Хто винен? Телевізор!
|2010-04-29, 18:37
Сивий депутат - консерватор з розпущеного перед новими виборами парламенту лунав щиро і збентежено: «Такого з нашими виборами ще не бувало. Хто б міг передбачити?»
Причиною збентеженості стало те, що замість передбачуваної заміни лейбористського уряду на консервативний у Британії може статися щось інше: на виборах, теоретично, може перемогти третя сила - партія Ліберальних демократів, яка урядової влади ще ніколи не нюхала. Хоча більш можливим вважають так званий «підвішений парламент» і потребу створення коаліції через прогнозовану неспроможність жодної партії здобути переважну більшість.
Яка причина такої несподіванки у британській виборчій кампанії?
Найпомітнішою новою обставиною цього разу були теледебати лідерів трьох парламентських партій: прем'єр-міністра лейбориста Гордона Бравна, консерватора Девіда Камерона та ліберал-демократа Ніка Клеґа.
Після першого раунду кілька тижнів тому, коли телевізор дивилися близько 10 млн. британців сталося дивовижне: через вдалий виступ під час телепрограми Ніка Клеґа прихильність опитуваних виборців підняла його партію на друге місце, потіснивши урядових лейбористів на третє і створивши загрозу для консерваторів, які сподівалися легкої перемоги.
Виявилося, що кількасотрічна британська парламентська демократія і поінформований найкращою в світі пресою виборець може зазнавати величезного впливу телебаченням.
Виявляється, що, якби не теледебати, багато британських виборців так і не відкрили би для себе партію Ліберальних демократів.
Сила телебачення може бути перебільшена, але принаймні у цьому конкретному випадку вражає.
Телебачення може також і завдати непоправного останнього удару прем'єр-міністрові Ґордону Бравну. Дивіться:
