"На системі, коли є тільки газ, ми погоріли". Як Молдова живе в умовах енергокризи

З нового року Росія припинила постачати газ до Молдови. І якщо контрольована Кишиневом частина країни сяк-так справляється з кризою, то невизнане Придністров'я зіштовхнулося з проблемою холодних батарей і віялових відключень світла.

Обіцянки Москви допомогти "гуманітарним газом" поки що не реалізувалися, а сторони продовжують звинувачувати одна одну в небажанні вирішити проблему.

Що відбувається в Молдові, коли ця ситуація може вирішитись і як це все вплине на критично важливі парламентські вибори?

З під'їзду досить обшарпаної п'ятиповерхівки виходить родина: Женя, високий і широкоплечий хлопець, працівник заводу залізобетонних виробів, його дружина, миловидна дівчина з пірсингом у носі, та двоє дітей — дівчинка років восьми і хлопчик років трьох.

Хлопчик одразу роззирається на всі боки і з захопленням у голосі повідомляє батькові: "Тату, дивись, бурульки!".

Справді, з жовтої газової труби, яке тягнеться вздовж стіни їхнього будинку, звисають невеликі льодяники: вночі температура тут падає на кілька градусів нижче за нуль, та й зараз на вулиці мінус один.

Женя похмуро дивиться на трубу і відповідає синові: "Отак ще трохи, і в нас таке саме вдома буде".

Члени родини беруться за руки і виходять зі свого двору на центральну вулицю молдовського села Варниця, розташованого на межі з невизнаним Придністров'ям. Вони вийшли з дому погрітися - сидіти в стінах звичайної панельки, у якій відключили електрику, газ і гарячу воду, навіть одягненим холодніше, ніж гуляти під зимовим, але сонцем.

Усе через те, що в трубі, на якій ростуть бурульки, вже понад два тижні немає газу. Хто в цьому винен, Женю і його сім'ю не цікавить: ми, мовляв, люди маленькі, у політику не ліземо.

"Нехай усі ці Санду, Зеленський, Красносельський, Путін домовляються — не дарма ж вони президентами поставлені. Нам залишається лише жити та чекати", — констатує Женя.

Хто кому постачальник

Відсутність газу в трубі в будинку Женіної родини — це насправді лише вершина цілої гори взаємозв'язків, протиріч та неформальних домовленостей між дійовими особами у Молдові та за її межами.

До 2022 року єдиним постачальником газу до Молдови та в розташоване на її території невизнане Придністров'я була Росія, а єдиним транзитером - Україна.

При цьому з 2006 року Придністров'я припинило платити Росії за газ.

Точніше, мешканці невизнаної республіки справно оплачували рахунки за комуналку — причому за безпрецедентно низькими тарифами, — але зібрані гроші відправлялися не на рахунки "Газпрому", а до бюджету Придністров'я, складаючи одну з головних його дохідних статей.

Частина газу надходила на розташовану на території невизнаної республіки Молдовську ДРЕС - велику теплову електростанцію, яка постачала електроенергію не лише в саме Придністров'я, але й забезпечувала близько трьох чвертей потреб в електриці правобережної, тобто контрольованої конституційною владою Молдови. Оскільки ця електрика вироблялася з фактично безкоштовного газу, то й її вартість була досить низькою. Це робило схему з безкоштовним російським газом для Придністров'я вигідною і для Кишинева.

Наприкінці 2022 року Росія вдвічі скоротила поставки газу до Молдови. Кишинів тоді стикнувся з кризовою ситуацією в енергетиці, але зумів досить швидко і відносно безболісно вирішити ті проблеми.

Натомість саме відтоді правобережна Молдова повністю відмовилася від споживання російського газу: паливо для внутрішнього ринку Кишинів, хай і дорожче, ніж раніше, купував на європейському ринку. Російський газ з 2022 року споживало виключно Придністров'я. На якийсь час у цій системі запанувала стабільність.

Проте з початку 2023 року офіційний Київ почав обіцяти, що з 1 січня 2025 року Україна припинить транзит російського газу своєю територією. Українська влада аргументувала це бажанням позбавити Москву багатомільярдних доходів від такого транзиту, що їх режим Путіна спрямовує на розв'язану ним війну.

Кишинів намагався обговорити з Москвою збереження поставок російського газу до Придністров'я: технічно це можливо за допомогою "Турецького потоку", а далі Трансбалканського газопроводу через територію Болгарії та Румунії. Однак ці переговори виявилися безрезультатним.

Більше того, за кілька днів до нового року "Газпром" оголосив, що з 1 січня припинить постачання газу на територію Молдови через несплату Кишиневом давнього боргу перед російською монополією в сумі 709 млн доларів.

Борг Молдова справді має.

Однак, по-перше, ініційований молдавським урядом аудит показав, що документальне підтвердження мають вимоги "Газпрому" до Кишинева лише на 8,6 млн доларів (російська сторона результатів цього аудиту не визнає).

По-друге, боржник, тобто правобережна Молдова, і так не використовує російський газ — він надходить лише на територію Придністров'я і, перекривши газ, "Газпром", по суті, вдарить лише по своїх.

По-третє, це саме Придністров'я протягом останніх двадцяти років отримало від "Газпрому" палива на цілих 11 мільярдів доларів, і про жодні вимоги Росії щодо цього боргу не йшлося і не йдеться.

Тим не менше, зранку 1 січня 2025 року Україна припинила транзит російського газу через свою територію.

Правобережна Молдова, яка давно відмовилася від російського газу, відчула це негайно: в країну перестала надходити електроенергія, яку виробляє Молдовська ДРЕС. Тому контрольована Кишиневом частина країни відразу почала купувати електрику на європейських ринках, де вона, звичайно, коштувала дорожче, ніж вироблена в Придністров'ї.

Вже 3 січня молдовська Національна агенція з регулювання енергетики підвищила споживчі тарифи на електроенергію на 65-75%. Якщо не рахувати цього помітного підвищення цін, зупинка постачання газу з Росії пройшла повз мешканців правобережної частини Молдови.

Холод і темрява

Натомість Придністров'я плану на цей випадок явно не мало.

Першого ранку 2025 року жителі Тирасполя, Бендер, Рибниці та інших міст невизнаної республіки виявили, що батареї в їхніх квартирах холодні. Сотні підприємств Придністров'я зупинилися чи перейшли на нічний режим роботи. Школярам та студентам вишів продовжили зимові канікули. У найбільших містах регіону відкрили пункти обігріву та вивели на вулиці польові кухні.

Головний постачальник електроенергії у регіоні, Молдовська ДРЕС, перейшов на роботу на накопиченому ще з 2013 року вугіллі — конструкція електростанції дозволяє їй працювати не лише на газі. За словами придністровської влади, цих запасів вистачить ще на кілька тижнів. Проте з метою економії в регіоні запровадили віялові відключення світла — у середньому по п'ять годин на добу.

Для багатьох побутових споживачів газу в Придністров'ї ситуацію полегшує те, що газ у конфорках їх плит не зник: певна кількість палива збереглася прямо в трубі газопроводу, і комунальники знайшли способи доправити його до кухонь більшості мешканців багатоквартирних будинків.

Проте на скільки вистачить цього газу, незрозуміло. Тому найходовішими товарами в Придністров'ї в перші дні цього року стали електроплитки та "дуйки" — так тут називають електричні тепловентилятори. Квартири, обладнані кондиціонерами, почали називати "козирними", а заможніші мешканці приватного сектору закуповувалися дизельними генераторами.

Але тепла погода, яка встановилася тут на початку січня, сприяла тому, що паніка перших днів нового року, коли люди шикувалися в черги за ковдрами і продуктами, які довго зберігаються і не потребують термообробки, типу сиру і печива, змінилася радше іронічним ставленням до ситуації. Похолодання, яке прийшло потім, теж не сприймається як трагедія.

"Все нормально! Тільки спимо одягненими. Лягаємо — одна пластикова пляшка з гарячою водою моїй бабці, інша — собі…", — розповідає про методи боротьби з нічним холодом похилого віку мешканець Бендер.

Його колега перебиває: "І одну між вами?" "Ні, до такого ми ще не дійшли, — сміється той. — А це означає, що ситуація у нас хоч і неприємна, але цілком терпима".

Звичайно, у невизнаній республіці не обходиться без ексцесів. В одному з сіл біля Тирасполя бабуся, яка залишилася без опіки родичів, шість днів провела в холодній хаті, перш ніж про неї згадали сусіди. Придністровські ЗМІ регулярно повідомляють про отруєння місцевих чадним газом: невизнана республіка газифікована практично на сто відсотків, і пічки, які не працювали роками, стали джерелом проблем для своїх власників.

Тим не менше, влада Придністров'я розгорнула у місцевих ЗМІ та в телеграм-каналах інформаційну кампанію, пояснюючи, як можна утеплити приміщення, де можна перечекати кризу літнім чи хворим людям, а також хто винен у ситуації, що склалася.

Відповідь Тирасполя на останнє питання однозначна – винна президентка Молдови Мая Санду, яка нібито хоче заморозити Придністров'я. Інформаційний простір у невизнаній республіці монополізований її владою, тому альтернативну точку зору тут можна почути лише у кухонних розмовах між "своїми", кажуть ВВС мешканці Придністров'я.

Утім, причини того, що відбувається, пояснюють таким чином не лише на лівому березі Дністра.

Дід Далалояна

Молдовське село Гредініца розташоване на пагорбі, з якого легко можна побачити на горизонті ряд висоток столиці Придністров'я, Тирасполя.

На тлі пронизливого холодного вітру, сумнівної якості доріг та загальної сірості навколишнього пейзажу яскраво-червона куртка місцевого жителя, бадьорого 73-річного чоловіка на ім'я Віктор виділяється так, наче це вона, а не дендрологічний парк "Леунтя" є головною окрасою села.

У певному сенсі так воно і є. На рукаві куртки діда Віктора нашитий російський триколор, на спині напис "Олімпійська команда Росії". Куртку йому надіслав з Москви онук, чемпіон олімпіади в Токіо зі спортивної гімнастики, уродженець Тирасполя та гордість усього Придністров'я Артур Далалоян. Розповідаючи про це, чоловік уже з перших реплік переходить на українську мову, пояснюючи: так легше, та й узагалі у цьому селі майже всі так говорять.

Ще з 2023 року Далалоян перебуває під санкціями України. Можливо, тому його діду Володимир Зеленський і не подобається. Президентка Молдови Мая Санду йому теж не подобається. Мовляв, вони разом змовились і хочуть холодом задушити Придністров'я.

Слідом за російською пропагандою дід Віктор сумнівається в легітимності Санду: "Молдова за неї не голосувала ні грама. Тільки за кордоном хтось" (на минулорічних президентських виборах Маю Санду справді масово підтримали молдавани, які голосували за межами своєї країни).

Хоча у Гредініці проблем з газом і світлом немає, дід Віктор про всяк випадок купив кілька балонів з паливом: по телевізору він чув, що і Кишинів повним ходом готується до віялових відключень та до холоду у квартирах.

"Винна, звичайно, тільки Санду. Треба їхати до Росії, добиватися, домовлятися, складати контракт. А що вона? Росії 700 мільйонів доларів заборгувала, а віддавати не хоче. Приїжджає до людей, які зі своїми пенсіями ледве виживають, і пропонує їм купувати газ утридорога. Он їдьте до Копанки, вам там багато про це розкажуть", — каже він і махає рукою у бік багатоповерхівок Тирасполя, а заразом і розташованого поряд села Копанка, крайнього населеного пункту на контрольованій Кишиневом території.

Копанка проти нового світла

Копанка — одне з півтора десятка молдовських сіл, ще з радянських часів під'єднаних до комунікацій Придністров'я. Тобто газ і світло ці села одержують саме з невизнаної республіки. І тепер, коли вона опинилася в епіцентрі енергетичної кризи, мешканці цих сіл мерзнуть і потерпають від віялових відключень електроенергії з Придністров'ям за компанію.

Минулого тижня президентка Мая Санду об'їхала кілька таких сіл, щоб ознайомитися з ситуацією на місцях та запропонувати вихід зі становища. В Копанці її спілкування з місцевими геть не склалося.

План Санду, яким вона поділилася з селянами, що зібралися біля примарії (сільської адміністрації), полягав у тому, що молдовська влада в прискореному режимі проведе свої комунікації, в першу чергу лінії електропередачі, до цих сіл, і вже за лічені місяці Копанка не залежатиме від постачання струму з Придністров'я.

От тільки реакція місцевих мешканців на цю пропозицію виявилася для Санду абсолютно несподіваною.

"Ну, тобто вона запропонувала провести електрику, яку вона купує в Румунії, і щоб ми платили за неї по 5,20 лея за кіловат (0,28 дол. США). А зараз за світло з Придністров'я ми платимо менше, ніж лей, тобто у кілька разів дешевше. А в селі роботи ніякої. Де ми візьмемо такі гроші? І якої реакції вона чекала?", — переказує події біля примарії одна з їхніх учасниць.

На відеозаписі зборів видно, як місцеві мешканки перекрикують Санду, яка намагається їм щось тихо пояснити румунською. Після того, як глава держави каже: "Ви самі вирішуєте, хочете ви залишатися в темряві чи ні", на записі голосно звучить адресована їй фраза російською мовою: "Валіть нах** у свій Кишинів, б***ь". Санду на неї не реагує і не дуже приємна для неї розмова продовжується.

Вже наступного дня, кажуть місцеві жителі, вони побачили цей запис у випуску новин на одному із російських державних телеканалів. З коментарем: ось так, мовляв, звичайні молдовани ставляться до нелегітимної глави держави, яка не може домовитися з Росією про постачання енергоресурсів і провадить свою країну до злиднів.

"Послали її біля примарії неправильно, звичайно. Продемонстрували на весь світ свій рівень культури. Звичайно, в Кишиневі чи навіть у Каушанах до такого не дійшло б", — каже ВВС місцева мешканка через кілька днів після цих подій. Нашу розмову заглушає шум дизельного генератора: у Копанці щойно відключили світло, і наступні п'ять годин магазин господарських товарів, біля якого ми стоїмо, працюватиме саме завдяки йому.

"Але і Мая мала розуміти, що народ тут бідний. Що люди згодні терпіти будь-які відключення заради того, щоб платити за світло менше. Простих баб розмови про енергонезалежність не цікавлять", — продовжує співрозмовниця.

На цьому ситуація у Копанці не заспокоїлася.

17 січня на околиці села з'явилася техніка молдавського оператора енергопостачань, яка мала встановити опори під нову лінію електропередачі. Десятки мешканців Копанки вийшли на протест, заявляючи, що ніякої електрики з Молдови їм не потрібно. Нинішні труднощі, говорили вони журналістам, які прибули на місце подій, є тимчасовими, і вже зовсім скоро проблеми вирішаться, а вони і надалі отримуватимуть дешеву енергію від Придністров'я.

Примар (голова адміністрації) іншого села, яке так само, як і Копанка, отримує газ та електрику з Придністров'я, нарікає: до візиту Санду в його село люди якось крутилися, намагались знайти вихід із ситуації своїми силами. Президентка приїхала, пообіцяла допомогти жителям дровами, і вже наступного дня до примарії надійшло кілька сотень заявок на дрова "від президентки". Все було б добре, тільки де саме їх взяти, Санду не сказала.

Курйозний випадок стався ще в одному такому селі, Варниці. Мая Санду пообіцяла доправити сюди кілька генераторів, і свою обіцянку дотримала: за кілька днів у село прибули аж чотири генератори. Проблема полягала в тому, що два з них видавали напругу за американським стандартом, 110 вольт, а ще два — 300 вольт, але не потрібні 220. Місцевий електрик втручатися в роботу невідомих йому апаратів не ризикнув, тому генератори поїхали назад до Кишинева.

"Але якщо серйозно, то днями я провів нараду на цю тему з нашим дрібним бізнесом, — каже примар Варниці Олександр Нікітенко. — Там думка однозначна: хай краще газ і світло будуть дорогі, але вони будуть взагалі".

Та й звичайні жителі Варниці насправді подорожчання енергоресурсів із придністровського до загальномолдовського рівня переживуть, запевняє він. Так, малозабезпеченим селянам потрібно буде зайнятися подачею документів на отримання державних компенсацій частини вартості енергоресурсів, усі без винятку повинні будуть навчитися економити енергію, але "великої проблеми як такої не буде", вважає Нікітенко.

"Не треба пропонувати нам буси"

Якщо для правобережної частини Молдови нинішня криза обернулася необхідністю платити за енергоносії більше, ніж раніше, зате результатом цього підвищення цін стала повна відсутність відключень електроенергії та наявність газу в трубах, то ситуація Придністров'я на цьому тлі виглядала геть безрадісною.

Ще в грудні минулого і в перші дні січня цього року Молдова пропонувала Придністров'ю допомогу із закупівлями енергоресурсів на зовнішніх ринках — тобто за ринковими цінами. Але глава невизнаної республіки Вадим Красносельський спочатку стверджував, що жодної допомоги Кишинів Тирасполю не пропонував. А потім — коли молдовська влада продемонструвала офіційні листи на цю тему, які вона направляла в Тирасполь, — представники придністровської влади заявили, що краще б Кишинів вплинув на Київ, аби той не припиняв транзит російського газу, а ще краще — дозволив би Придністров'ю вести власну зовнішньоекономічну діяльність.

Та й взагалі, на рівні риторики представники невизнаної республіки, здавалося, сприймали саму ідею допомоги з боку Кишинева надзвичайно вороже.

"Пропонувати нам буси і мішок сухарів не треба… Якщо хтось думає, що Придністров'я впаде на коліна і проситиметься в Молдову, а ви знущатиметеся над придністровським народом, як це було і раніше, нічого не вийде у вас. Ваші сподівання не виправдаються", — заочно звернувся Вадим Красносельський до молдовської влади на прес-конференції 8 січня.

У тому ж дусі висловлювалася і офіційна Москва. Наприклад, у якийсь момент спікерка російського МЗС Марія Захарова заявила, що "блокування Молдовою постачання газу в Придністров'я" є "неонацизмом".

На якомусь етапі в ситуацію спробував включитися і Київ. Після телефонного зідзвону Маї Санду та Володимира Зеленського український президент заявив, що Київ готовий допомогти "подолати гуманітарну кризу у Придністров'ї".

"Україна може допомогти вугіллям. Однак поки що ми не бачимо відповідної реакції від тих, хто фактично контролює ситуацію на лівому березі Дністра", — заявив Зеленський 12 січня.

Деякі українські коментатори навіть припускали, що проактивна позиція Києва — наприклад, вирішення енергокризи в Придністров'ї завдяки втручанню України — дозволила б змінити геополітичний розклад у регіоні і навіть, за ідеального сценарію, ліквідувати придністровську "державність".

Утім, джерело ВВС в українських дипломатичних колах називало такі очікування безпідставними: мовляв, будь-які постачання газу чи вугілля не зроблять мешканців Придністров'я проукраїнськи налаштованими і не змусять їх полюбити "братів" з правого берега Дністра. Та й звичайні українці теж навряд чи підтримали б надання "гуманітарної допомоги" проросійському регіону в умовах важкого економічного стану, в якому перебуває Україна через розпочату Росію війну.

"Зрештою, Москва почала цю кризу не через те, щоб у фіналі на сцену вийшов Київ і все вирішив", — резюмував співрозмовник ВВС.

"Потерпіти лишилося зовсім трохи"

У кишинівській навколополітичній тусовці з перших днів 2025 року називали цю ситуацію кризою, яку штучно створила Росією і яка розвиватиметься абсолютно передбачувано.

"Цей сценарій повторюють не вперше. Щоразу, коли Москва хоче показати свою "силу", вона перекриває життєво важливі ресурси, перетворюючи звичайних людей на заручників ситуації… Перша фаза — створити проблему, друга — посилити страх людей, позбавивши їх світла та тепла. Третя — прийти у якості рятівника", — говорив 11 січня в ефірі Youtube-каналу Nokta.md речник молдовського уряду Даніел Воде.

Попри прогнози багатьох кишинівських коментаторів, таким "рятівником" став (або принаймні спробував стати) не хтось із молдовських політиків, а лідер невизнаного Придністров'я Вадим Красносельський. Спочатку він на кілька днів злітав до Москви, а потім, вже повернувшись до Тирасполя, заявив, що після переговорів "на рівні міністерства енергетики Росії" "газопостачання для потреб мешканців регіону та функціонування економіки буде відновлено у форматі гуманітарно-технічної допомоги".

"Газ буде подано у обсязі, необхідному для населення Придністров'я, для теплоенергетики та промислових підприємств саме Придністров'я. Точної дати подачі немає, але те, що подача газу почнеться, - це факт. Потерпіти залишилося зовсім трохи", - заявив Красносельський на прес-конференції 15 січня.

Представники молдовської влади звертали увагу на те, що глава невизнаної республіки не надав жодних деталей своїх московських домовленостей, а формат постачання газу до Придністров'я у якості гуманітарної допомоги і, судячи з усього, без залучення до цього офіційного Кишинева, є як мінімум дивним.

Дійшло до того, що прем'єр-міністр Молдови Дорін Речан після окремої розмови з Красносельським заявив, що того в столиці Росії просто ввели в оману.

"Москва не запропонувала рішення щодо природного газу і ввела в оману неконституційну адміністрацію на лівому березі Дністра", — заявив він.

На арену виходить посередник

Тим не менше, на початку цього тижня схема, за якою Росія, схоже, має намір відновити постачання газу до Придністров'я, почала вимальовуватися чіткіше.

Спочатку російська газета "Коммерсант" з посиланням на свої джерела повідомила, що Москва і Тирасполь працюють над моделлю постачань не "Турецьким потоком", а за допомогою закупівель газу на європейському спотовому ринку через компанію-посередника. Витрати на такі закупівлі компенсував би російський бюджет.

А вже зранку 15 січня Служба інформації та безпеки – молдавська спецслужба – повідомила про допит місцевого підприємця Аркадія Вікола. Він є співвласником фірми Natural Gas DC, яка напередодні підписала "рамковий контракт" на постачання газу до Придністров'я.

"У нас немає контракту з "Газпромом", і газ, який ми маємо намір туди постачати, буде закуповуватися, якщо взагалі буде, у європейських трейдерів і на біржах", - заявив Вікол в інтерв'ю Ziarul National.

Глава Придністров'я Вадим Красносельський зараз фактично вимагає від Молдови дати добро на запуск схеми з цим посередником.

Однак молдовська влада, наскільки про це можна судити за публічними заявами її представників, виступає категорично проти залучення до схеми постачання газу будь-яких посередників: за чинним законодавством, єдиним постачальником палива до Придністров'я може бути компанія «Молдовагаз» (50% її акцій належать «Газпрому», 35 - уряду Молдови, 13 - адміністрації Придністров'я).

Станом на сьогодні ситуація з переговорами з цього приводу, схоже, зайшла у клінч.

Росія зацікавлена ​​у введенні в цю схему посередника з кількох причин, каже ВВС безпековий експерт з кишинівського центру Watchdog.md Андрій Курерару.

По-перше, Москва побоюється того, що у певний момент Кишинів може наважитися на націоналізацію компанії "Молдовагаз" — такі заяви останнім часом регулярно лунають від представників молдовської влади.

По-друге, схема за участю посередника дозволяла б задіяти у процесі оплати палива різні "сірі схеми", відстежити які молдовському уряду було б дуже складно. Наприклад, субсидувати ці закупівлі могли б підсанкційні компанії, або ж через такі оплати можна було б реалізовувати інші схеми відмивання грошей.

Нарешті, по-третє, Трансбалканський газопровід, яким, судячи з усього, відбуватимуться постачання європейського газу до Молдови, частково проходить через територію України. Відповідно, у неї залишалася б технічна можливість заблокувати будь-який газ, так чи інакше пов'язаний з Росією. Газ же, куплений молдовською компанією-посередником на європейському ринку, формально не мав би такої афіліації, а отже Україна не мала б причин не пропускати його до Молдови.

У свою чергу, Молдова, заперечуючи проти схеми роботи з посередником, може переслідувати власні цілі.

Очевидно, у Кишиневі не в захваті від того, що в енергетичній системі країни з'явиться критично важливий гравець, який не є жодним чином пов'язаний з державою, функціонує незалежно від неї, проте явно перебуває під помітним впливом Росії.

Крім того, під час переговорів про вирішення енергокризи Кишинів може прагнути якимось чином "компенсувати витрати" від інспірованої Москвою ситуації, наслідки якої насправді відчувають не лише жителі Придністров'я, а й через підвищення цін і тарифів жителі правого берега Дністра. Якщо це вдасться, то цілком можливо, спосіб вбудувати посередника у схему постачання вдасться знайти — тим більше, що режим надзвичайного стану в енергетиці, запроваджений у Молдові у грудні, залишає владі широкий спектр для трактування законодавства.

У розмові з ВВС Андрій Курерару називає три можливі варіанти дій Кишинева, які молдовська влада могла б застосувати, щоб "вирівняти" енергетичну ситуацію, яка склалася на даний момент.

По-перше, каже він, Молдова могла б запровадити додаткові виплати, які вона стягувала б з посередника — тобто в реальності з його російського "даху" — за прокачування кожного кубометра газу своєю територією.

По-друге, якщо контрагенти не підуть на цю умову, Кишинів має можливість банально відбирати частину газу з трубопроводу для своїх потреб. По-третє, але цей шлях експерт вважає найменш ефективним через складнощі в його адмініструванні, — це накладення додаткових митних зборів на всі товари, вироблені у Придністров'ї з використанням безкоштовного для цього регіону газу.

Втім, зауважує Курерару, під час перемовин з цього приводу Кишиневу знадобиться певна мужність: входити у жорстке протистояння з Москвою в умовах, коли перед очима стоїть кровопролитна війна, яку Росія прямо зараз веде в Україні, буде явно непросто.

У будь-якому разі, експерт називає нинішній клінч у переговорах "спалахом перед розв'язкою кризи", яку, своєю чергою, можна чекати протягом кількох найближчих тижнів.

Усі на вибори

Незважаючи на те, що криза досі триває, коментатори в Молдові та за її межами вже зараз активно розмірковують про те, як нинішня ситуація вплине на вибори парламенту країни, намічені на вересень цього року. Ця кампанія буде критично важливою, оскільки Молдова є парламентською республікою, в якій за конституцією призначений парламентом уряд має набагато більші повноваження, ніж президент.

В інформаційному просторі з цього приводу переважають дві школи думки.

Згідно з першою, криза і, відповідно, зріст цін і тарифів, який, до речі, цілком може продовжитися уже найближчим часом, сильно вдарили по рейтингах Маї Санду і її партії "Дія і справедливість" (PAS), яка зараз володіє монобільшістю в парламенті.

Прихильники цієї точки зору стверджують, що повторити цей результат на осінніх виборах Санду та її команді не вдасться, коаліційних партнерів у них на горизонті не видно, тож у кращому випадку PAS доведеться об'єднуватися з далекими від себе в ідеологічному плані силами, у гіршому — йти у глуху опозицію. У будь-якому разі, кажуть скептики, на прискореному русі Молдови у бік Євросоюзу, що його називає своїм пріоритетом нинішня влада, можна буде поставити хрест. А це, своєю чергою, - чиста перемога Москви.

Прихильники іншої логіки кажуть, що насправді Росія, перекриваючи газ Молдові посеред зими, мала набагато масштабнішу мету, ніж просто заморозити Придністров'я. Розрахунок Кремля, кажуть вони, полягав у тому, що в результаті раптового переходу на дорогі європейські енергоресурси Молдова "посиплеться", її економіка завалиться, а соціальна ситуація загостриться до краю. У цій логіці вже саме те, що Молдова вистояла, що на правому березі ані на годину не відключали світло, є поразкою Москви і перемогою Санду. А до виборів, мовляв, ще далеко, і рейтинги партії влади, які й справді могли похитнутися, можна буде підтягнути.

"Правда десь посередині, — каже ВВС кишинівський експерт Андрій Курерару. — Проти влади зараз, звичайно, грає її ж риторика про те, що за останні два роки ми її зусиллями повністю позбавилися залежності від російського газу. От зараз виявляється, що це не зовсім так".

Проте, продовжує він, насправді критично важливим буде те, чим саме закінчиться нинішня криза. Якщо Молдові не вдасться домогтися від Росії жодних компенсацій за наслідки кризи, а Придністров'я продовжуватиме отримувати безплатний газ, сотні тисяч жителів країни (і виборців) не лише відчують себе обдуреними і обкраденими, але й зримо відчують це на своєму гаманці.

Різке ж падіння рівня життя молдован, ймовірно, посилить позиції політичних сил з орбіти олігарха-втікача Ілана Шора, який фактично побудував у кількох регіонах країни паралельну систему соціального забезпечення громадян. Молдовська влада звинувачує його у створенні масштабної сітки підкупу виборців на минулорічних президентських виборах, проте про гучні судові вироки з цього приводу не повідомлялося.

З іншого боку, якщо Кишинів зуміє закрити питання з енергокризою на своїх умовах, а до того ж за кілька місяців, що залишилися до виборів, до суду дійдуть справи організаторів "сітки Шора", і це виключить або сильно обмежить його вплив на політичне життя країни, та ще і до Молдови прибудуть великі гроші з Євросоюзу, що їх обіцяла керівниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн перед президентськими виборами, то ситуація для нинішньої влади виглядає не так вже й погано.

"Пересічний виборець тоді відчує, що, мовляв, ми перемогли, що держава працює, що за нього особисто заступилися", - каже Курерару.

Але тут же уточняє, що йдеться зараз про чисте теоретизування, для більш-менш конкретних прогнозів розвитку політичної ситуації зараз ще зарано.

Енергонезалежність від Семена

Тим часом у дворі добротного приватного будинку, розташованого приблизно на межі між молдовським селом Варниця та мікрорайоном "Північний", який адміністративно належить придністровському місту Бендери, кипить робота.

Колись у цьому домі стояла піч, але після того, як сюди провели газ, тим більше сміховинно дешевий, вона почала лише займати місце, тож власник будинку, 65-річний нині Семен, просто розібрав її. Так само вчинили і тисячі інших мешканців сіл та міст, які зараз опинилися в епіцентрі енергетичної кризи.

Щойно газ у трубі зник, Семен негайно взявся за перебудову маленької літньої кухні у своєму дворі. Зібрати в ній невелику грубку, яка не тільки б обігрівала приміщення, але і на якій можна було б готувати їжу, зайняло півтора тижні. Далі Семен з дружиною взялися за утеплення стін. У найближчих планах – обладнати тут спальні місця. Працюють швидко — зараз вночі на вулиці мінус п'ять-сім, якось жити можна, але якщо вдарять справжні морози, буде непереливки.

З дровами на розпалювання грубки, визнає Семен, зараз справді проблема: сильно подорожчали. Але чоловік знайшов рішення — розібрав старий напіврозвалений дощатий сарай і зрізав пару старих дерев, що росли у дворі. На їхнє місце, поки було тепліше, вже висадив нові.

Тепер він має купу дров, і її, впевнений Семен, вистачить як мінімум на якийсь час. А далі буде видно.

"Якось на системі, коли в домі є тільки газ, ми погоріли. От зараз ми зрозуміли, що потрібно, щоб було і так, і так. Довіра до будь-якої влади теж скінчилася: у них сьогодні одне, завтра інше. Тому дай Боже, звичайно, щоб вирішилось, але розраховувати тут треба, в першу чергу, на себе", — каже він.