"Я могла б прожити ще 30 років, але хочу померти". Закони про евтаназію в Канаді зайшли надто далеко?

Ейпріл Габбард сидить на театральній сцені, на якій планує померти наприкінці цього року.

39-річна артистка бурлеску не смертельно хвора, але отримала дозвіл на контрольоване медиками самогубство, відповідно до законодавства Канади.

Увага: стаття містить деталі й описи, що можуть засмутити

Ми розмовляємо з нею в театрі Bus Stop Theatre, на сцені якого вона виступала багато разів.

Ейпріл хоче зустріти смерть невдовзі після свого 40-річчя у "великому зручному ліжку" в оточенні рідних і друзів. А момент, коли медичний працівник зробить їй смертельну ін'єкцію, називає святковим.

"Я хочу, щоб поруч були люди, яких я люблю, щоб усі обіймали мене, і я могла зробити свій останній подих, оточена любов'ю і підтримкою", - каже вона.

Ейпріл народилася зі spina bifida (вродженим дефектом розвитку спинного мозку і хребта), пізніше в неї діагностували пухлину, через яку, за її словами, вона постійно відчуває виснажливий біль.

Останні 20 років Ейпріл живе на сильних опіоїдних знеболювальних.

І в березні 2023-го подала заявку на отримання медичної допомоги в смерті (Medical Assistance in Dying, MAID) - так у Канаді називають офіційну процедуру евтаназії.

І вже за сім місяців отримала дозвіл, хоча стан здоров'я дозволяє їй прожити ще кілька десятиліть.

Невиліковно хворі люди можуть отримати схвалення протягом 24 годин.

"Мої страждання й біль посилюються, а життя не можна назвати щасливим і повноцінним", - пояснює Ейпріл.

Щоразу, коли вона рухається або дихає, їй здається, що тканини хребта "натягуються, наче гумка", а нижні кінцівки зводить від страшного болю.

Евтаназію в Канаді легалізували 2016 року для припинення страждань невиліковно хворих дорослих.

Спочатку закон стосувався тільки тих пацієнтів, чия смерть обґрунтовано передбачувана. Але з 2023 року право на евтаназію розширили для людей з психічними недугами: депресією, біполярним розладом, шизофренією, посттравматичним стресовим розладом.

Критики MAID кажуть, що смерть стає стандартним варіантом лікування для людей з обмеженими можливостями і складними медичними проблемами. І що держава не реалізує права на медичну та соціальну допомогу, а прохання про смерть виконує моментально.

"У Канаді легше отримати суїцид за допомогою лікарів, ніж державну підтримку для продовження життя", - обурюється Ендрю Гурза, консультант з питань інвалідності та друг Ейпріл.

Ендрю страждає на церебральний параліч і пересувається на інвалідному візку.

Він каже, що поважає рішення Ейпріл, але водночас зазначає: "Я не збираюсь помирати, навіть якщо мій стан погіршиться, і потреба в догляді зросте. Це дуже страшно - знати, що є закон, який дозволяє легко накласти на себе руки".

Перш ніж отримати дозвіл на участь у програмі MAID, Ейпріл обстежили кілька незалежних лікарів й запропонували їй альтернативні методи лікування.

"Все ґрунтується на принципах етики й поваги до пацієнта, - пояснює вона. - Якщо вам не підходить це, і ви не є ініціатором MAID, ви не отримаєте доступ до неї - якщо тільки на те немає вагомих причин".

2023 року в Канаді послугами евтаназії скористалися 15 343 людини, що становить 4,7% смертей, повідомляє міністерство охорони здоров'я країни.

Цей показник значно зріс з 2016 року і є одним з найвищих у світі.

Середній вік тих, хто отримав допомогу під час добровільного відходу з життя, становив 77 років.

У всіх випадках, окрім кількох, смертельну ін'єкцію робив лікар або медсестра.

Ерік Томас - один з лікарів, який робить евтаназію. Він розповів, що допоміг померти 577 пацієнтам.

Інша лікарка, Коня Траутон, допомогла сотням пацієнтів піти з життя.

За її словами, процедура щоразу однакова: вона приїздить додому до пацієнта і запитує, чи хоче він, щоб це відбулося того ж дня. Процесом завжди керують пацієнти, вони ж дають їй зрозуміти, що "все готово".

"Для мене це честь, обов'язок і привілей - допомогти людям в останні хвилини життя, коли поруч їхня сім'я та близькі. Також важливо знати, що вони ухвалили це рішення зважено й свідомо", - додає лікарка. Якщо відповідь позитивна, вона відкриває свою медичну сумку.

Демонструючи BBC, що відбувається далі, Траутон ненадовго накладає джгут на мою руку. Вона показує місце, де у вену вводять суміш смертельних препаратів.

Майже всім (96%), хто запросив евтаназію, прогнозували природну смерть.

Решті 4% медичну допомогу під час смерті надали через тривале хронічне захворювання. Серед них - такі дорослі, як Ейпріл. Вони не помирають, але відчувають нестерпні страждання через "важкий і непоправний стан здоров'я".

"Канада котиться в прірву"

Водночас критики твердять, що програму MAID використовують як дешевшу альтернативу соціальної чи медичної допомоги.

Одна з них - Рамона Коельо, лікарка загальної практики в Онтаріо, чия клініка обслуговує багато маргіналізованих груп й тих, хто намагається отримати медичну та соціальну підтримку.

Разом з Траутон вона входить до складу Комітету з перевірки діяльності MAID.

"Ця програма вийшла з-під контролю, - каже вона - Я б навіть не назвала це слизьким шляхом. Канада котиться в прірву".

"Коли в людей з'являються думки про самогубство, ми допомагаємо їм порадою і турботою, а невиліковно хворим та із серйозними захворюваннями можемо полегшити страждання й покращити якість життя. Однак тепер усе зводитися до послуги евтаназії".

На прийомі в Коельо мене познайомили з Вікі Вілан, медсестрою на пенсії, чия мама Шерон Скрібнер померла у квітні 2023 року від раку легенів у віці 81 року.

Вікі розповіла, що в останні дні перебування її мами в лікарні медичний персонал неодноразово схиляв її до евтаназії, хоча сама вона про це не просила.

Сім'я, що сповідує католицизм, забрала матір додому, де, за словами Вікі, вона померла "прекрасною, спокійною смертю".

"Такий підхід підштовхує нас до думки, що ми не можемо трохи помучитися і потерпіти. Що людині треба допомогти померти, - обурюється жінка. – Нам кажуть, що це найкращий варіант. А я думаю, що це просто позбавляє людей надії".

"Я не хочу так жити"

То чи є Канада негативним прикладом?

Закони про евтаназію ухвалили в країні на підставі судових рішень. Верховний суд вказав парламенту, що її заборона порушує Хартію прав і свобод.

Ейпріл знає, що хтось дивиться на неї, молоду жінку, і дивується, навіщо їй помирати.

"Ми майстри маскування і ховаємо від людей свої страждання", - каже вона.

"Але бувають дні, коли я просто не можу це приховати, коли не можу підняти голову з подушки, не можу їсти".

"Я не хочу так жити ще 10, 20 чи 30 років".

Додатковий репортаж Джошуа Фалькона.