50 людей у квартирі та склянка води на день. Мільйон людей на півдні сектору Газа чекають на відкриття кордону

Сотні тисяч людей перемістилися з півночі сектору Газа до його південної частини після того, як Ізраїль оголосив про початок наземної операції і дав мирним жителям добу, щоби покинути територію.

Утім, влада Єгипту поки не відкриває прикордонний перехід з сектору Газа, вимагаючи гарантій безпеки для своїх співробітників.

Крім того, Каїр дає зрозуміти, що готовий пускати тільки іноземних громадян, а постійні жителі анклаву повинні залишатися там.

Влада боїться гуманітарної катастрофи, яка неминуче настане, якщо мільйон біженців рушить через кордон.

У секторі Газа зараз перебувають майже 260 українців, розповів президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 15 жовтня. За його словами, дипломати і сили безпеки намагаються організувати їхню евакуацію.

Водночас з території Ізраїлю у суботу першим евакуаційним рейсом до Румунії вилетіли дві сотні громадян України. Влада каже, що готує нові рейси. Однак у соцмережах люди нарікають, що квиток на евакуаційний рейс коштує понад 400 євро.

Серед майже пів мільйона людей, які втекли на південь сектору Газа, був кореспондент BBC Рушді Абу Алуф зі своєю родиною. Нижче його репортаж із міста Хан-Юніс.

Населення міста Хан-Юніс збільшилося майже вдвічі за одну ніч, місто, вочевидь, не було готове до такої кількості переселенців.

Люди сунули вздовж евакуаційної дороги хто чим міг - машинами, у кого було паливо, на конях і возах, якщо змогли їх знайти, своїми ногами, якщо не було іншого виходу.

Кожний вільний куточок Хан-Юніса, кожен провулок і вулицю заполонили чоловіки, жінки та діти. Далі їм йти нікуди.

ХАМАС каже, що 400 000 із 1,1 млн мешканців північної частини Гази, вирушили на південь дорогою Салах ад-Дін за останні 48 годин, виконуючи наказ Ізраїлю про евакуацію.

Серед них був і я, моя дружина та троє наших дітей, а також запас харчів на два дні.

Для багатьох загроза ізраїльських бомб і неминучого вторгнення після того, як бойовики ХАМАС вбили більш ніж 1200 ізраїльтян, скасовує наказ ХАМАС залишатися на місці.

Але на цій вузькій смузі землі, заблокованій з усіх боків і відрізаній від решти світу, варіантів куди втекти небагато. Безпечних місць тут не лишилося.

І ось величезна маса жителів Гази, у багатьох з яких вже не лишилось домівок, розгублені, налякані, без жодного розуміння, що буде далі, прийшли на південь.

Кількість жителів Хан-Юніса за ніч зросла з 400 тисяч до мільйона. Але місто вже прийняло тисячі переселенців зі сходу під час війни 2014 року.

Кожному з них потрібен притулок і їжа, і ніхто не знає, як довго це триватиме.

Бракує води, їжі, місця

Дефіцитні ресурси швидко закінчуються. Це місто, яке вже було виснажене. А нова хвиля біженців надто велика. Усе починає розвалюватися.

Головна місцева лікарня, в якій уже бракувало найнеобхіднішого, тепер приймає на лише хворих і поранених – вона стала притулком.

У коридорах натовпи чекають, поки лікарі допомагають новоприбулим, які постраждали від ізраїльських бомб. У повітрі стоїть гомін.

Ви не можете звинувачувати людей за те, що вони прийшли сюди.

Лікарні є одними з найбезпечніших місць під час війни, адже вони захищені міжнародним правом.

Цим людям, вочевидь, пощастило, принаймні на цю мить.

Лікарі кажуть, що вони мало що можуть дати новим постраждалим - воду для пацієнтів нормують по 300 мл на добу. Біженці не отримують нічого.

В інших місцях переселенців приймають жителі міста. Багато мешканців Хан-Юніса вже жили у тісноті. Тепер вони просто на головах одне в одного.

Я бачив, як невеликі квартири, в яких уже мешкало більше людей, ніж допускає комфортне розміщення, перетворилися на помешкання для 50 чи 60 людей – ніхто не може жити довго у таких умовах.

Зараз моя сім’я і ще чотири родини живуть у помешканні з двома маленькими спальнями. Особистого простору лише кілька метрів. Але ми - щасливчики.

Безліч родин також ховаються по всьому місту у школах, які вважають "захищеними" від війни. У них розмістилися десятки тисяч людей, але скільки точно, сказати неможливо.

В одній школі, якою керує агентство ООН з допомоги палестинським біженцям, кожна класна кімната заповнена, на кожному балконі - мотузки з одягом.

Мами та бабусі готують їжу на лавках у дворі, а їхні голодні діти з нетерпінням чекають.

Але коли вже місця немає - а його немає, - люди рушають на вулиці. Вони заповнюють провулки та підземні переходи, живуть і сплять у бруді, пилу, уламках, чекаючи на щось краще, що може ніколи не зʼявитися.

Мало їжі, мало палива. Води в магазинах немає. Єдина надія - водні станції. Це катастрофічна ситуація.

До того ж місто не захищене від обстрілів. Його регулярно бомблять - воно все одно у зоні бойових дій. Вулиці усіяні уламками будинків.

Я чув запуски ракет біля лікарні, адже ХАМАС продовжує завдавати ударів по Ізраїлю. А отже, у відповідь може також прилетіти.

У повітрі чути ізраїльські безпілотники, які шукають свою наступну ціль.

Бомби падають, будівлі падають, морги та лікарні заповнюються новими партіями людей.

Сьогодні вранці біля квартири моєї родини впала бомба. Оскільки всі телефонні мережі відключені або серйозно порушені, мені знадобилося 20 хвилин, щоби зв’язатися з сином.

Люди не можуть так жити. І вторгнення ще не почалося.

У своїй рідній Газі я висвітлював чотири війни. Але того, що відбувається зараз, я ніколи не бачив.

Бо хоч би якими страшними були попередні війни, я ніколи не бачив, щоб у цьому місці люди голодували чи вмирали від спраги. Тепер це - реальність.

Єдиний вихід з Гази - шлях через КПП Рафах до Єгипту - залишається закритим. І Каїр знає, що його відкриття призведе до нової гуманітарної катастрофи.

Зараз один мільйон біженців із Гази чекають за 20 км від Рафаха. Щойно перехід відкриють, почнеться хаос.

Те саме я бачив у 2014 році, коли тисячі людей намагалися втекти від війни. Цього разу їх набагато більше і буде набагато гірше. Ось чого боїться Єгипет.

Потік людей просто змиє кордон, наслідки будуть катастрофічними.

Виправлення 15 лютого: у цій статті було помилково вказано, що внаслідок нападу ХАМАС 7 жовтня було вбито близько 1300 людей. Ця цифра базувалася на підрахунку тих, хто пізніше помер від отриманих травм, на додаток до цифри понад 1200. У статтю були внесені правки, і тепер йдеться про близько 1200 смертей - ця цифра включає ці смерті і, за словами Ізраїлю, не є остаточною.