11 неймовірних фактів про час, що не вкладаються в голові

23 листопада 1963 року в телеефір ВВС вийшла перша серія науково-фантастичного серіалу "Доктор Хто" (Doctor Who) про пригоди прибульця з планети Галліфрей, що подорожує у часі та просторі.

За минулі десятиліття британський серіал отримав багатомільйонну армію шанувальників по всьому світу й перетворився на справжній глобальний культурний феномен.

До 60-річчя культового телешоу редакція ВВС Future підготувала серію матеріалів, присвячених фізиці, психології та історії часу.

Ми зібралм 11 абсолютно наукових (і зовсім не фантастичних), але тому анітрохи не менше - а мабуть, навіть більш приголомшливих фактів про час.

1. Сприйняття часу залежить від вашої рідної мови

Закрийте очі і уявіть час у вигляді вектора, який починається в якійсь точці.

У якому напрямі цей вектор розгорнуто? Горизонтально чи вертикально? А може, час для вас взагалі не лінія, а виглядає зовсім по-іншому?

Відповіді на ці запитання у носіїв різних мов, швидше за все, будуть різними.

Мова взагалі багато в чому визначає сприйняття часу. Наприклад, в англійській, як і в українській, минуле описують як щось, що "лежить" позаду нас, майбутнє — попереду, а час загалом найчастіше зображують у вигляді горизонтальної лінії, спрямованої зліва направо.

А ось для носіїв китайської мови час найчастіше виглядає як вертикальна лінія, на якій майбутнє розташоване нижче за минуле.

Греки взагалі сприймають час як поняття тривимірне - він може бути "великим", його може бути "багато", але звичний нам вираз "тривалий час" для грека не має сенсу.

У віддаленому поселенні австралійських аборигенів під назвою Пормпуравве час взагалі не залежить від перебування людини в просторі, оскільки завжди тече в одному напрямку: зі сходу на захід.

Мова, яку ми використовуємо для опису перебігу часу, впливає й на те, як ми запам'ятовуємо інформацію і мислимо загалом.

2. Коли життя нашого Всесвіту добіжить кінця, минуле та майбутнє перестануть існувати

Як і ми з вами, перебіг часу теж змінюється мірою старіння, тільки в цьому випадку йдеться про старіння Всесвіту. Вважають, що "стріла часу", що йде з минулого в майбутнє, бере свій початок у момент Великого вибуху.

На світанку Всесвіту його ентропія (тобто рівень випадковості, неоднорідності матерії, "космічного безладдя") була дуже малою. Однак мірою формування галактик ентропія почала наростати, ніби визначивши напрямок часу.

Саме тому розбити свіже яйце і перемішати вміст зовсім не важко, а ось зібрати шкаралупу назад з уламків і розділити суміш білка й жовтка практично неможливо.

Чим закінчиться історія Всесвіту - невідомо, проте одна з гіпотез стверджує, що коли ентропія матерії досягне свого максимуму (матерія остаточно перемішається, тобто будь-яка її впорядкованість зникне), стріла часу втратить сенс і напрямок.

Продовжуючи нашу аналогію, можна сказати, що на той момент усі яйця у Всесвіті вже будуть розбиті, і відбуватися більше не буде чому.

3. Є версія, що без часу взагалі неможливий жодний свідомий досвід

Ми можемо рахувати, отже, ми існуємо. Перебіг часу - немов удари невидимого серця життя - впливає на кожен момент нашої свідомості.

Час і особистість нерозривно пов'язані: навіть людина, яка перебуває в глибокій печері, у повній темряві, продовжує жити за внутрішнім годинником свого організму - так званим циркадним ритмам.

За словами Голлі Андерсен, яка вивчає філософію науки та метафізики в Університеті Британської Колумбії, втрата почуття часу може серйозно вплинути на те, як ми сприймаємо себе.

Без занурення в потік часу отримати якийсь усвідомлений досвід неможливо в принципі, запевняє вона.

Адже саме формування особистості нерозривно пов'язані з перебігом часу, оскільки будь-який досвід відкладається у пам'яті як спогади. Згодом ці спогади починають вас формувати.

4. Стовідсотково точного годинника не існує

Мірою розвитку технологій метрологи (не плутати з метеорологами) винаходять все нові й нові способи якомога точніше стежити за перебігом часу, акуратно відмірюючи секунди, хвилини й години.

І хоча їхній останній винахід, атомний годинник, за точністю істотно перевершує всі раніше винайдені прилади, навіть він не ідеальний.

Насправді на Землі взагалі не існує "абсолютно правильного" годинника.

Фактично процес визначення часу до цього дня заснований на зіставленні показів безлічі годинників, які відраховують час у всьому світі.

У кожній країні є власна Національна лабораторія часу, яка регулярно відправляє дані свого годинника до Міжнародного бюро мір та ваг у Парижі. Вже там, з усіх цих цифр, обчислюють середнє значення поточного часу.

Отже, можна констатувати, що час - це винахід людини.

5. Відчуття часу безперервно створюється в голові

Наше сприйняття перебуває під безперервним впливом цілої низки чинників, найважливіші з яких - пам'ять, концентрація, емоційний стан (кожного конкретного моменту) і відчуття, що час має якесь просторове втілення.

Сприйняття часу вкорінює нас у нашій ментальній реальності. Час лежить в основі не тільки того, як ми організуємо своє життя, але й того, як ми його живемо.

З одного боку, це певною мірою дозволяє нам контролювати свої переживання. Наприклад, позбутися відчуття, що життя "проноситься повз", найкраще допомагає фактор новизни.

Численні дослідження показують, що у сприйнятті людей, що виконують монотонні, повторювані, рутинні дії, час летить швидше.

6. Жителі XXII століття – вже серед нас (але це не означає, що вони прибули з майбутнього)

Іноді може здатися, що чекати XXII століття ще дуже і дуже довго, і до того моменту на Землі житимуть якісь покоління, що ще навіть не народилися.

А тим часом уже зараз серед нас ходять сотні тисяч майбутніх жителів XXII століття - людей, які на власні очі побачать феєрверк, який сповіщає про настання нового 2100 року. Дитині, яка народилася 2023 року, ще не виповниться й 80-ти.

Тож у довгостроковій перспективі і минуле, і майбутнє нам набагато ближче, ніж може здатися на перший погляд.

Сімейні зв'язки дозволяють нам перебувати і від минулих, і від майбутніх століть "на відстані одного стрибка".

7. Будь-хто може потрапити у вирву часу

Час не завжди протікає з однаковою швидкістю для всіх. Час взагалі повністю існує у нас в голові.

Автомобіль буксує, здається, цілу вічність, на всі боки розбризкуючи гравій – але абсолютно не зрушує з місця. Час сповільнюється майже до повної зупинки, і в цей момент наша свідомість інстинктивно "пірнає у кротову нору" - просто з метою самозбереження.

У таких випадках стрес може змусити мозок прискорити внутрішнє оброблення інформації, щоб допомогти нам пережити якусь життєво важливу ситуацію.

Коли робота мозку порушується (наприклад, у разі епілепсії чи інсульту), він може також почати викидати тимчасові трюки – прискорювати час чи повністю зупиняти його перебіг.

Деякі люди, наприклад, спортсмени, можуть навіть спеціально тренувати свій мозок, щоб у потрібний момент створювати спотворення часу зусиллям волі. Наприклад, коли серфер в ідеальний момент ловить хвилю.

Час – досить тендітна ілюзія. Одна мить - і будь-хто з нас може опинитися у зміненій реальності.

8. Переведенням годинника весь світ завдячує одній конкретній людині

До переведення годинника на літо - так званого літнього часу - можна ставитися по-різному. Конгрес США вже не перший рік думає відмовитися від цієї ідеї, й в Україні також тривають подібні дебати.

Однак, незалежно від нашого ставлення до переведення годинника, самим існуванням цієї ідеї ми зобов'язані одній, абсолютно конкретній людині: британському будівельнику на ім'я Вільям Віллетт.

У роки Першої світової війни у Британії гостро відчувалася нестача вугілля, саме на ньому працювали перші електростанції.

Розв'язання проблеми вугільного дефіциту здавалося будівельнику очевидним: переведення годинника на літній час фактично означало, що "зайва" година світлового дня ставала робочою, зменшуючи таким чином потребу в освітленні промислових цехів.

Ця проста логіка здавалася настільки очевидною, що переконати політичних лідерів Британії Віллетту не склало жодних труднощів, і двічі на рік вся країна - а за нею і майже весь світ - почали переводити годинники з метою економії.

Захід виявився настільки ефективним, що в роки Другої світової Британія пішла ще далі і, щоб заощадити на електриці, тимчасово перейшла на "подвійний літній час", що випереджає час за Гринвічем на дві години.

Тут, до речі, не зайвим буде нагадати, що, хоча Гринвіцька обсерваторія розташована в Лондоні, час за Гринвічем (GMT) залишається постійним і від переведення годинника не залежить.

В результаті парадоксальним чином час у Гринвічі (тобто звичайний лондонський час) та час за Гринвічем не збігаються майже сім місяців на рік – з кінця березня до кінця жовтня.

9. Насправді ніхто з нас не живе у теперішньому часі

Читаючи ці слова, легко припустити, що в цей момент ми перебуваємо зараз, "прямо тепер". Однак це не зовсім так.

Щоб переконатися в цьому на простому прикладі, уявіть, що ви розмовляєте з людиною, яка сидить за столом навпроти вас.

Візуальна інформація про рух губ співрозмовника, звичайно ж, досягає вас раніше, ніж звук його голосу (з тієї простої причини, що швидкість світла незрівнянно більша за швидкість звуку). Проте мозок синхронізує ці канали так, щоб вони збігалися.

Втім, навіть це ще не найдивовижніше.

Теоретично - на підставі виключно математичних розрахунків - відомі нам закони фізики припускають, що іноді час може взагалі текти у зворотному напрямку. Щоправда, відбувається це лише на мікроскопічному, квантовому рівні, коли ентропія конкретної замкненої системи зменшується.

10. Дні на Землі стають все довшими через тяжіння Місяця

Можливо, ви будете здивовані, якщо дізнаєтеся, що Місяць, постійний супутник нашої планети в її нескінченному обертанні навколо Сонця, дуже повільно й майже непомітно віддаляється від Землі.

Щороку відстань між ними збільшується приблизно на 3,8 см, що так само повільно та непомітно подовжує земну добу.

Відбувається це під впливом місячної гравітації. Тяжіння Місяця, що обертається, викликає на Землі припливи і відливи. Внаслідок тертя води об океанське дно обертання нашої планети потроху сповільнюється.

Місяць за рахунок цього набуває додаткової потенційної енергії, піднімаючись на все вищу орбіту, тобто все далі віддаляючись від Землі.

Через поступове уповільнення обертання за останні три з половиною століття (з кінця XVII століття, коли почалися регулярні спостереження) кожні сто років земна доба подовжується приблизно на 1,09 мілісекунди (або, згідно з іншими підрахунками, на 1,78 мілісекунди).

На перший погляд, ця крихітна величина може здатися незначною, але треба пам'ятати, що цей процес триває вже 4,5 млрд років, протягом яких ці зміни продовжують накопичуватися.

11. Далеко не для всіх зараз триває 2023 рік

Для багатьох непальців ця стаття опублікована не 2023-го, а 2800 року - принаймні саме такий порядковий номер поточного року в непальському календарі Бікрам Самбат.

Різні етнічні групи в Непалі використовують щонайменше чотири різні календарі, а вся країна навмисно на 15 хвилин розсинхронізована зі стандартними часовими поясами.

Різні культури відраховують поточний рік від різних позначок - з різними результатами.

Наприклад, у липні відзначали настання 1445 року за ісламським календарем, тоді як для юдеїв йде вже 5784-й.

У М'янмі зараз триває 1384 рік, у Таїланді - 2566-й, а в Ефіопії, де рік триває цілих 13 місяців, - продовжується 2016-й.