Сербський сир пуле: чому делікатес з ослячого молока такий дорогий

Один кілограм сиру пуле, виготовленого з ослячого молока, коштує більше, ніж становить середня місячна зарплата в Сербії - приголомшливі 1200 євро.

Його продають виключно у природному заповіднику Засавіца, розташованому приблизно за 80 км на захід від столиці, міста Белграда.

"Щоб зробити лише один кілограм сиру, потрібно 25 літрів ослячого молока, а таку кількість одна ослиця виробляє протягом півтора року", - пояснює Вук Сімич, менеджер природного заповідника Засавіца, в інтерв'ю BBC News Сербія.

Хоча серед найдорожчих сирів пуле не є абсолютним рекордсменом. Зараз це звання належить іспанському блакитному сиру Кабралес, який у 2024 році продали за дивовижні 36 000 євро за 2,5 кг, що забезпечило йому місце у Книзі рекордів Гіннеса.

Сир пуле залишається розкішшю, доступною лише для тих, кому не бракує грошей. Він навіть зацікавив легенду світового тенісу серба Новака Джоковича, який, за повідомленнями, закупив річний запас для своєї мережі ресторанів.

За словами Слободана Сіміча, колишнього керівника природного заповідника Засавіца, Джокович заплатив близько 480 євро за пів кілограма.

Природна гавань

Засавіца - природний заповідник площею 36 кв. км, який є домом для рідкісних видів рослин і тварин, диких коней і сотень різновидів птахів. Однак найвідомішими його мешканцями є 300 віслюків, що робить його найбільшою ослячою фермою у південно-східній Європі.

Новонароджені лошата хитаються на слабких ногах, шукаючи тепла й їжі у своїх матерів, тоді як інші віслюки ліниво валяються на соломі. Попри свою репутацію впертих тварин, вони - лагідні та товариські істоти.

"Кожен віслюк має свій характер", - каже Нікола Ніліч, керівник ферми.

"Хтось більш грайливий, хтось стриманіший, але всі вони люблять трохи обійматися - тільки не занадто", - додає він.

Віслючі гареми

З 300 віслюків самців - лише близько дюжини.

"Вони живуть, як у гаремі", - жартує Вук Сімич.

Самки починають спаровуватися вже через дев'ять днів після пологів, що підтримує в них майже постійну лактацію.

Але лактація, або період виділення молока, в ослиць триває лише доти, поки поруч з ними є лоша, а саме молоко вони виробляють у дуже малих кількостях.

"Одна самка віслюка дає лише близько 300 мілілітрів молока на день, тобто приблизно склянку", - каже Сімич.

Половину цього споживає лоша, що робить виробництво сиру пуле дуже повільним.

Секрет сиру пуле

Але що робить цей сир таким особливим?

На запитання про секретний інгредієнт Нікола Ніліч просто посміхається.

"Цього я не можу вам сказати", - каже він.

Ідея виробляти сир з ослячого молока вперше виникла більше десяти років тому у батька Вука Сіміча, Слободана Сіміча.

Однією з найбільших перешкод була унікальна консистенція ослячого молока, яке нагадує людське молоко і не легко густіє.

Однак після численних невдалих спроб харчові інженери Засавиці нарешті вдосконалили техніку.

"Смак сиру пуле не схожий ні на що інше, - каже Сімич. - Я люблю говорити, що це дорогий смак".

Попри свою репутацію, сир пуле недоступний для широкого загалу та не експортується.

Придбати його можна тільки в Засавиці - навіть не в ресторані на території, а лише в невеликому місцевому магазині.

"Ми виробляємо лише 25-30 кг на рік, що робить його винятково рідкісним продуктом", - пояснює Сімич.

Повільне виробництво

За даними Асоціації сербських тваринників, у Сербії є кілька невеликих ослячих ферм, але більшість зосереджена на продажу молока, а не сиру.

Виробництво цього молока надто мале, щоб вплинути на економіку, розповіли ВВС у Торгово-промисловій палаті Сербії.

"Закуповувати осляче молоко для масштабного виробництва сиру просто нерентабельно", - кажуть вони.

Експорт сиру вимагав би спеціальних правил, і Засавіца залишається єдиним власником секретного рецепта.

"Поки що ми не плануємо ні з ким ділитися", - каже Сімич.

Попри зацікавленість потенційних міжнародних покупців, Сімич каже, що експорт сиру пуле не є пріоритетом.

"Люди в усьому світі почули про нас, і ми продаємо кожен шматочок сиру, який виробляємо", - впевнено каже він.

Більшість їхніх покупців, зізнається він, - заможні іноземці, готові заплатити за цей рідкісний делікатес.