Архіви 2011-04

Уявляю, як політики заздрять артистам - це вони збирають на свої виступи цілі стадіони і площі прихильників. І їх набагато більше, ніж приходить на нудні з'їзди чи мітинги.

А якщо ж артистам аплодують - то аплодують від щирого серця. І за позовом душі, а не за вказівкою «диригентів» зі сцени чи з залу.

До того ж - глядачі самі готові давати гроші, щоб подивитись/послухати артистів. На відміну від політичних заходів, де за візит людей мусять платити самі політ.партії.

Відомий в Україні і далеко за її межами співак Олег Скрипка розповів недавно в Москві чому так сталось і до чого привело ігнорування української мови і музики.

Зазначу наперед - ніякого політичного підтексту його прес-конференція не носила, а була буденним заходом напередодні свого концерту під назвою «Від Леніна до Леннона-2». Тобто чистий шоу-бізнес.

Його характеристика ситуації настільки влучна, що тут і далі без цитування просто не обійтись:

«Скажу навіть банальну для нас, українців, річ, яка росіян завжди шокує: в Україні вже давно йде антиукраїнська, антикультурна програма, спрямована на повне знищення української мови - в піснях, музиці і так далі. Тому і телеефірів немає. Тому ніде проявиться музикантам».

У таких умовах рецепт виживання українських груп і виконавців простий - заслужити повагу в Росії, а Україна вже «підтягнеться»:

«Так як ми (ВВ - ред) виросли з Радянського Союзу, то і більшість публіки і виступів у нас в Росії. І тому Україна, будучи культурним сателітом Росії, вже змушена слухати, в тому числі, Океан Ельзи та ВВ. Тому українські виконавці так рвуться в Росію, це закон виживання: щоб вижити в Україні, потрібно бути популярним в Росії і тоді буде все нормально дома. А вдома ти не можеш нормально розвиватися. Ось така схема».
...
«Вихід для України - це глобалізація: україномовна музика може виживати тільки за рахунок експорту ... Треба ставати дуже популярними в Росії, а потім переконувати українські мас-медіа, що це добре.

До речі, через цю нісенітницю і відбулася «помаранчева революція» - українська музика не звучить, її всі люблять, її всі хочуть чути, а слухати її нема де. І політики просто використали цей момент - їздили з українськими музикантами, яких всі хотіли бачити і чути, і музиканти збирали (на площі - ред.) Сотні тисяч людей. Політики цим скористалися і таким чином прийшли до влади.

Ось таке бачення, з яким важко не погодитись. Ризикну навіть спрогнозувати, що якщо українська мова далі буде кинута напризволяще, а інтереси україномовних виконавців ігноруватимуться, то не важко здогадатись, на чию користь будуть збиратись наступні майдани за участю співаків.

І тоді вже точно ніякі законопроекти про заборону фінансування з-за кордону громадських організацій в Україні владі не допоможуть...

П.с. один з варіантів як уникнути цієї ситуації - ТУТ

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Поки «дорослі» організації українців Росії борються за своє виживання, їм у спину вже дихає молоде покоління. Зібравшись 8-10 квітня у Москві на перший «Український молодіжний форум Росії» молодь чітко заявила дорослим про свою присутність, а також продемонструвала прагнення до самостійної роботи і реалізації різноманітних українських проектів.

Не вдаючись у детальний переказ всього що відбулось (звіт є ТУТ), хотілось би відзначити кілька важливих моментів:

1. Українська молодь Росії прагне до діяльності. І від того, чи вдасться спрямувати цю енергію в потрібне русло - в русло творення, залежить майбутнє української діаспори в Росії (і навіть україно-російських відносин в цілому).
2. Молодь надзвичайно активна - реалізувавши свій перший великий проект без будь-якої фінансової підтримки вони довели, що на першому місці - бажання, а зовсім не гроші.
3. Їхати за сотні і навіть тисячі кілометрів та жити в Москві за свої кошти можуть дозволити собі тільки люди, дійсно захоплені справою. І, як показав форум, такі люди є і їх досить багато.
4. Для більшості молоді Україна це вже щось дуже далеке, і навіть - міфічне. Тому без участі української сторони розвінчувати ці міфи буде досить складно. А для цього таким молодим людям необхідно організовувати постійні обміни з їх історичною Батьківщиною.
5. Майбутня українська діаспора в Росії буде мати зовсім іншу якість: молоді українці Росії менш зациклені на ідеології і політиці (і навіть якщо у декого політичні уподобання різні, зате спільну мову молодь знаходить дуже швидко). Тому при роботі з українською молоддю зарубіжжя необхідно шукати нові методи, а також сучасні та привабливі форми.
6. Питання української мови, як це не дивно буде чути в Україні, знаходиться чи не на першому місці - кількість бажаючих її вивчати серед російських українців і навіть серед самих росіян зростає постійно (ось би і в Україні так).
7. При значній кількості чиновників, які в українській владі відповідають за роботу з молоддю, їх роботи за кордоном не видно абсолютно. Може це зовсім по іншому в Україні, але щось підказує, що і там не все так добре.
8. Наразі українська влада традиційно підтримку більше декларує, обмежуючись письмовим відписками, аніж реально допомогає. Як, наприклад, український мінкульт - пообіцявши (цілий зам міністра), а потім за кілька днів до форуму відмовившись оплатити дорогу до Москви фолк-ансамблю «Божичі», які погодились виступити на форумі навіть без гонорару.

   Хоча, відверто кажучи, все залежить від відношення до роботи самих людей - окремі українські дипломати в Москві демонстрували просто чудеса максимального сприяння. А було б таких людей більше - які дійсно вболівають за результат, а не лише отримують зарплатню, то може б і в справи були б кращі. Але це вже зовсім інша тема і іншої статті.

Підводячи підсумок хочу навести інформацію Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою університету «Львівська політехніка»: зараз з України проходить так звана «четверта хвиля еміграції». І від'їжджають саме молоді та перспективні.

Тому якщо вже зараз не почати вибудовувати систему роботи з українською молоддю зарубіжжя і не реагувати на їх запити, то в недалекому майбутньому Україна може взагалі залишитись без діаспори (чим так завжди хизується українська влада).

І, звичайно, варте уваги побажання учасників форуму - щоб подібний форум в Росії став прикладом для української молоді і в інших країнах світу розпочати процес згуртування.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Кар'єра добре відомого українцям (по закликам зробити російську мову офіційною, забрати Севастополь і провести федералізацію країни) депутата Держдуми Костянтина Затуліна пішла на спад. Начальство в Держдумі понизило його в посаді - з заступника голови Комітету з питань СНД і зв'язкам із співвітчизниками до рядового члена цього ж комітету.

Офіційною причиною такого рішення правління фракції «Єдиної Росії» стали «розбіжності з колегами по партії». Хоч Затулін воліє не називати прізвищ цих колег, але очевидно, що це голова іншого комітету Держдуми - з міжнародних відносин, Костянтин Косачов. Останній впав в немилість до К.Затуліна тим, що перебуваючи в Україні заявив в інтерв'ю українському журналу, що вважає небезпечним для суверенітету України надання російській мові статусу офіційної. «Я критикував свого колегу по фракції за його нестримні промови в Україні і припущення, що надання держстатусу російській мові зашкодить незалежності і суверенітету України. Мені довелось тиждень нівелювати цю точку зору», заявив К.Затулін.

Нинішню ж атаку Затулін пов'язує зі своєю критикою заяви Держдуми по Лівії, яку ініціював той же Косачов. Затулін був проти пункту, де пояснювалось, чому Росія в ході голосування в Раді Безпеки ООН не скористалась правом вето, тим самим не заблокувала рішення і відкрила шлях до застосування сили проти Каддафі. Депутат стверджував, що нікому нічого пояснювати не потрібно - бо це «самовиправдовування». Натомість необхідно боротись за припинення силових дій проти лівійського лідера. Фактично Затулін підтримав ту оцінку подій в Лівії, яку дав В.Путін, а не Д.Медвєдєв, що, теоретично, могло викликати невдоволення в Адміністрації Президента.

І ось коли відбулось нинішнє пониження в посаді Затулін прямо натякнув, що він став жертвою влади - оскільки вказівка надійшла «з-за меж Держдуми», а саме з Кремля: «Не може не дивувати, до якої міри люди, які претендують на те, щоб бути світочами демократії, і пропонють боротись з засиллям консерватизму, набагато більше, ніж самодержці, не терплять навіть слова сумніву».
Натяк більше, ніж прозорий.

При цьому кидається у вічі, як у всіх коментарях для ЗМІ К.Затулін акцентує увагу на тому, що причиною опали стала не його діяльність на просторі СНД. Але така розстановка акцентів дає підстави думати якраз про зворотне. А саме що «лівійська позиція» К.Затуліна стала лише приводом для відставки, проте справжні ж її причини - трохи глибші, ніж він намагається представити.

Справа с тому, що інформація про наміри усунути К.Затуліна з'являється вже давно. Останній раз це було у листопаді 2009 року і якраз через агресивну позицію з багатьох зовнішньополітичних питань на пострадянському просторі.
На українському ж напрямку К.Затулін в останній час зосередився на критиці Партії регіонів - за недотримання ними передвиборчих обіцянок. Із зовсім «свіженького» - організований ним в Держдумі 24 березня «круглий стіл» «Про російський і російськомовний рух в Україні».

Тоді перед російськими високопосадовцями з АП і інших міністерств і відомств запрошені з України «російські співвітчизники» критикували «регіоналів» і закликали до створення окремої російської партії в Україні. На їх думку, така партія має стати «загороджувальним загоном» для нинішньої партії влади, а фінансувати цю партію повинна.. Росія!

Звичайно, такі гострі і конфліктонебезпечні теми не подобаються ні адміністрації президента, ні МЗС, ні самому думському комітету. Здається, в листопаді, для звільнення К.Затуліна просто не було формального приводу. І схоже на те, що тоді вирішили його не дискредитувати в очах проросійських сил в Україні - оскільки це означало б дискредитацію не тільки конкретної персоналії, а й всієї російської політики на пострадянському просторі.

Тому чекали гарної нагоди, яка й з'явилась після публічної полеміки з Косачовим з приводу Лівії. Привід прекрасний, оскільки зовсім не пов'язаний з СНД!
Звичайно, очікувати іншої реакції від К.Затуліна було б безглуздим - політику покидати він поки не збирається, а сндшний напрямок політики (на якому він і зробив собі «політичне ім'я») - тим більше. Підтвердження цьому - відмова від пропозиції своїх колег перейти в інший комітет, аби уникнути неприємного формулювання про зняття з посади. І саме тому напередодні виборів Затуліну «солідніше» виглядати жертвою політичних інтриг перших осіб держави, аніж власних прорахунків.

Проте К.Затулін наступає на ті ж граблі, що і його колишній покровитель Юрій Лужков, членом команди якого він є: єкс-мер теж сподівався пограти на протиріччях Медвєдєва та Путіна, але зрештою «втратив довіру» настільки, що навіть позбувся посади в «Єдиній Росії», яку сам же і засновував.

Обставини вказують на те, що «політична зірка» К.Затуліна знаходиться на траєкторії падіння. Скоро вибори в Держдуму і навряд чи «Єдина Росія» візьме в свій «владний човен» політика з іншого табору. В цих умовах К.Затулін буде вимушений шукати щастя у інших політичних сил.

Або ж змінити профіль діяльності. Перші кроки, до речі, уже зроблені - К.Затулін подався у шоумени і на телеканалі «ТВ Центр» (створеному, до речі, Ю.Лужковим для своїх потреб) веде дискусійне ток-шоу «Справа принципу».

Хоча, в принципі, професія політика і шоумена різняться не надто сильно.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?