Подружжя, яке пережило Голокост, померло в клініці для самогубців у Швейцарії

Рут Познер та її чоловік Майкл, яким було по 90 з лишком років, померли в клініці для самогубців у Швейцарії. Вони обоє пережили Голокост.

96-річна польська акторка, яка в дитинстві втекла з нацистського гетто та збудувала успішну кар'єру в танцях і драмі, ймовірно, померла минулих вихідних у клініці "Pegasos" поблизу Базеля.

За словами драматургині Соні Лінден, яка отримала листа і повідомила про це BBC News, Рут та її 97-річний чоловік Майкл надіслали електронного листа родині й друзям, аби повідомити їм про своє рішення піти з життя.

У записці, вперше опублікованій виданням The Times, подружжя висловило жаль, що не повідомило про своє рішення, але зазначило: "Коли ви отримаєте цей лист, нас уже не буде в живих".

"Це було спільне рішення, і ніхто на нас не тиснув. Ми прожили довге життя, майже 75 років разом. Настав момент, коли погіршення зору, слуху та брак енергії стали не життям, а лише існуванням, яке вже не могла поліпшити жодна допомога", — написали вони.

"У нас було цікаве та різноманітне життя, і, за винятком горя від втрати нашого сина Джеремі, ми насолоджувалися часом, проведеним разом. Ми намагалися не шкодувати про минуле, жити теперішнім і не чекати занадто багато від майбутнього. З великою любов'ю, Рут і Майк".

Соня Лінден, близька подруга пані Познер, назвала її "найяскравішою, дивовижною жінкою", а пана Познера — "видатним, розумним, інтелектуальним чоловіком".

У коментарі для інформаційного агентства PA вона розповіла про пані Познер:

"Щоразу, коли я навідувала її протягом останнього року, вона все частіше казала: "Нам досить, ми готові йти, ми не хочемо просто існувати. А зараз ми саме це й робимо — просто існуємо".

Більшість родини пані Познер, включно з її батьками, дядьками, тітками та двоюрідними братами й сестрами, були вбиті під час Голокосту. Вижили лише вона та одна з її тіток.

Після вторгнення нацистів до Польщі, її сім'ю відправили до Радомського гетто. За допомогою батька пані Познер вдалося втекти на "неєврейську" територію, де вона потім переховувалася в католицькій сім'ї. Живучи під вигаданим ім'ям, під час Варшавського повстання 1944 року її ув'язнили як польську католичку.

Згодом їй вдалося переховуватися на місцевій фермі поблизу Ессена до кінця Другої світової війни, що дало їй змогу втекти до Великої Британії у віці 16 років.

Після цього вона стала членом Лондонського театру сучасного танцю (London Contemporary Dance Theatre) та приєдналася до Королівської Шекспірівської компанії (Royal Shakespeare Company).

Пан Познер, хімік за фахом, працював в агентстві ООН з надання допомоги Unicef. Після подорожей світом пара оселилася в Лондоні. На момент смерті вони жили в районі Белсайз-Парк.

Пані Лінден сказала PA, що хоча вона "дуже засмучена" смертю пари, проте "повністю підтримує" їхнє рішення і розуміє, чому вони його прийняли. Вона зазначила, що пані Познер була прихильницею легалізації евтаназії в Англії:

"Їй не довелося б організовувати це все, подорожувати, вона могла б попрощатися більш публічно".

Наразі парламент розглядає можливість зміни закону, щоб дозволити евтаназію в Англії та Уельсі для невиліковно хворих пацієнтів, які, за прогнозами, мають померти протягом шести місяців. Згідно з повідомленнями, ніхто з подружжя Познерів не був невиліковно хворим.

Фонд пам'яті Голокосту (The Holocaust Memorial Trust) віддав шану пані Познер, назвавши її "надзвичайною жінкою".

"Вона поставила собі за мету спілкуватися з якомога більшою кількістю молодих людей про свій досвід під час Голокосту. Вона сподівалася, що лідери завтрашнього дня засвоять уроки минулого», — сказала в заяві його виконавча директорка Карен Поллок.

"Рут була унікальною. Сповнена харизми й тепла, вона справляла незабутнє враження на кожного, кого зустрічала. Нам її дуже бракуватиме", — додала вона.

Організація "Кампанія проти антисемітизму" (The Campaign Against Antisemitism) заявила, що пані Познер відіграла значну роль в "освіті майбутніх поколінь і ніколи не уникала участі в боротьбі з антисемітизмом".