Як дітям давали LSD за погану поведінку і ставили експерименти

Перше, що згадує Лана Понтінг, коли говорить про Меморіальний інститут Аллана, колишню психологічну лікарню в Монреалі, - це запах ліків.

"Мені не подобалося, як виглядало це місце. Воно не було схоже на лікарню", - каже Лана Понтінг, яка зараз живе в своєму домі в канадській провінції Манітоба.

У цій лікарні, розташованій в будівлі, яка колись належала шотландському судохідному магнату, Лана Понтінг перебувала цілий місяць весною 1958 року після того, як суддя постановив, що 16-річна дівчина має пройти лікування від "неналежної поведінки".

Понтінг стала однією з тисячі людей, над якими проводили експерименти в рамках надсекретних досліджень ЦРУ з контролю над свідомістю. Тепер жінка - одна з двох позивачок у колективному позові канадських жертв цих експериментів.

У четвер суддя відхилив апеляцію Королівської лікарні Вікторії, таким чином відкривши шлях до розгляду колективного позову.

Згідно з медичною картою, яку Понтінг отримала зовсім недавно, вона в підлітковому віці втікала з дому та проводила час із друзями, яких її батьки не схвалювали. Так вона себе поводила після непростого переїзду сім'ї з Оттави в Монреаль.

"Я була звичайною підліткою", - каже вона. Та суддя чомусь вирішив відправити її в психіатричну лікарню.

Опинившись там, вона, сама того не знаючи, стала учасницею експериментів ЦРУ, відомих як MK-Ultra. У рамках цієї програми часів холодної війни на людях без їхньої згоди вивчали вплив психоделічних препаратів, от як ЛСД, електрошокової терапії та методів маніпулювання свідомістю.

У дослідженнях в рамках проєкту MK-Ultra взяли участь понад 100 закладів - лікарень, тюрем і шкіл - в США та Канаді.

У Меморіальному інституті Аллана дослідник із Університету Макгілла Юен Кемерон вводив пацієнтам препарати та змушував їх слухати записи, іноді по тисячі разів. Він називав це "дослідженням".

Кемерон змушував місс Понтінг прослуховувати один і той же запис сотні разів.

"Він повторювався знову і знову: ти хороша дівчинка, ти погана дівчинка", - згадує Лана Понтінг.

Ця техніка була формою "психічного впливу", пояснює дослідниця Джордан Торбей, яка вивчала ці експерименти і їхній етичний аспект.

"По суті, свідомістю пацієнтів маніпулювали за допомогою навіювання", - каже вона.

За її словами, Кемерон також вивчав ефекти снодійних препаратів, примусової сенсорної депревації та штучної коми.

Як випливає із записів у медичній карті Понтінг, в лікарні їй давали ЛСД, а ще такі препарати, як амітал натрія (належить до групи барбітурат), "дезоксин" (метамфетамін, психостимулятор), а також оксид азоту (седативний засіб, відомий як "звеселяючий газ").

"До 30 квітня у пацієнтки почалися дослідження... вона стала дуже напруженою і надзвичайно агресивною, коли їй дали оксид азоту, вона вистрибнула з ліжка і почала кричати", - записав лікар Кемерон в одному зі своїх медичних журналів. Ці записи Лана Понтінг змогла отримати за запитом, згідно з законом про свободу інформації.

Компенсації і нічні жахіття

Вперше інформація про експерименти MK-Ultra з'явилася в 1970-х роках.

Відтоді кілька жертв намагалися подати в суд на США та Канаду.

Судові позови в США були в основному безуспішні, але в 1988 році канадський суддя зобов'язав уряд США виплатити дев'яти жертвам по 67 тисяч доларів кожній.

У 1992 році канадський уряд виплатив по 100 тисяч канадських доларів (близько 80 тисяч американських доларів на той момент) кожній з 77 жертв, проте не визнав свою відповідальність.

Лани Понтінг не було серед позивачів, оскільки, за її словами, вона ще не знала, що в підлітковому віці стала жертвою експериментів.

Протягом усього свого життя жінка усвідомлювала, що тоді в лікарні з нею відбувалося щось недобре, але про те, що вона мимоволі стала учасницею експериментів із маніпулюванням свідомістю, вона дізналася тільки недавно.

Вона каже, що погано пам'ятала події в лікарні Аллан.

Подальше життя Лани Понтінг склалося доволі щасливо: вона вийшла заміж і переїхала в Манітобу, де народила двох дітей, із якими в неї і зараз хороші та близькі стосунки. Зараз вона бабуся чотирьох онуків. Але, за її словами, перебування в психіатричній клініці не минуло для неї безслідно.

"Я відчувала це все життя, постійно запитувала себе, чому я так думаю та що зі мною трапилося", - сказала вона.

Вона каже, що все життя їй доводилося приймати цілий коктейль із препаратів, щоб справлятися із проблемами психічного здоров'я, які вона пов'язує зі своїм перебуванням у лікарні. Її все життя переслідують нічні жахіття, каже Понтінг.

"Іноді я прокидаюся вночі з криком через те, що тоді сталося", - розповіла вона ВВС.

Питання про етику

Королівська лікарня Вікторії та Університет Макгілла відмовилися від коментарів, оскільки справа перебуває в суді.

Уряд Канади в коментарі ВВС зазначив, що в 1992 році влада країни із "гуманітарних" міркувань виплатила компенсації жертвам досліджень, при цьому відмовившись від будь-якої юридичної відповідальності за ті експерименти.

Для Лани Понтінг позов - це шанс нарешті знайти душевну рівновагу.

"Іноді я сиджу в вітальні, і мої думки повертаються до тих подій, і я згадую те, що зі мною трапилося, розумієте? - каже вона. - Кожен день, коли я бачу фотографію лікаря Кемерона, я так злюся".

Хоча робота лікаря Кемерона з тих пір асоціюється саме з експериментами MK-Ultra, дослідниця Джордан Торбей стверджує, що, за її даними, в той час він не знав, що його діяльність фінансує ЦРУ. Його робота на американську розвідку закінчилася 1964 році, й невдовзі після цього він помер від серцевого нападу в 1967-му.

Та незалежно від того, чи знав Кемерон про джерела фінансування, Джордан Торбей підкреслює, що він повинен був розуміти, що експерименти, які він проводив, були неетичними.

Вона сподівається, що позов розглянуть, і жертви досягнуть хоч якоїсь справедливості.

"Насправді йдеться не про те, що повернути пацієнтам те, що вони втратили, тому що це неможливо, а про те, щоб їхні страждання визнали", - говорить вона.