М. П.: До 2030 року, здається. Не впевнений.

У відносно близькому майбутньому ми повинні підвищити витрати на оборону, а в перспективі, звичайно, треба замислюватися про гарантії нашої безпеки набагато серйозніше.

Російська пропаганда каже, що гарантією безпеки є нейтралітет і деякі наші громадяни в цьому впевнені. Але якщо дивитися на історичний досвід, багато нейтральних країн… та що далеко ходити, та сама Україна де-факто була нейтральною, позаблоковою країною у 2014 році, коли почалася російська агресія. Треба мати це на увазі.

Але водночас у демократичній країні, якою є Республіка Молдова, такого роду рішення мають здійснюватися лише в контексті демократичного процесу, як вирішать громадяни. Поки що більшість громадян вважають, що гарантією безпеки є нейтралітет.

ВВС: Скажіть, чи мали станом на цей момент офіційні особи Молдови якісь безпосередні контакти з новою американською адміністрацією?

М. П.: Прямих контактів поки що не було, але ми спілкуємося. Якщо брати до уваги контакти з конгресменами – вони були, але з представниками уряду поки що ні.

Ми були у Вашингтоні в листопаді-грудні, тоді нові урядовці ще не отримали посади.

Але всі наші контакти у Вашингтоні завжди були двопартійними. Ми зустрічалися як з представниками Демократичної партії, які були у владі, так і з опозицією, з республіканцями, як це заведено у демократичних країнах. Тому ми маємо хороші контакти з представниками Республіканської партії, і ми сподіваємося в найближчому майбутньому встановити прямі контакти з представниками нової адміністрації.

ВВС: Я про це запитав, бо звернув увагу на те, що у заявах деяких офіційних осіб Молдови, навіть частково у ваших, я чую надії Кишинева на те, що молдовські інтереси захищатиме Київ чи що придністровська проблема може бути вирішена у рамках розв'язання великого українського питання. Скажіть, це в мене хибне враження склалося чи справді у вас є такі думки?

М. П.: Не зовсім так. Ми, звичайно, дуже вдячні нашим друзям та партнерам у Києві, які нас підтримують. Відкритість та підтримка Молдови Києвом завжди були і залишаються на найвищому рівні. І це взаємно. Ми теж усім, чим можемо, допомагаємо нашим українським друзям, особливо стосовно допомоги біженцям.

Але щодо придністровського врегулювання, то ми, звичайно, не можемо сподіватися ні на кого крім самих себе, і тим більше чекати від когось вирішення наших проблем. Розв'язання проблем Республіки Молдова цілком і повністю є відповідальністю громадян і насамперед політичної системи Республіки Молдова.

Звичайно, ​​наші друзі можуть нам допомогти. Деякі не такі добрі "друзі" можуть, навпаки, намагатися нам погіршити обстановку.

Але та підтримка, відкритість та розуміння, які ми зараз отримуємо від президента Зеленського та всіх наших колег у Києві, – це велика підмога. І ту руку дружби і допомоги, яку запропонував президент Зеленський під час нещодавнього візиту президентки Санду до Києва в контексті енергетичної кризи, громадяни Республіки Молдова, зокрема, мешканці Придністровського регіону, звичайно, оцінили. Тому що коли в тебе немає електрики і діти замерзають, сприйняття "русского мира" трохи змінюється.

Тому придністровське врегулювання є пріоритетом для влади Республіки Молдова. Але ми впевнені, що наші друзі та партнери в Україні, Євросоюз, Сполучені Штати, звичайно, будуть нас у цьому підтримувати.

ВВС: Тим не менше, чи припускаєте ви, що питання Придністров'я може бути порушене на якихось переговорах з української тематики, у яких братимуть участь, очевидно, США, Росія і, можливо, Європа?

М. П.: Теоретично, звичайно, ​​це можливо. Але зараз ми намагаємося не ускладнювати і без того непросту ситуацію з початком переговорів щодо миру в Україні.

Ми, звичайно, завжди повторюємо і наполягаємо на тому, щоб російська військова присутність з Придністровського регіону Республіки Молдова була виведена. По-перше, вона не має жодного легального обґрунтування, а по-друге, Російська Федерація у 1999 році взяла на себе юридичні зобов'язання вивести цей контингент. Тому ми сподіваємося, і працюємо над цим з міжнародними партнерами, що контекст для виведення цього контингенту буде створено.

ВВС: Чи можна я на вас перевірю одну чутку, яка вряди-годи з'являється в українських ЗМІ? Пишуть про те, що між Кишиневом та Києвом час від часу проговорюється можливість того, щоб Збройні сили України зайшли на територію Придністров'я та взяли його під контроль. Таким чином нібито, по-перше, було б вирішено проблему сепаратизму в Молдові, а по-друге, знято потенційну загрозу для України з цього напряму.

М. П.: Можу вам офіційно заявити, що такої дискусії ніколи не було. Щонайменше в найближчому майбутньому наша позиція чітко обумовлена ​​мирним врегулюванням.

Мій батько є ветераном конфлікту 1992 року. Для багатьох родин в Республіці Молдова по обидва береги Дністра це дуже актуальне питання, рани того конфлікту для них ще не загоїлися. Тому будь-яких дискусій про якесь військове чи силове вирішення цього питання ніколи не існувало. Це лише чутки, за ними немає жодної субстанції.

Офіційна позиція Республіки Молдова завжди полягала на тому, - і наші друзі в Києві нас у цьому підтримують і ставляться з розумінням, з повагою – що про жодне силове рішення не може бути й мови.

Поділ громадян на тих, хто перебуває в країні, та діаспору – проросійський наратив

ВВС: Минулого року Кишинів озвучив мету стати повноправним членом Євросоюзу до 2030 року. Ця мета досі залишається актуальною?

М. П.: Звісно. Якщо вийде раніше, то дай Боже і раніше.

Звичайно, треба бути реалістами, але ми досить амбітні. Ми хочемо за три роки закінчити переговори і старанно над цим працюватимемо, бо це реально.

Ми маємо велику підмогу: ми вже десять років йдемо шляхом гармонізації нашого законодавства з європейським. Звичайно, ​​попереду ще багато роботи, але на сьогодні надихнули декларації, які в Мюнхені озвучила пані Урсула фон Дер Ляєн, - про те, що Україна є пріоритетом для нинішньої Європейської комісії.

ВВС: Але про Молдову вона нічого не сказала.

М. П.: Але та відкритість і підтримка, яку Євросоюз надає Україні, є підтримкою для Республіки Молдова. І навпаки, підтримка, яку надає Європейський Союз Молдові, є підтримкою для України. Тому що все пов'язано, ми в одному великому човні, і прогрес і допомога одній країні є підмогою для іншої, у тому числі й для наших друзів на Балканах.

ВВС: Чи не змінили цього вашого оптимізму результати конституційного референдуму, який пройшов у Молдові торік восени? Прихильники євроінтеграції здобули на ньому перемогу, але, по-перше, ця перемога, прямо скажемо, була не дуже переконливою, а по-друге, вам дорікають тим, що більшість людей, які проживають саме та території Республіки Молдова, проголосували на ньому "проти".

М. П.: Влучне питання.

Ми, виходячи з тієї соціології, яка в нас була, очікували, що результат мав би бути відсотків на 5-10 кращим.

Але треба виходити з тієї реальності, яку ми спостерігали і яка нас змусила схаменутися, але трохи запізно. Реальності, у якій присутні представники організованої злочинності міжнародного рівня, можна так сказати - і це не я їх так окреслюю, це окреслення нашої прокуратури, - пов'язані з одним олігархом-втікачем, який зараз перебуває на території Російської Федерації і просуває її інтереси. За допомогою підкупу він зумів просунути цей вплив щодо великої кількості виборців Республіки Молдова.

Але, усвідомивши рівень нашої вразливості та рівень проблеми, наші державні інституції відреагували, і ми, звичайно, не допустимо такого роду впливу на виборчий процес з метою зміни геополітичного курсу країни. Ми цього не допустимо, і громадяни Республіки Молдова цього не допустять.

Але, повертаючись до результату, – як запевняють мене мої друзі і тут, і по інший бік Атлантичного океану, перемога це перемога, навіть якщо відсоток виявився трохи меншим, ніж той, на який ми очікували. Тому що це – більшість від загальної кількості громадян Республіки Молдова. А спроба поділити громадян на тих, хто перебуває в країні, і тих, хто живе в діаспорі, – це частина проросійських наративів.

Наші громадяни не можуть дозволити розділити себе таким чином, бо в Молдові практично немає жодної родини, бодай один член якої не перебував би в Європі, чи в Сполучених Штатах, чи в Росії, хоча в Росії зараз набагато менше з об'єктивних причин. І моя родина у цьому сенсі – не виняток. А та підтримка, яку надає діаспора нашій державі безпосередньо через трансфери коштів додому, звичайно, ​​дає їй повне право впливати на демократичні процеси. Вбити клин між молдаванами, які перебувають поза країною, і тими, хто перебуває вдома, не вдасться.

"Якщо порівнювати ЄС і НАТО – звичайно, НАТО краще. Але молдовський виборець так не вважає"

ВВС: На референдумі про євроінтеграцію молдовська влада, по суті, говорила своїм виборцям, що Європейський Союз є гарантом миру та безпеки їхньої країни. Але ж це неправда. ЄС не є оборонним союзом. Ані в минулому, ані зараз, ані в майбутньому у ньому не передбачається спільної оборонної політики, яка могла б дійсно гарантувати мир та безпеку. Він ніяк не може захистити Молдову від суто воєнних загроз.

М. П.: Це зовсім так. Євросоюз має в тому числі й компоненту, пов'язану з безпекою. Є посада представника із зовнішньої політики та безпеки, зараз є і спеціалізований єврокомісар, це наш добрий друг Андрюс Кубілюс, який серйозніше опрацьовуватиме цей напрямок.

Але сперечатися по суті вашого питання, звичайно, немає сенсу, тому що гарантії безпеки в нашому регіоні може дати, мабуть, лише НАТО. Але те, що Європейський Союз надає більше безпеки, ніж молдавський нейтралітет – це безумовно. Тому дивлячись, з чим порівнювати. Якщо порівнювати ЄС і НАТО – звичайно, НАТО краще. Але молдовський виборець так не вважає.

ВВС: Українці кілька років тому також ставилися до НАТО вкрай скептично. Але шляхом спроб, помилок та аналізу реальності за вікном вони прийшли до того, що найкращі гарантії безпеки – це все-таки НАТО. І якщо у громадян Республіки Молдова є сильний запит на безпеку - а я так розумію, що є, - і ви кажете, що НАТО є кращим гарантом, то чому молдовська влада не просуває цю ідею в маси?

М. П.: Ми просуваємо, але не можна змусити людей надавати перевагу чомусь одному над чимось іншим в демократичному процесі. Ми не можемо змусити громадян вважати той чи інший напрямок кращим. Ми можемо рекомендувати, намагатися дискутувати у публічному просторі. І це тривалий процес.

Зараз більшість громадян Республіки Молдова надають перевагу нейтралітету. Декого з них можна зрозуміти: вони керуються якимись пацифістськими спонуканнями чи меркантильними – мовляв, це дешевше. Але є й велика частина громадян, які перебувають під впливом російської пропаганди. І коли російська пропаганда протягом останніх 30 років, не кажучи вже про радянський період, говорила про НАТО як про породження пекла – то, звичайно, це залишає свій слід.

За рік, два чи навіть п'ять років змінити те, що проникало у сприйняття громадян протягом десятиліть, – це нелегко.

ВВС: Буквально днями на територію Молдови залетів російський ударний дрон, причому не вперше. Люди не бачать, що загрози безпеці стають на очах більшими?

М. П.: Або не бачать, або не хочуть бачити. Тому що, знову ж таки, дуже багато громадян є жертвами пропаганди, і вони сприймають все не так, як воно є, а так, як представляють пропагандистські наративи.

Якщо прилітає російський дрон, їм легше повірити, що це український дрон. Чи це взагалі не дрон, а бозна-що.

З цим дуже важко боротися, але це треба робити.

Тому що громадяни не винні в тому, що їх залишили віч-на-віч з російською пропагандою протягом цих 30 років. Громадяни не винні, що російські федеральні канали мали 90% молдавського ринку, а деякі олігархи, які позиціонували себе як проєвропейські, насправді заробляли гроші на їхній ретрансляції.

ВВС: Це ви зараз про Плахотнюка?

М. П.: У тому числі. Це було блюзнірство, але це донедавна було реальністю Молдови. Тому звинувачувати громадян в жодному разі не можна, відповідальність лежить повністю на політичному класі Республіки Молдова.

ВВС: Тобто і на вас?

М. П.: У тому числі й на нас. Ми за останні роки частково вирішили цю проблему. Російські федеральні канали вже не транслюють у Республіці Молдова.

ВВС: Але їх легко знайти в інтернеті.

М. П.: Так, але з інтернетом боротися важко і не завжди правильно.

ВВС: А ви запитайте у українців.

М. П.: Ми намагаємось. Але треба мати й "червоні лінії", бо забороняти все – це теж проблематично. Треба виходити з реальних проблем і сподівань громадян. Наприклад, протягом кількох останніх років ми вперше в історії Республіки Молдова з бюджетних коштів фінансували уроки румунської мови в Молдові.

Тому що багато російськомовних громадян Молдови – росіян, українців, болгарів, гагаузів – останнім часом хочуть вивчати румунську для того, щоб бути повністю залученими до всіх процесів, що відбуваються в країні. І нас трохи навіть здивувало в хорошому сенсі цього слова, що охочих піти на такі курси було вдвічі більше, ніж передбачали ресурси, які ми спочатку заклали на цей проєкт.

ВВС: А я хочу повернутися до дрона. Повідомлялося, що у зв'язку з цим інцидентом до МЗС Молдови викликали посла Росії в Кишиневі. І от я хотів запитати у вас як у професійного дипломата: а як насправді виглядають подібні заходи? Що пан Озеров почув у МЗС Молдови?

М. П.: Ми, на жаль, змушені були вчергове вручити йому ноту протесту і оголосити представнику, давайте скажемо, російської дипломатії, хоча дипломатією з російського боку давно і не пахне, що те, що російські дрони чи ракети пролітають над головами і над домами громадян Республіки Молдова – це, звичайно, є відкритим порушенням нашого суверенітету, нашої безпеки.

Ми заявили про це послу, і також ми оголосили про денонсацію договору про співпрацю у сфері культури і про закриття Російського центру культури, в якому останнім часом просувалась не російська культура, а інші речі.

ВВС: А що там просували?

М. П.: Там, зокрема, було просування речей, які не мають нічого спільного із дружніми стосунками.

ВВС: Чого, наприклад?

М. П.: Коли ці ресурси використовуються для того, щоб розмивати суверенітет Республіки Молдова та просувати наративи, які йдуть всупереч її суверенітету, незалежності, територіальній цілісності, – це, звичайно, не сприймається добре громадянами Республіки Молдова.

ВВС: А ви думаєте, що закриття цього Російського дому якось врятує Республіку Молдова від подальших вторгнень російських дронів?

М. П.: Це, звичайно, ​​риторичне питання. Нас може врятувати лише, з одного боку, мир, на який ми всі чекаємо, і, з іншого боку, інвестиції в оборону для того, щоб за загрозами в нашому повітряному просторі ми як суверенна держава могли не тільки спостерігати, а й усувати їх, звідки б вони не йшли. Звісно, ​​у нашому регіоні їхнє джерело – це Російська Федерація.

Кремль не очікував, що Євросоюз так швидко прийде на допомогу мешканцям Придністров'я

ВВС: Ви згадали про газ. У січні цього року Молдова привернула увагу всього світу енергетичною кризою, яка вдарила перш за все по Придністровському регіону вашої країни. Зараз, наскільки я розумію, у Придністров'ї є світло та тепло. Чи можна сказати, що енергетичну кризу розв'язали раз і назавжди?

М. П.: На превеликий жаль, ні. Щодо територій під конституційним контролем, тобто, умовно кажучи, правого берега Дністра, – ми вже два роки як не залежимо від "Газпрому", і це, звичайно, велика зміна в правильному напрямку. Зараз вирішується питання, пов'язане з Придністровським регіоном.

Але сьогодні ми будуємо високовольтні лінії для того, щоб енергетична система Республіки Молдова була повністю інтегрована в європейську систему, – це стратегічний проєкт, який зараз перебуває на фінальній стадії. Стратегічним було й реалізоване майже три роки тому рішення України та Республіки Молдова про синхронізацію з європейською енергетичною системою. Це також велика підмога для того, щоб зміцнити безпеку держави за рахунок зміцнення її енергетичної безпеки.

ВВС: З правим берегом все більш-менш зрозуміло. Але давайте зазирнемо в наступний рік. Чи матиме лівий берег світло і тепло у наступний опалювальний сезон?

М. П.: Ситуація на лівому березі менш передбачувана, бо там за довгі роки громадяни звикли платити за енергоресурси набагато менше за їхню ринкову вартість. Перехід до ринкових цін для них є дуже болючим. Тому деякі труднощі, звичайно, ​​на нас чекають.

Але ми ставимося до наших громадян, незалежно від того, де вони проживають, на правому березі чи на лівому, з повагою та великою відповідальністю.

Ми повинні допомагати нашим громадянам, і ми допомогли їм у цей скрутний момент, під час цієї кризи. І Європейський Союз прийшов нам на допомогу, і, мабуть, це було певною мірою навіть сюрпризом для Кремля. Вони, мабуть, не очікували, що Євросоюз буде настільки відкритий і так швидко прийде на допомогу Республіці Молдова і, в тому числі, мешканцям її Придністровського регіону.

ВВС: А наступного року теж прийде? Чи жителям лівого берега Дністра варто готуватися до чергової темної та холодної зими?

М. П.: Треба готуватися жити у тих реаліях, які ми спостерігаємо. Очікування, що можливість отримувати енергоресурси за якимись привілейованими цінами триватиме вічно, навряд чи має під собою якісь підстави.

Ми підтримуватимемо наших громадян, які живуть на лівому березі, так само як ми підтримуємо мешканців правого берега. Тому що після величезного підвищення тарифів, яке ми зараз пережили, навіть середній клас і люди, які мають певний рівень достатку, часто не могли б дозволити собі сплатити платіжки без підтримки Євросоюзу і без субсидування з боку держави.

"Кожні вибори в Молдові були непередбачуваними. У хорошому розумінні цього слова"

ВВС: Ще одна причина, через яку минулого року Молдова потрапила на сторінки світових ЗМІ, - це ваші супердраматичні вибори президента, які за непередбачуваністю порівнювали з американськими виборами. Цьогоріч на вашу країну чекають ще важливіші парламентські вибори. І от в умовах підвищення тарифів, роботи російської пропаганди, наскільки я розумію, є можливість того, що керівна партія PAS може втратити одноосібну владу в Молдові, але не дуже цього б хотіла. З чим у цих умовах може піти влада на вибори, яку історію вона має розповісти своїм виборцям, щоб вони довірили їй владу ще раз?

М. П.: Ми повинні й надалі просувати ту саму політику і ті самі меседжі, що й на президентських виборах і на референдумі про євроінтеграцію. Тому що на них більшість наших громадян висловили нам довіру і підтримали курс, який ми останні кілька років реалізуємо разом з пані президенткою Санду.

І, попри всі ті труднощі, через які нам довелося пройти за ці кілька років, наші громадяни розуміють, що стратегічний інтерес нашої країни та наших громадян полягає в тому, щоб бути частиною європейської родини. І вони знають, що зараз ця можливість є реальною, а не ефемерною. Тому що прапори Європейського Союзу розвішані по Кишиневу ще з часів комуністів, з 2000-х років, а реального руху в цьому напрямку не було, швидше, навпаки. Зараз же у нас повним ходом триває процес переговорів щодо вступу до ЄС, і наші громадяни це розуміють.

Звичайно, треба знаходити підходи і до громадян, які є більш вразливими до впливу російської пропаганди. Це дуже важка робота, іноді вона дуже фруструє, але вона є дуже важливою, бо без неї людей важко перевести в розуміння справжньої реальності, а не тієї альтернативної реальності, яку хтось намагається намалювати.

ВВС: Аналітики у Молдові за її межами говорили, що один із секретів успіху партії PAS – це те, що вона – фактично єдина велика політична сила у Молдові, яка виступає за євроінтеграцію. Зараз у Молдові утворилася нова політична сила, блок "Альтернатива", яка також виступає за євроінтеграцію. Виходить, що вони гратимуть у тому числі на вашому електоральному полі, і ваша монополія на прозахідну риторику розмивається. Чи не побоюєтеся ви цього блоку, чи навпаки, розглядаєте його вже зараз як потенційного коаліціанта у наступному парламенті?

М. П.: Видні представники цієї структури всю свою політичну кар'єру побудували на тому, щоб повернути назад процеси євроінтеграції і були затятими противниками євроінтеграції…

ВВС: Це хто, (мер Кишинева Іон) Чебан?

М. П.: У тому числі.

ВВС: Я думав, що він цілком проєвропейський мер.

М. П.: У не такому далекому минулому, в тому числі він та інші представники (блоку "Альтернатива"), перебуваючи в партії комуністів, соціалістів або в інших проросійських партіях, були частиною процесів, які йшли наперекір процесу євроінтеграції.

Треба віддати належне кремлівським кураторам, вони діють витонченіше, бо просувати прямолінійні російські наративи в Молдові з об'єктивних причин стає важче. І от вони знаходять такі лазівки, намагаючись надати громадянам уявну версію проєвропейських партій.

Я думаю, що наші громадяни на це не купляться. Наші громадяни набагато більш обізнані, і в процесі демократичних дебатів все стане на свої місця. Усі колишні, - і давніші, і свіжіші - дії буде згадано. Наших громадян не так легко обдурити, як комусь здається.

ВВС: Тобто блок "Альтернатива" - це "рука Москви"?

М. П.: Ну, "рука Москви" - це такий трошки застарілий чи гіперболізований меседж. Але те, що там зібралися представники затятої проросійської адженди, – це, як то кажуть, до ворожки не ходи.

ВВС: І PAS про коаліцію з ними зараз не замислюється?

М. П.: PAS працює над тим, щоб утримати більшість. У цій важкій політичній, геополітичній обстановці треба розраховувати на те, щоб намагатися втримати більшість. Тому що в будь-якому іншому контексті керувати країною в такий важкий період, намагатися надолужувати всі ці втрачені десятиліття буде набагато важче. Навіть у монобільшості, треба зізнатися, це важко. Але в коаліції це буде ще важче.

ВВС: Чи припускаєте ви, що у разі приходу до влади проросійських політичних сил Молдова піде за умовно кажучи "грузинським сценарієм" відносин з Європою та Росією?

М. П.: Я впевнений, що наші громадяни цього не допустять. Але суто гіпотетично, звичайно, це було б величезною втратою для країни, і це було б великою проблемою для наших партнерів у регіоні. Наші друзі у Києві про це відкрито заявляють. Це не сприяло б зміцненню безпеки в регіоні, адже проросійські сили будуть готові виконати будь-яку примху, яка виходитиме з Кремля.

Тому ми робитимемо все для того, щоб Республіка Молдова залишалася надійним партнером і союзником як України, так і Румунії та Євросоюзу в цілому для того, щоб бути стабільною країною, щоб розвиватися. І всі передумови для цього є.

ВВС: З іншого боку, один із символів вашої торішньої виборчої кампанії — це "мережа Шора", за допомогою якої, як каже молдовська влада, скупили десятки, а то й сотні тисяч голосів виборців. Я очікував, що після таких гучних заяв будуть якісь кримінальні справи, вироки. Але я про такі вироки не чув, і це наводить мене до питання про те, чи приречені ми на те, що на наступних парламентських виборах у Молдові ми знову почуємо про десятки і сотні тисяч голосів, скуплених "мережею" Ілана Шора?

М. П.: Повторення проблем, з якими ми стикнулися під час першого туру президентських виборів, ми не допустимо.

ВВС: А що вам дає підстави це стверджувати? Інша сторона теж напевно провела роботу над помилками.

М. П.: Те, що наші державні інституції набагато серйозніше сприймають цю проблему. Набагато більше ресурсів спрямовано на те, щоб цю проблему викоренити. Це було видно вже у другому турі президентських виборів. Буквально за два тижні частину проблеми усунули.

Те, що немає кримінальних справ, – це не зовсім так. Кримінальні справи є, але є й певні недоліки, дипломатично висловлюючись, у структурах прокуратури і в судовій системі.

Процес важкий, але наші державні інституції, поліція, спецслужби, інші державні органи не допустять того, що ми спостерігали на попередніх виборах, інакше це просто зведе нанівець майбутнє країни, а такого ми собі дозволити не можемо.

Ми не допустимо, щоб під час парламентських виборів волевиявлення громадян Республіки Молдова було якимось чином скомпрометоване.

ВВС: Тобто "мережі Шора" на наступних виборах не буде?

М. П.: Наші державні органи боротимуться за мінімізацію впливу цього феномену.

Напевно, якісь спроби можуть бути, у будь-яких країнах є проблеми з виборчим процесом, але вони не вплинуть на результат виборів загалом.