Рік під знаком Трампа. Як президент США влаштував політичний землетрус і розхитав Україну та світ

2025 став роком карколомних емоційних гойдалок, з якими світ зіштовхнувся після інавгурації Дональда Трампа.

Через потужний вітер, що вирував у Вашингтоні 20 січня, 47-ий американський президент приймав присягу всередині ротонди Капітолія США.

Після інавгурації Трампа минуло вже майже 11 місяців, однак політичний шторм не вщухає досі - ні в Америці, ані у світі.

Навпаки - керівництво країн Заходу непокоїть, що їхні держави може затягти той коловорот подій, який спричинив американський лідер. У зовнішній політиці це і віддалення Вашингтона від Європи із одночасним зближенням з Москвою, і зміна позиції Білого дому щодо війни в Україні, і сумніви у потребі існування НАТО.

Та зовнішня політика Трампа нерозривна від внутрішньої, де, окрім успішного закриття кордонів, американському президенту особливо нічим більше похвалитися.

Через скандал навколо Епштейна республіканська партія дала тріщину, рейтинги популярності Трампа пробили мінімум, водночас ціни, які він обіцяв знизити американському споживачу, ніяк не падають, а його поважний вік - та суміжні з цим проблеми зі здоров'ям - виглядають дедалі проблематичнішими для виборця.

"Владімір, СТОП!"

20 січня Дональд Трамп оголосив початком "золотої доби США".

Але менш як за рік після виголошення інавгураційної промови позиції Вашингтона на глобальній шахівниці похитнулися. Водночас Пекін і Москва виглядають сильнішими, ніж торік.

Як так сталося?

До переобрання у Білий дім Дональд Трамп обіцяв завершити війну між Росією та Україною за 24 години. Це було однією з його великих передвиборчих обіцянок. І однією з двох війн - включно з Газою, - про які Трамп взагалі згадував під час президентської кампанії.

Насправді сталося те, про що попереджали співробітники попередньої адміністрації Трампа, знайомі з його стилем управління, а також його конкурентка на виборах – віцепрезидентка Камала Гарріс.

Щойно Дональд Трамп потрапив у Білий дім, офіційний Вашингтон відмовився від ізоляції Москви, відновив спілкування на рівні президентів і почав тиснути на Україну як на слабшу сторону з метою якнайшвидшого завершення конфлікту на будь-яких умовах - невигідних для Києва.

Апогеєм став візит Володимира Зеленського до Овального кабінету 28 лютого, під час якого Трамп заявив українському президенту, що в того "немає карт".

А ВВС News Україна на запитання, що буде, якщо Путін порушить потенційне перемир'я або розірве мирні переговори, американський президент тоді відповів: "А що як вам на голову просто зараз впаде бомба?"

Чи не найяскравішою ілюстрацією зміни ролі Америки - і його президента - стало те, у який спосіб відбувалося відновлення відносин між США й РФ - усе це на тлі війни Росії проти України, найбільшої і найкривавішої у Європі після Другої світової. Пиріг тут частіше діставався Росії, а батіг - Україні.

Червона доріжка й аплодисменти для Путіна на Алясці продемонструвала планеті, що перша економіка і найбільша воєнна потуга світу ладна влаштовувати почесті для оголошеного у міжнародний розшук підозрюваного у воєнних злочинах президента РФ, не отримуючи нічого взамін, адже прориву в Анкориджі не сталося.

І хоча російська армія ось уже четвертий рік поспіль, якщо рахувати з 2022 року, не може взяти український Донбас, Путіну на Алясці вдалося виставити ультимативні для України умови завершення війни – включно з виведенням українських військ із незахопленої росіянами частини Донбасу.

Ці умови, як виявиться згодом, Вашингтон прийняв, і продовжує ось уже який місяць вимагати від Києва відмовитися від територій.

Ця лінія адміністрації Трампа йде врозріз із баченням американців: за результатами опитування з національної безпеки фонду Рейгана, лише 23% американців підтримують відмову України від територій в обмін на мир і гарантії безпеки.

Водночас перемоги України бажають 62% американців, включно з 57% республіканців.

А за відновлення територіальної цілісності України виступають 45% громадян США.

Тепле спілкування з Москвою знижує віру в ефективність Дональда Трампа й за кордоном.

За даними червневого опитування Дослідницького центру Pew, довіру щодо миротворчого таланту американського президента у питанні війни Росії проти України з-поміж населення 24 опитаних держав мали лише громадяни Ізраїлю, Угорщини, Кенії та Нігерії.

Не виказують оптимізму й в Україні - ще наприкінці березня, через місяць після скандалу в Овальному кабінеті, опитування КМІС показало, що 55% українців не чекають справедливого миру з Росією за посередництва Дональда Трампа.

Настрій українців цементує статистика обстрілів - за даними BBC Verify, після залучення Трампа у переговорний процес повітряні атаки росіян на українські міста збільшилися більш як удвічі.

На квітневу масовану атаку на Київ, унаслідок якої загинули 12 людей, Трамп у соцмережі Truth Social відреагував словами "Vladimir, STOP!" і коментарем, що ця атака була невчасною.

Таке звернення лідера найпотужнішої держави світу до агресора у відповідь на загибель цивільних українців - замість посилення санкцій проти Росії або зміни риторики Вашингтона щодо Москви - стало мемом.

На наступні криваві удари, як-от коли у листопаді в тиловому Тернополі загинули 38 людей, у США вже не реагували, жодного повідомлення про цю російську атаку не оприлюднило й американське посольство в Україні.

Непорозуміння і турбулентність супроводжувала стосунки Дональда Трампа із Володимиром Зеленським, а відтак і відносини Вашингтона й Києва, впродовж усього року: від холодного душу в Білому домі у лютому - до відновлення спілкування на похороні Папи Франциска наприкінці квітня, від обіцянки спробувати знайти ракети для "Петріотів" на саміті НАТО у Гаазі у червні - до демонстрації мап із російським просуванням в Україні у серпні, від розмов про можливість надання Україні "Томагавків" - до розмов про територіальні поступки України у жовтні.

Загалом за неповний перший рік президентства Дональда Трамп бачився із Володимиром Зеленським шість разів - тричі в Білому домі, а також у Ватикані, в Гаазі і на Генасамблеї ООН у Нью-Йорку.

Така щільність зустрічей лишень демонструє, наскільки важливе значення адміністрація Трампа надає вирішенню війни в Україні.

Весь цей час ставлення Дональда Трампа до Володимира Зеленського коливалося в залежності від того, наскільки сильними, на думку американського президента, виглядала Україна і її лідер в його очах.

26 квітня на похороні Папи Франциска поява Володимира Зеленського на площі Святого Петра спричинила овації, які почув і Дональд Трамп.

Операція СБУ "Павутина" зі знищення російської стратегічної авіації глибоко в тилу Росії також вплинула на Трампа – він назвав її "крутою" або ж "зухвалою" (badass у перекладі з англійської).

Діставався батіг і Росії.

Кадри врятованих наляканих дітей після дронової атаки росіян на дитячий садочок у Харкові приголомшили світ - і Дональда Трампа – і надихнули Вашингтон запровадити санкції проти нафтових гігантів Росії - компанії "Лукойл" і "Роснєфть".

Та наприкінці 2025 року, коли росіяни пришвидшили просування на Сході України, а переговорник від Кремля Кіріл Дмітрієв вкотре запропонував Вашингтону спільно освоювати російські надра, позиція американської влади зосередилася на посиленні тиску на Київ.

Такий підхід дисонує з поглядами американців та великої частини республіканської партії, що може стати великою проблемою для Дональда Трампа вже незабаром, коли розпочнеться кампанія до проміжних виборів у Конгрес.

Фактор Епштейна

Після новорічних канікул у Сполучених Штатах стартує кампанія проміжних виборів у Конгрес - 3 листопада обиратимуть третину Сенату і повністю переобиратимуть Палату представників.

І перспективи республіканців на перемогу дедалі тьмяніють.

Каталізатором стали вибори мера Нью-Йорка і губернаторок Вірджинії та Нью-Джерсі - там усюди перемогли демократи.

Наступним полем битви стало не чуже для Дональда Трампа місто Маямі в його улюбленому штаті Флорида - там у другому турі перемогла також представниця демократичної партії - вперше за майже 30 років.

А це означає, що частина тих американців, які торік проголосували за Дональда Трампа, цьогоріч вирішили підтримати демократів.

Згідно опитування PBS News/NPR/Marist Poll, якби голосування на проміжних виборах відбулося у листопаді 2025 року, 55% американців віддали б перевагу кандидату від демократичної партії, у той час як республіканського кандидата підтримав би 41% виборців.

Це величезний прорив для демократів, які ще рік тому мали приблизно такий самий рівень підтримки, що й республіканці - 48%.

Але на тлі переможної хвилі Дональда Трампа не лише залишилися в меншості у Палаті представників, але й втратили контроль над Сенатом.

У 2026 році все може змінитися - і головною причиною цього є два фактори: зростання цін і справа Епштейна.

Криза вартості життя - те, що Трамп обіцяв вирішити своїм виборцям у передвиборчій кампанії – у самому розпалі.

І це боляче б'є по рейтингах американського президента.

37% його ж виборців вважають, що нинішнє зростання цін - найгірше за їхнього життя. Загалом по країні цю думку поділяють 46% американців. І стільки ж людей відповідальність за нинішній стан економіки держави на президента Трампа.

Половина опитаних скаржаться, що їм стало складно купувати продукти.

У нещодавньому інтерв'ю Politico Дональд Трамп назвав цінову кризу, або affordability crisis, як її називають в Америці, "містифікацією", а американській економіці поставив оцінку "відмінно+++++".

Утім інфляція вже у 2025 році сягнула 3% і цю цифру на власних гаманцях відчувають американці.

Саме тема приборкання росту цін стала тим коником, на якому вибори мера Нью-Йорка виграв Зогран Мамдані. Зараз цього коника намагаються осідлати й решта демократів.

Певний фактор у зростанні цін також зіграла тарифна політика Дональда Трампа - щось, чого за словами американського президента не мало би статися.

І страждають не лише американські бізнеси, які продають іноземні товари.

Натомість тепер американські споживачі, які замовляють речі з-за кордону, окрім вартості власне придбаного товару і його пересилки мають також оплачувати те саме мито або ж тариф, який із поверненням Трампа в Овальний кабінет Сполучені Штати наклали на інші держави.

Утім ще більшим слоном у кімнаті залишається постать Джеффрі Епштейна – в минулому близького друга Дональда Трампа, якого засудили за торгівлю людьми і сексуальні злочини і який помер у в'язниці.

Дональд Трамп йшов у президенти з обіцянкою до своїх виборців оприлюднити файли Епштейна - це понад 300 GB інформації.

Втім, прийшовши до влади, відмовився від обіцянки і назвав скандал навколо справи Епштейна черговою "містифікацією" демократів.

Утім не розрахував, що ця справа є надзвичайно важливою для його глибинного електорату - і крила МАГА всередині республіканської партії.

Одна з найближчих соратниць Дональда Трампа - Марджорі Тейлор Грін - публічно стала на бік жертв Епштейна і почала вимагати оприлюднення файлів. До неї приєдналися однопартійці з числа найбільших прихильників Трампа. І партія, яка ще донедавна майже одностайно підтримувала американського президента практично в усіх його ідеях, публічно пішла проти свого лідера і дала тріщину. За словами Марджорі Тейлор Грін, через позицію Трампа щодо Епштейна, він фактично втратив МАГА.

На голосуванні в Палаті представників лише один республіканець - Клей Гіґґінс - проголосував проти оприлюднення матеріалів справи, пояснивши свій крок турботою про захист жертв Епштейна.

У Сенаті ж, де більшість також належить республіканцям, голосування за оприлюднення файлів було одностайним.

На цьому тлі Дональд Трамп заявив, що й сам підтримує це оприлюднення. Міністерство юстиції, яке очолює колишня особиста адвокатка Дональда Трампа Пем Бонді, має зробити це не пізніше 19 грудня.

Однак репутаційні втрати очевидні вже зараз.

Високі ціни та позиція Трампа щодо справи Епштейна знизили його рейтинг до 38% у листопаді - це історичний мінімум.

Однак у грудні на тлі певних кроків з метою стабілізації економіки його популярність зросла на три відсотки і тепер становить 41%.

Однак тренд на заміну республіканців демократами очевидний.

І потенційна зміна більшості в Сенаті та Палаті представників відкриє дорогу демократам для потенційного оголошення імпічменту Дональду Трампу - дискусії про це всередині таборів обох партій вже тривають.

Тож програш на виборах може перетворити Дональда Трампа не на звичайну "кульгаву качку", як зазвичай називають американського президента у другій половині його каденції через обмежений вплив на політику держави, а на можливий об'єкт щонайменше розслідувань.

"Сонько Джо"

Проте є ще одна ахіллесова п'ята, про яку виборці ще рік тому здогадувалися, але яка зараз стала очевидною для всіх. Це вік Дональда Трампа.

Наступного року американському президенту виповниться 80.

І ця цифра дається взнаки.

Ще до перемоги на президентських виборах у розпал судової тяганини Дональд Трамп доволі часто дрімав на засіданнях.

Проте зараз - у ролі очільника США - можна побачити, як він куняє просто у прямому ефірі за своїм столом в Овальному кабінеті або ж під час засідань власного уряду в Білому домі.

Ще рік тому під час президентських перегонів Дональд Трамп йменував тодішнього президента і свого конкурента Джо Байдена не інакше як "Сонько Джо". Усе через вік Байдена - тоді тому був 81 рік - і ті прояви, які мав його поважний вік.

Та тепер уже вік Дональда Трампа американці вважають дедалі більшою проблемою. Ще у вересні, згідно опитування YouGov, 49% американців називали чинного американського лідера занадто старим, щоби бути президентом.

Натомість повсякчас засинати у Білому домі Дональд Трамп почав буквально в останні тижні листопада і на початку грудня.

На цьому тлі теорії про ймовірну третю каденцію Трампа слабшають. Утім гучнішають голоси про його проблеми зі здоров'ям.

Більше не "татко"

Публікація нової стратегії національної безпеки США стало чи не найкрижанішим душем для Європи за весь 2025 рік.

Вона шокувала європейців не менше, ніж промова Дж. Д. Венса на Мюнхенській безпековій конференції.

У стратегії нацбезпеки західна півкуля визначена пріоритетною для Вашингтона, а на адресу Євросоюзу сиплеться нечувана критика.

Америка звинувачує об'єднану Європу в утисках свободи слова та політичної свободи, у безграмотній міграційній політиці та в загальному економічному занепаді.

Водночас США обіцяють підтримувати окремі патріотичні (читай – ультраправі) партії у державах Євросоюзу, які за визначенням є євроскептичними і обіцяють виборцям вихід їхніх країн із ЄС.

Це все відбувається на тлі реальності, в якій ЄС був і залишається найбільшим торговельним партнером США.

Лише у 2024 році об'єм торгівлі товарами і послугами Америки з ЄС становив приблизно $1,5 трлн. Євросоюз є найважливішим ринком для Сполучених Штатів

"Я не маю бачення Європи. Все, що я прагну побачити,- це сильна Європа", - заявив Дональд Трамп в інтерв'ю Politico.

Проте неоднозначні заяви щодо майбутньої приналежності Гренландії, нині автономної території у складі Данії, вимоги заступника держсекретаря США до Брюсселя - обирати між ЄС і НАТО - та до європейських членів НАТО - перебрати на себе більшість відповідальності за власний захист до 2027 року, тиск на Україну замість Росії під час російської агресії, тарифи як метод досягнення зовнішньополітичних цілей - усе це змусило європейських і не лише партнерів Америки засумніватися у відданості Вашингтона донедавна спільним принципам і правилам.

Проте 2025 рік показав, що, можливо, на противагу принципам і правилам панує реальність транзакційної політики, де прагматичні бізнес інтереси переважають над невидимими політичними традиціями.

Проте досвід показує, що брак залучення й підтримки однієї країни у справи інших країн означає її менший вплив на ситуацію.

Тож політика "Америка насамперед" може призвести до девальвації ролі Сполучених Штатів у світі. І тоді держави, які США вважали залежними від себе, зможуть провадити незалежніший курс, який може йти врозріз американським інтересам у світі.