Світовий Конгрес Українців у Польщі: хто друг, а хто ворог?
|2010-08-24, 15:41
Цими днями, у прикордонному польському містечку Перемишль відбулася зустріч Світового Конгресу Українців. Вперше українці з різних точок світу зустрічалися у Польщі. Перемишль обрано для того, щоб ознайомитися з українською громадою у цій країні і посприяти переданню українцям цього міста Народного дому. Місцева влада запевнила, що відбудеться це вже незабаром.
Якби не заяви про корисливість підтримки з боку Польщі, польська преса не зауважила б цього заходу. З другого боку, це не повинно нікого дивувати. Адже Конгрес проявив себе радикальною і претензійною організацію стосовно Польщі. 2006 року він вимагав, щоб Польща вибачилася за операцію «Вісла», в результаті якої польська комуністична влада в 1947 році примусово переселила українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на західні землі країни. Президент Конгресу надіслав офіційне звернення до Ради Європи, Організації Безпеки та Співпраці в Європі, Європейського Союзу та Організації Об'єднаних Націй з приводу «відвертої відмови уряду Польської Республіки засудити, вибачитись та компенсувати акцію «Вісла»». Світовий Конгрес Українців висунув цю вимогу, попри те, що ще в 1990 році Сенат - верхня палата польського парламенту - осудив цю операцію, а 2002 році зробили це український і польський Президенти - Леонід Кучма і Александр Квасневський. Вимога, на мій погляд, була політичним піар-ходом, який аж ніяк не сприяв покращенню українсько-польських відносин. Адже Польща не заперечує факту примусового виселення, не приховує фактів і дала відповідну оцінку подіям у післявоєнній Європі. Про що не можна казати у відношенні до України, яка поділена у тлумаченні історії.
Польща зробила достатньо
З об'єктивної точки зору польська позиція є прийнятною. По-перше, рішення про переселення приймала комуністична верхівка, а не влада незалежної Польщі. По-друге, варто оцінити жест польського парламенту, який сам осудив операцію «Вісла» ще 1990 році, напередодні проголошення Україною незалежності. Польща також першою в світі визнала Україну незалежною державою. По-третє, операція «Вісла» була спричинена діяльністю Української Повстанської Армії на Волині, в результаті якої гинуло мирне польське населення. Загони УПА переховувались на східних теренах сучасної Польщі. Щоб запобігти дальшій ескалації міжетнічної ворожнечі, українців виселено з цих земель.
Це польський погляд на історію, який варто знати. На чиєму боці правда - вирішувати історикам. Не захищаючи жодної зі сторін, стверджую, що українці і поляки достатньо себе скривдили. Світовий Конгрес Українців мав би висунути вимогу про вибачення за Волинь до української влади. Чи не було б це справедливо і чесно?
Петро Тима з Об'єднання Українців у Польщі вважає, що головним питанням в українсько-польських відносинах є закінчення суперечки і погашення емоцій пов'язаних з операцією «Вісла». Треба це зробити спокійно, маючи на увазі те, що понад 200 українців отримали від Польщі спеціальні пенсії в рамках компенсації, що повернено українські храми їхнім власникам.
Польща - друг, Росія - ворог
Це коротко про історію. Повернемося до сьогодення. Як відзначає польська преса, «радикальний Світовий Конгрес Українців міняє тон і хвалить Польщу». Цього разу не було критики в бік Варшави. Присутній на засіданнях Конгресу Дмитро Павличко переконував делегатів, що саме Польща може допомогти Україні в євроінтеграції. Адже жодна інша країна так не палко не підтримувала і не підтримує Україну на міжнародній арені впродовж останніх двадцять років. Однак Світовий Конгрес Українців цього якось не помічав аж до сьогоднішнього дня. Тепер Польща є другом України, а ворогом номер один є Росія. Президент Конгресу Євген Чолій, в рамках інтерв'ю польському радіо виступив зі зверненням до міжнародної громадськості, зокрема до урядів західних країн. Україну треба вберегти від Росії, - наголосив Чолій. За його словами, Кремль недотримується міжнародних домовленостей, і ставиться до України, як до своєї території.
Не знаю, що мав на увазі автор звернення. Йдеться про політичне, економічне чи культурне підкорення України? Коли з'являються подібні звернення з вуст осіб, які постійно перебувають за межами України, в мене виникає запитання: а звідки їм знати, що відбувається в Україні і чого прагнуть українці на берегах Дніпра? Преса це за мало. Треба там жити.
Це поки що тільки чутки, але нема диму без вогню. Журналісти не раз інформували громадськість про таємні в'язниці американського Центрального розвідувального управління (ЦРУ) у Польщі в період 2002-2005 років. Достовірність цієї інформації підтвердила слідча комісія Парламентської асамблеї Ради Європи. Хоча не вдалося зібрати доказів, які б однозначно засвідчували наявність американських таємних баз у Європі, комісія дійшла до висновку, що на території Польщі, Литви і Румунії ЦРУ нелегально утримувало афганських терористів. Уряди цих країн брали участь у боротьбі з тероризмом, в рамках антитерористичної коаліції, яку започаткував Білий Дім після терактів з 11 вересня 2001 року.
Тристороння група узгодила, що хрест буде урочисто перенесено до храму святої Анни у Варшаві, до катинської каплиці. Він мав також вирушити у поломництво до Ченстохови - духовної столиці Польщі. Сторони погодились, що офіційна резиденція Президента в демократичній країні, в якій держава і церква відокремлені одна від одної, не є найкращим місцем на будь-які релігійні символи. Однак виявилося, що не все так просто. Хоча саме скаути поставили хрест, не їм вирішувати, де він повинен стояти. В бій пішли ультраправі політики і релігійні фанати. Для опозиційної партії «Право і справедливість» і для радикальних католиків хрест став чудовою нагодою для політичної боротьби. Для політиків хрест став символом смерті Леха Качинського (а не Ісуса Христа), для прихильників ультра-католицького середовища (пенсіонерів, слухачів скандального католицького «Радіо Марія») хрест став предметом боротьби з державною владою. Оскільки перші, після програшу Ярослава Качинського на президентських виборах, за допомогою хреста хочуть покращити свій рейтинг, другі - абсолютно безпідставно «захищають» хрест, називаючи священиків, які урочисто прийшли його перенести, зрадниками і співпрацівниками служби безпеки. Безпідставно, бо в Польщі вже двадцять років ніхто, а тим більше держава, не бореться з релігійними символами. Навпаки, хрести є всюди - на вулицях, у державних установах, школах. Тому не дивно, що більшість польського суспільства негативно оцінює інцидент з хрестом і вважає, що місце хреста в церкві, а скандальних фанатів - у лікарні для душевнохворих. Так само польське духовенство поведінку біля хреста називає скандалом, який влаштували самі демонстранти. Адже вони не прийшли захищати пам'ять покійного Леха Качинського, чи, тим паче, свою християнську віру. Бо хто ж їй загрожує? Це звичайнісіньке хуліганство. Не дивно, що в результаті агресивної поведінки засліплених ідеологією (важко сказати якою) демонстрантів, поліція була змушена застосувати сльозогінний газ. Польща не Іран, і релігійні фанати не будуть диктувати світській державі своїх правил поведінки.
