Попри війну українці хочуть мистецтва і розваг

Попри війну, повітряні тривоги і небезпеку обстрілів українці відвідують культурні події - йдуть на концерти, виставки, стендап і особливо до театрів. Чому так відбувається? Квитки у найпопулярніші театри Києва розкуповують на місяці вперед.

“Яким би не був страшний обстріл уночі, вдень люди все одно йдуть у театр. Мене це щоразу вражає. Були такі сильні обстріли, а о 12:00 у нас повна зала дітей і дорослих на дитячій виставі”, - розповідає Анастасія Павленко, помічниця гендиректора театру імені Лесі Українки у Києві.

Цікавість людей до розваг зросла в рази, говорять експерти.

Чому так тягне до мистецтва, коли над тобою нависає загроза, з'ясовувала ВВС Україна.

Найсексуальнішим митцем України став зірка "Довбуша"

"Українське книговидання за роки війни стало міцніше"

Культурні події у Києві та в інших містах

На презентацію книжки Віри Агеєвої "Марсіани на Хрещатику" Аліна Фільваркова приїхала завчасно, але все одно не встигла зайняти місце. Книга про авангардних художників і богемних поетів, які жили і творили у Києві на початку ХХ століття, зібрала стільки людей у Києві у 2023 році, що гості у книгарні "Сенс" стояли на вулиці попри лютий.

"Це було щемко. Людей було дуже багато. Всі стояли тихенько і, здається, ловили кожне слово. Віра Агеєва говорила про важливі речі, довго підписувала книжки", - розповідає Аліна Фільваркова, маркетолог одного з українських телеканалів.

Повернувшись до Києва після недовгого від’їзду навесні 2022, вона часто відвідує театри, кіно, виставки. За її спостереженнями, людей на них побільшало.

"Я ходжу не тільки, щоб відволіктися, а і щоб відчути – це мої люди, моє місто, тут говорять про нашу культуру, про наше кіно і наші книжки. Ми разом сміємося з жартів, сумуємо, коли згадують про війну, про загиблих, разом встаємо і аплодуємо ЗСУ за можливість бути тут", - говорить Аліна Фільваркова.

В афішах відносно тилових українських міст можна знайти чимало подій – від концертів українських музикантів, у яких зараз немає конкурентів - іноземних виконавців, до вистав та стендапів.

Нетішин, Березань, а ще Черкаси, Васильків та Біла Церква - це далеко не вся географія вистави “Основний інстинкт” з відомими українськими акторами. Такі гастролі великими та маленькими українськими містами влаштовує багато театрів. І на більшості з них - аншлаги.

Степан Гіга виступає у Сарнах, Вараші і Львові і має на місяці вперед розписаний тур. Артем Пивоваров дає три концерти підряд у переповненому Палаці спорту у Києві і має виступи від Трускавця і Канева до Риму і Лос-Анжелеса.

В українських містах попри війну за останній рік з’явились десятки нових книжкових крамниць.

У тренді - митці розстріляного відродження і книжки сучасних українських авторів. Це ті, кого українці у 2023 році читали найбільше, за даними Українського інституту книги.

Квитки на мюзикл "МУР" про трагедію митців розстріляного відродження у Львові розкупили за 17 годин, у Києві - за 20 годин.

Історія про Хвильового, Тичину, Сосюру розказана під реп-начитку і хіп-хоп композиції збирає повні зали і подяки батьків. Завдяки такій популярності мюзиклу 16-річні підлітки починають цікавитись українською літературою початку ХХ століття.

Чому всі говорять про оперу "МУР Ти (Романтика)"

Виставка Алли Горської - про себе, про своє

"У часи кризи людина завжди потребує моральної підтримки, потребує нових знань, розуміння про себе, своєї країни. І не тільки для того, щоб відволіктися від війни. Ні. Люди хочуть більше знати про себе, про своє", - говорить директорка Національного центру "Український дім" Ольга Вієру.

Після того, як "Український дім" відновив свою роботу навесні 2022, на всі виставки і проєкти сюди щоразу приходило дедалі більше людей. Інтерес до мистецтва зріс щодо всіх програм, говорить Вієру.

Черги в Українському домі були і раніше, наприклад, на виставку скульптора Йоганна Ґеорґа Пінзеля. Але за останні два роки – це справді рекордні відвідування.

50 тисяч людей за 2,5 місяці прийшло на виставку художниці Марії Приймаченко "Марія малює". 51 тисяча за шість тижнів відвідали виставку "Алла Горська. Боривітер" – про художницю-монументалістку і шістдесятницю.

"Театри, виставки не лише допомагають переживати важкі часи і страждання, а і стають усвідомленням краси нашої культури, величі, досягнення. Це все стає предметом гордості та самоповаги. Людям все дуже цікаво, що пов’язано з історією, культурою. Вони з жагою це читають", - зазначає директорка "Українського дому".

Один з найпопулярніших експонатів виставки Горської, біля якого весь час збирається багато відвідувачів – стіни з мозаїками, зруйнованими у Маріуполі. Відвідувачі плачуть у залі про Биківню. Алла Горська була однією з тих, хто розповів правду про розстріли української інтелігенції.

"Чому такий успіх виставки? Бо вона - актуальна. Постать Горської уособлює риси, які потребує зараз кожен - внутрішню силу, прагнення свободи, справедливості. Це вражає людей, які про неї взагалі не знали", - каже Ольга Вієру.

На думку авторів виставки, все це відгукується у відвідувачах, незалежно від віку і освіти. А серед людей, які приходять подивитися на Горську, справді багато молоді. Здається підлітків тут навіть більше, ніж людей старшого віку.

Кілька разів на день залами проводять екскурсії, де часом збирається по кілька сотень людей. В інших умовах це б створювало дискомфорт. Але відвідувачі кажуть, що навпаки – зараз важливо все це переживати разом.

Конотопська відьма і ажіотаж довкола неї

Квитки на вистави, які розкуповують за лічені хвилини, а від напливу відвідувачів падає сайт. Кілометрові черги до кас. Боротьба з перекупами, через яких хочуть запровадити ідентифікацію покупців у Дії.

Це все історії про театр імені Франка у Києві, де успішно йде багато вистав, але особливим попитом користується одна - "Конотопська відьма" Івана Уривського. Квитків на неї купити просто неможливо.

Комунікаційниця Алеся Діденко стояла у тій довгій черзі, що тяглась аж до Хрещатика, і змогла купити квитки. Кілька тижнів очікувань і вона нарешті побачила “Конотопську відьму”.

"Майже дві години пройшли на одному диханні…шалена енергетика та гра акторів, спецефекти у вигляді диму та дощу, магія, сенси та захоплива атмосфера. Це кайф, що наші український театр такий потужний!" - ділиться враженнями Алеся Діденко.

Наприкінці квітня в Уривського була прем’єра ще однієї вистави - "Марія Стюарт" Шиллера. Квитки на неї розкупили на три місяці вперед.

У театрі Франка відзначають, що найбільше глядачів прийшло саме під час великої війни - якщо у 2020-2021 ковідних роках середня заповненість великої зали була 420 місць, то лише за перший квартал 2024 року - ця цифра майже вдвічі більша - 737.

На більшість вистав у Франка квитки зараз розкуплені.

У театрі це називають дивовижним феноменом. Якому, утім, є пояснення, вважає Євген Нищук, ексміністр культури і новий керівник театру - це якісний продукт і потреба людей у рефлексіях.

"Вистави відіграють роль терапії у цей важкий час. Бо в одному матеріалі є і співчуття, і переживання, і усмішка, і біль. В одній виставі можна отримати весь комплекс відчуттів. Живе спілкування, живі актори, живі емоції. Ця енергія, яка йде наживо, дає спорідненість, дає відчуття буття тут і зараз", - говорить Євген Нищук.

До театрів, які важко переживали пандемію, повертаються глядачі.

Більше відвідувачів стало і в театрі Лесі Українки, який з початком вторгнення повністю оновив свій репертуар і перестав бути театром російської драми.

У доковідні часи, до 2020 року, заповненість великого залу Лесі Українки була 85%. За перший квартал 2024 року вже 76%.

“Попит на театр значно виріс. Мене вражає, що люди можуть планувати і розкуповують квитки на місяці наперед. У країні, де ти думаєш, як дожити до завтра, думати про мистецтво - це розкіш. Я захоплююсь людьми, які прагнуть мистецтва, прагнуть чогось духовного попри війну. Дають свої гроші, які зараз важко заробляти, щоб прийти і зустрітися з чимось духовним”, - говорить Анастасія Павленко, помічниця гендиректора театру з міжнародних зв'язків.

Вона розповідає про аншлаги в театрі відразу після відновлення роботи навесні 2022, коли за місяць на квитках вдалося заробити 70 тис. грн, маючи лише дві п'єси в репертуарі. Навесні 2024 року театр працює на повну. Заробіток за квитки за місяць у 2024 - вже 5,5 млн грн.

Скільки заробляють актори?

Про те, чи успіх вистав впливає на рівень зарплат працівників театру, і у Франка, і в Лесі Українки говорять не охоче.

В обох закладах наголошують, що прагнуть залишати квитки доступними, тому не піднімають вартість, яка починається від 60 грн. При цьому заробіток з квитків дозволяє створювати досить дорогі постановки.

Близько мільйона гривень для театру Франка коштує постановка "Марії Стюарт" і "Слуга двох панів". У Лесі найдорожчі постановки - це "Отелло" та "Острів скарбів".

"Успіх театру дає нам можливість без скорочень виплачувати зарплати. Ми перекриваємо це власними заробітками з квитків. Сплачуємо надбавки і преміювання для тих, хто працює понаднормово, для тих, хто працює якісно", - говорить Євген Нищук. Ексміністр каже, що театр Франка потребує оновлення техніки, ремонту, тому дирекція шукає партнерів, які могли б у це інвестувати.

У театрі Лесі Українки говорять, що фінансуються державою і рівень заробітної платні працівників напряму залежить від рішення Мінкультури, а не від доходів з квитків.

Працівники театрів розповіли ВВС, що зарплати у них починаються від 15 тис. гривень,і успіх вистав на це ніяк не впливає.

Підпільний стендап. Коли розквітає комедія

"Кажуть, що коли в країні трагедія, то розквітає комедія. Зараз всі цитують Лесю Україну - "щоб не плакать, я сміялась", - говорить Свят Загайкевич, засновник "Підпільного стендапу", представники якого їздять з турами по всій Україні і світу.

У 2021 році "Підпільний стендап" вперше зібрав Жовтневий палац. У 2023 році - "Палац Україна".

Якщо до повномасштабного вторгнення коміки "Підпільного стендапу" мали близько 20 концертів на місяць у Києві, то зараз проводять у столиці 45.

Вдвічі розширилася і географія виступів. З турами стендапери виступають зараз у 20 українських містах - від Вінниці і Харкова до Луцька та Кременчука.

"Головне те, що українці відмовилися від російськомовного контенту, перестали дивитися російських коміків. Це одна з причин успіху", - каже Загайкевич.

Другою причиною він називає те, що кількість перейшла у якість. Підпільному стендапу вже 8 років. Коміки, які зараз збирають великі зали, були популярними і раніше. Але після лютого 2022 року, вважає Загайкевич, українці більше уваги звернули на "своїх" коміків.

"Люди йдуть на стендап за розпайкою. Я чую, як люди кажуть, що ви мені допомогли вийти з депресії. Або, що в окупації був, дивився стендап і тільки це допомагало триматись. Це така особливість жанру стендапу, де через призму жартів людина розповідає своє світобачення. Це такий підхід, де кожен може пізнати себе", - вважає засновник "Підпільного Стендапу".

Відразу після початку повномасштабного вторгнення весь шоу-бізнес не працював - зачинилися театри та музеї, було не до концертів, але саме стендап найшвидше прийшов до тями. Це мінімалістичний жанр, який нічого не потребує – лише сцену і людину з мікрофоном.

Навесні 2022 року "Підпільний" вже робив стріми.

"Цей формат гарно зайшов, бо люди хотіли бачити знайомі обличчя, знайомих коміків, що вони живі, що ми не падаємо духом", - пригадує Загайкевич.

Багато концертів, вистав, стендапів відбуваються з благодійною метою - гроші йдуть на ЗСУ.

"Для мене важливо ходити на події, де частина прибутків йде на ЗСУ. Навіть, якщо подію скасують через тривогу, я не жалкую. Гроші йдуть на армію", - розповідає киянка Аліна Фільваркова. Якось виступ коміка Антона Тимошенка вона разом з сотнями інших глядачів дослуховувала у гардеробі Жовтневого палацу. Стендап перервала повітряна тривога, люди спустилися у сховище. Антон Тимошенко виліз на стійку гардеробу і продовжив.

“Це був дуже класний вечір. Один з найкращих за часи війни. Ми так сміялися у тому гардеробі. Попри те, що розуміли, що до нас щось летить"

Розваги під час війни

Під час війни нам дуже не вистачає позитивних вражень, ми всі перебуваємо у стресі. І еволюційно склалося так, що люди в стресі люблять бути поруч з іншими людьми, пояснює бажання людей ходити на концерти Олена Любченко, кандидатка психологічних наук.

“Коли ми поруч з людьми, які святкують, які насолоджуються, які прийшли зробити свято – нас це дуже заспокоює. І ми отримуємо багато гормонів щастя”,- говорить психотерапевтка.

Люди ходять на концерти, читають книжки, з келихом вина зустрічаються з друзями і навіть їдять смачну їжу, щоб себе підтримати, говорить експертка. Це спосіб дати собі радісні переживання і знайти джерела щастя навіть у тому жаху, який зараз переживає країна.

“Люди будуть ходити в ресторани, до театрів попри все. Попри бомби, небезпеку. Бо це соціальна потреба. Люди будуть хотіти свята і вітальності. Мені здається, що війна посилює це бажання переживати вітальність, посилює бажання жити. Тому, так, люди будуть робити все, що посилює ці відчуття”.