"Шлюб - не сексуальне рабство". Жінка виграла суд у справі про відмову чоловіку в сексі

Жінка відмовляє чоловіку в сексі

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Ілюстративне фото

Жінка, яку французький суд визнав винною в її розлученні через відмову займатися сексом з чоловіком, виграла апеляцію у вищому Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).

Юридичний спір тривав майже десять років.

Під час фінального засідання ЄСПЛ одностайно став на бік 69-річної француженки, чиє ім'я в матеріалах суду вказане як H.W.

Суд ухвалив, що відмова від сексуальних стосунків не може вважатись підставою для провини при розлученні.

До цього французький суд прийняв аргументи чоловіка щодо розлучення і заявив, що жінка - єдина винна в тому, що трапилося.

Також ЄСПЛ визнав, що суд Франції не витримав чесний баланс між позиціями сторін і що право H.W. на повагу до приватного і сімейного життя порушили.

Адвокатка жінки заявила, що рішення ЄСПЛ може стати поворотним у захисті прав жінок у Франції.

Суть справи

H.W. і її чоловік одружилися 1984 року, в них народилося четверо дітей.

Одна з доньок мала інвалідність й потребувала постійного догляду, який повністю ліг на плечі жінки, йдеться в матеріалах суду.

Після народження першої дитини стосунки подружжя погіршилися, а 1992 року в H.W. почалися проблеми зі здоров'ям.

Вона пояснила суду, що відмовлялася від сексу з чоловіком через те, що той чинив над нею фізичне й вербальне насильство.

2012 року, після 28 років шлюбу, жінка подала на розлучення.

У суді чоловік відкидав усі звинувачення й вимагав визнати свою дружину винною в руйнуванні шлюбу, оскільки з 2004 року вона відмовлялася займатися з ним сексом, а також через "виявлену до нього неповагу".

H.W. теж прагнула розлучення, але її не влаштовувало обґрунтування, з яким чоловік пішов до суду.

Втративши можливості захисту у Франції, H.W. звернулася до ЄСПЛ.

Шлюб - не сексуальне рабство

Жінка каже, що прагнула справедливості, бо позиція французьких суддів стала для неї ударом.

"Вони вирішили колегіально мене засудити, тому що я заміжня жінка. Чи означає це, що кожна заміжня жінка має терпіти всі сексуальні вимоги свого чоловіка? Шлюб дає на це право?"

Її підтримали правозахисні групи Fondation des Femmes ("Жіночий фонд") та Collectif Féministe Contre le Viol ("Феміністки проти зґвалтувань").

Активістки заявляли, що французькі суди нав'язують "архаїчне бачення шлюбу", яке закріплює шкідливі стереотипи.

"Шлюб не є і не має бути сексуальним рабством", - вказали вони у спільній заяві.

Будівля Європейського суду з прав людини

Автор фото, Reuters

Підпис до фото, Будівля Європейського суду з прав людини

Європейський суд постановив, що втручатися в такі питання, як сексуальне життя, можна лише з дуже серйозних мотивів. А поняття "подружніх обов'язків" у французькому законодавстві не враховує важливість згоди в сексуальних стосунках.

Суд наголосив, що згода на шлюб не є автоматичною згодою на секс у майбутньому. Інакше це було б запереченням того, що зґвалтування у шлюбі є серйозним злочином.

Рішення ЄСПЛ ухвалив за місяць після гучного процесу про масове зґвалтування іншої француженки - Жизель Пеліко, чий тепер уже колишній чоловік Домінік отримав 20 років в'язниці за те, що десять років потайки підмішував їй наркотики, ґвалтував, а також запрошував десятки інших чоловіків, щоб чинити насильство над дружиною, поки та була непритомна.

Вироки у цій справі також отримали 50 чоловіків.

Жизель Пеліко біля будівлі суду вітали натовпи прихильниць

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Жизель Пеліко біля будівлі суду вітали натовпи прихильниць

Процес тривав кілька місяців і привернув увагу не лише у Франції, а й у всьому світі, не в останню чергу тому, що Жизель Пеліко відмовилася від свого права на анонімність і вимагала відкритого суду. Сама Жизель стала символом мужності.

Феміністські групи твердять, що рішення ЄСПЛ свідчить про необхідність оновити французькі закони й культурні засади.

Нещодавно французькі депутати запропонували ухвалити закон про згоду на секс. Вони також хочуть переглянути юридичне визначення зґвалтування.

Аналогічні закони вже існують у Швеції, Німеччині, Іспанії, Великій Британії та більш ніж 12 інших європейських країн.