Унікальне "Загублене місто" на дні океану - де могло зародитися життя на Землі

У глибинах Атлантичного океану, на захід від Серединно-Атлантичного хребта, приховане одне з найнезвичніших місць на планеті - гідротермальне поле, відоме також як "Загублене місто".

Це скупчення гігантських вапнякових веж і колон, що здіймаються з океанського дна на глибині понад 700 метрів.

Найвища з них сягає 60 метрів — приблизно як двадцятиповерховий будинок.

На думку вчених, подібні середовища могли стати однією з колисок життя на Землі, пише науково-популярний портал ScienceAlert.

Феномен без аналогів

Гідротермальне поле відкрили у 2000 році за допомогою глибоководних дослідницьких апаратів.

Відтоді воно залишається унікальним: жодного подібного комплексу в Світовому океані досі не виявлено.

За оцінками дослідників, гідротермальна активність у цьому районі триває щонайменше 120 тисяч років і, цілком імовірно, значно довше.

На відміну від підводних вулканічних джерел - так званих "чорних курців", які також вважаються можливою колискою життя, - екосистема Загубленого міста функціонує завдяки хімічним реакціям між морською водою та породами земної мантії.

Карбонатні структури тут - більші, що вказує на їхню значно довшу активність.

Енергія без сонця

Внаслідок цих реакцій у навколишню воду вивільняються водень, метан та інші гази. Вони слугують джерелом енергії для мікробних спільнот, що мешкають у порах і тріщинах карбонатних веж, не потребуючи ані сонячного світла, ані кисню.

Температура флюїдів тут відносно невисока — близько 40 °C, однак цього цілком достатньо для існування складної екосистеми.

Поблизу гідротермальних джерел живуть бактерії, молюски та ракоподібні. Більші тварини — зокрема краби й вугрі — трапляються значно рідше.

Таємниця походження життя

Загублене місто становить особливий інтерес для науковців, які досліджують походження життя.

Вуглеводні, що утворюються в цьому середовищі, виникають не з атмосферного вуглекислого газу й не внаслідок фотосинтезу, а завдяки геохімічним процесам на океанічному дні.

Оскільки саме вуглеводні є базовими "цеглинками" живих організмів, це зміцнює гіпотезу про те, що життя могло зародитися в подібних умовах - задовго до формування кисневої атмосфери Землі.

У 2024 році дослідники повідомили про рекордне буріння в районі Загубленого міста: їм вдалося отримати керн мантійних порід завдовжки понад 1,2 кілометра.

За словами вчених, аналіз цих зразків може допомогти відтворити хімічні процеси, що відбувалися на Землі мільярди років тому, й краще зрозуміти, як нежива матерія могла набути властивостей живої.

Життя поза Землею

Науковці також припускають, що екосистеми, подібні до Загубленого міста, теоретично можуть існувати й за межами Землі.

"Це приклад екосистеми, яка просто зараз може існувати на Енцеладі (супутник Сатурна) або Європі (супутник Юпітера). А можливо, і на Марсі в минулому", — пояснював у 2018 році мікробіолог Вільям Бразелтон зі Смітсонівського інституту.

На думку вчених, якщо життя здатне існувати без сонячного світла, то саме в таких хімічно активних середовищах.

Загроза з боку людини

На жаль, цей незвичайний підводний ландшафт привертає увагу не лише науковців. У 2018 році стало відомо, що Польща отримала дозвіл на розвідку та видобуток корисних копалин у глибоководних районах, розташованих навколо Загубленого міста.

Хоча саме гідротермальне поле не є безпосередньою ціллю розробки, втручання в довкілля може мати непередбачувані наслідки. Осадові шлейфи або викиди, спричинені гірничими роботами, здатні легко накрити цей крихкий і унікальний світ.

Саме тому дедалі більше фахівців наполягають на включенні Загубленого міста до переліку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО — аби зберегти це природне диво, доки ще не пізно.