"Без сну - я зомбі". Як місяць нічних ударів змінює Київ

"Хочеться просто прийняти ванну з кави".

"Ні думати, ні робити нічого не можу".

"Постелю у туалеті. Там тихо".

Українці масово не висипаються під час війни. Майже щоночі весь травень сотні ракет і дронів атакували Київ.

Херсон, Миколаїв, Харків, Сумська і Чернігівська області постійно під обстрілами. Атакують і вдень, і вночі.

Люди прокидаються від звуків сирен та вибухів, біжать в укриття, ховаються у коридорах і у ванних кімнатах. Дуже багато людей практично не сплять по пів ночі, а то й більше.

Чим загрожує тривала відсутність сну, як собі допомогти, як виспатись?

"Стрілецька зброя вже не будить, а от ракети…"

"Коли летять шахеди, ми їх не чуємо. Більше чути стрілецьку зброю, яка їх збиває, але це не дуже порушує сон. А от коли ППО збиває ракети, то сон як рукою змиває. Тоді вже вслухаєшся в простір, в тишу. Чи то справді вже тиша? І до ранку сон у мене поганий, навіть після відбою тривожний", - розповідає Ірина Андрейців з медіа агенції "Або". Ірина з чоловіком та маленькою донькою мешкають у Вишгороді, де за останній місяць ночами було дуже гучно, як і всюди на Київщині.

"У такі моменти найсильніше з відчуттів - страх за однорічну доньку і готовність в разі чого одразу її собою накривати. Сни мені давно не сняться, відколи почалось вторгнення, максимум кілька разів були кошмари", - говорить Ірина.

Після таких безсонних ночей в Ірини печуть очі і " постійно хочеться прилягти на щось м’якеньке".

"Якщо не випʼю добру порцію кави - нудить. Хочеться пити більше води, ніж зазвичай. Сушить. Стаю забудькувата. Тому навіть найдрібніші справи записую".

Про примусове позбавлення сну українці говорять, як про ще один вид тортур від росіян. Люди відчувають стрес від примусового пробудження - від звуків вибухів та сирен.

Інна Колбасова каже, що у неї знову з’явився маріупольський синдром. Так жінка, яка була в оточеному Маріуполі, називає стан, коли в організмі стільки адреналіну, що просто не можеш спати.

"Постійно ввижається звук тривоги, ракети, що пролітає, гучні звуки здаються вибухами. Так було і в Маріуполі. Якщо видавалися спокійні нічні години - неможливо було заснути. Просто лежиш і вслухаєшся в тишу", - розповідає Інна. Зараз вона живе у Києві.

"Сплю ривками. Життя тепер як пазл, в якому загубились елементи сну. Там порожнечі між малюнками", - описує свій стан після багатьох ночей обстрілів киянка Дарина Скидан.

Тривале неспання є дуже небезпечним, говорить педіатр Олена Луцька, адже від сну в організмі багато залежить - циркадні ритми (біологічні процеси, пов'язані зі зміною дня і ночі), зміна гормонів.

"Якщо людина не спить достатньо, це може стати причиною багатьох порушень - загострення хронічних хвороб, підвищення тривожності, депресії. Відсутність сну збільшує рівень гормону стресу", - зазначає пані Луцька.

Загроза для міста

"Побачити Париж та померти - фігня. Народитися в Україні і виспатися - оце справжній подвиг!" - пише у фейсбук Юлія Савостіна, волонтерка і засновниця Made in Ukraine.

Вона розповідає, як після чергової ночі тривог проспала зустріч, призначену на 11:00: "Тепер головне - не проспати на 14:00. Приготувала сніданок, сіла з ним в ліжко, потім відволіклася і накрила його ковдрою".

Тривала відсутність сну погіршує самопочуття кожного. А що, коли не спить одночасно велике місто, чи багато міст?

У масштабах міста такі масові недовисипання - це додаткові лікарняні через загострення хронічних хвороб, говорить Євген Поярков, сомнолог медичної мережі "Добробут".

"У Києві працює багато підприємств. Те, що люди не висипаються, це впливає на всіх, незалежно від того, де людина працює, це фізична чи інтелектуальна праця", - зазначає лікар.

Загострення хронічних захворювань, погіршення пам’яті, зниження працездатності – перераховує Євген Поярков наслідки недосипу і попереджає, що з урахуванням того, що це триває досить довго і в цілому кількамільйонному місті, то можуть почастішати ДТП.

"Водії і пішоходи повинні постійно бути сконцентрованими, а через тривалу відсутність адекватного сну знижується уважність, пильність, швидкість реакції", - говорить сомнолог.

"Люди таких професій, які вимагають високої концентрації, наприклад, водії метро, трамваїв, правоохоронці повинні особливо дбати про свій відпочинок", - зауважує лікарка Луцька.

За її словами, вони мають спати, як тільки з'являється можливість. "Якщо людина зовсім почувається погано, то можливо на роботі навіть замінити її на того, хто почувається більш працездатним", - зауважує лікарка Олена Луцька.

Українці розповідають, як через безсонні ночі переносять ранкові зустрічі, коли це можливо, змінюють графік життя, адаптуючись, хто як може – пізніше ведуть дітей в садок, снідають в обід, сплять вдень.

Як спати під час війни?

Для нормального функціонування організму потрібно щонайменше сім годин повноцінного сну на добу - бажано в нічний час. Але просто сказати собі виспись не вийде, кажуть лікарі.

"Коли є загроза життю, організм мобілізує всі сили на порятунок. І люди не можуть робити такі базові речі як спати, їсти і розмножуватися. Потрібно подбати про місце для сну - влаштувати спальне місце там, де ви будете почувати себе хоча б у відносній безпеці. Тоді наш древній мозок, наше мигдалеподібне тіло, яке відповідає за порятунок, заспокоїться і всі ритми будуть працювати", - каже лікарка Олена Луцька.

Ольга Тимченко з фонду "Голоси дітей" розповідає, як на днях постелила собі у коридорі й змогла хоч трошки виспатися: "Коли почалася тривога, швидко перебралася в коридор і спала. Зранку почувалася трохи краще ніж зазвичай".

Ночі у ванній чи у коридорі вже можна назвати буденністю для багатьох українців після півтора року війни.

Також перед сном лікарі радять подбати про розслаблення — зайнятись медитацією, йогою, піти на прогулянку, знайти свою ресурсну активність і не вимагати після безсонної ночі від себе наддосягнень.

Сомнолог Євген Поярков радить людям з хронічними захворюваннями потурбуватися про себе. А, можливо, навіть звернутися до лікаря.

"Це зменшить вплив недосипів. Крім того, важливо хоча б на трохи проводити інформаційний детокс – не читати новини, щоб дати мозку можливість відпочити й відволіктися".

Поярков каже, що перед сном краще не використовувати мобільні телефони, не дивитися телевізор, не переїдати, а піти на прогулянку.

"Це все покращить якість сну. Принаймні того сну, який у нас є. Якщо вже не виспалися, але є можливість доспати – зробіть це", - говорить лікар. Сомнолог рекомендує за таких умов, які склалися, спати де і коли це можливо.

"Спати з перервами - не найкращий варіант, але це хоч якийсь сон. Краще поспати, ніж сидіти в телефоні. Можливо раніше лягти спати", - зазначає Євген Поярков.

За його словами, якщо не можна прибрати причину такого безсоння, треба намагатися давати організму хоч якусь можливість відпочити. За таким принципом живуть люди, які працюють ночами. Вони вміють досипати й відпочивати пізніше.

Відновити звичну для вас рутину перед сном - прийняти теплий душ чи прочитати книгу, а також уникати яскравого освітлення радять у МОЗ. Там зібрали поради, як впоратись із порушенням режиму сну в умовах війни.

А от Марина, яка нещодавно приїздила до Києва і до прикордонних Сум з Франції, розповідає, що спати в Україні їй допомагали вушні затички.

Їх вона використовує, щоб зберегти працездатність та сон. Хоч це і не захистить її від ракет чи бомб, говорить жінка, проте збереже сон та нерви.

Ще кілька співрозмовниць ВВС з Києва кажуть про використання вушних затичок. Але самі визнають, що цей спосіб зберегти сон наражає їх на небезпеку під час удару по їхньому житлу. Саме через це радники з безпеки, з якими ми спілкувались, просять не використовувати вушні затички.

Киянка Олена Токова розповідає свій спосіб виспатись. Вона тепер лягає спати разом з дітьми о 21:30. І до другої години ночі, коли останнім часом починаються обстріли Києва, може навіть трохи виспатись.

"Але ось штука, - говорить Олена, - навіть, коли немає обстрілів, прокидаюся на автоматі десь о другій і дивлюся, чи нічого не пропустила".

Ще одна киянка Ірина у розмові з ВВС Україна визнала, що виспатись їй дозволяє так званий "сонний туризм". Це коли вона на вихідні, або й три-чотири дні на тиждень їздить спати до батьків у село подалі від міста.

"Без сну я стаю як зомбі, поїхати поспати просто необхідно", - визнає Ірина.