Архіви 2010-07

Кордон, дороги і Євро-2012

Кожного разу, коли повертаюся з України, хворію на «кордонну» лихоманку. Це найгірший етап подорожі, незалежно від напрямку - в Україну чи з України. Ніби триває модернізація пропускних пунктів, але водії цього не відчули. Для прикладу - міжнародний прикордонний пункт у Шегині. Для того, щоб в'їхати в Україну, треба простояти в черзі як мінімум 3 години. Стільки ж при виїзді з країни. Прикордонники і митники працюють без поспіху, відповідно до принципу: «робота не вовк, до лісу не втече». Це стосується службовців обох митниць - української і польської. На жаль, з українського боку додатковим атракціоном є хабарництво. Аж кортіло витягнути фотоапарат і зафіксувати способи вручення готівки прикордоннику, який забезпечував позачерговий і позаконтрольний проїзд через кордон.

З року в рік українсько-польський кордон перетинає все більше туристів, а кількість прикордонників і пропускних місць залишається без змін. Так само як українські дороги. Навіть уночі без освітлення можна вгадати, що ми вже на території України. Адже ями вітають гостей уже на кордоні. Важко уявити, як цими дорогами їхатимуть вболівальники на матчі в рамках Євро-2012. На заході України водії жартують, що уряд розробив спеціальну транспортну програму під час чемпіонату Європи з футболу, відповідно до якої вболівальників перевозитимуть уночі літаками. Так буде дешевше, оскільки не треба буде інвестувати в автошляхи. Виглядає на те, що уряд вибрав саме такий варіант. Я проїхав дорогами зі Львова до Трускавця, щоб переконатися в їхньому технічному стані. Адже курортний Трускавець буде готельною базою для вболівальників, які приїдуть на матчі до Львова.

Зі Львова до Трускавця, за даними карти Google, можна дістатись двома дорогами - кращою - через Меденичі і гіршою - через Комарно. Подорож повинна тривати неповні дві години. Перебуваючи нещодавно у Львові із робочим візитом, віце-прем'єр-міністр України з питань «Євро-2012» Борис Колесников поставив перед губернатором Львівщини завдання: кожен приїжджий на чемпіонат Європи повинен доїхати зі Львова до Трускавця за годину. Така ціль виглядає досить привабливою, але нереальною. Хіба що чільник мав на увазі авіаперевезення. На практиці проїзд триває (у кращому випадку!) дві з половиною години. Якщо туристи виберуть альтернативний шлях, щоб побачити Городок, Комарно чи село Грушів, відоме як місце явлення Богородиці в 1987 році, їхня подорож зі Львова до Трускавця триватиме понад чотири години.

Найгірші дороги у Дрогобицькому районі. Для прикладу - проїзд 20-ти кілометрового відрізка з окраїн району (Волоща) до Дрогобича триває 45 хвилин. Якщо хтось спробує подолати цю відстань за 20 хвилин, варто мати номер телефону до евакуатора. Адже оминути ями глибиною до півметра неможливо. Тим паче, що цьогорічна повінь розмила деякі ділянки дороги. Нібито поточного року райдержадміністрація виділила значні кошти на ремонт доріг, проте поки що жодних зрушень не видно. Як кажуть мешканці і водії маршрутних автобусів, з десяти машин будматеріалів тільки одна потрапляє на дорогу, решта - на подвір'я приватних осіб. Тому не дивно, що ремонт обмежується до засипання ям звичайнісіньким камінням, яке просто-напросто заливають рідкою смолою.

Ще у травні я звернувся до Державної служби автомобільних доріг в Києві з запитанням про підготовку доріг до Євро-2012 і отримав таку відповідь: «Автомобільна дорога загального користування місцевого значення Дрогобич - Комарно перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Львівській області та потребує проведення робіт з капітального ремонту. На жаль, наявний рівень фінансування дорожньої галузі, визначений Законом України «Про Державний бюджет 2010 рік», не дозволяє у повній мірі забезпечити навіть необхідний комплекс робіт з утримання доріг загального користування, тому на даний час Укравтодором проводиться робота щодо залучення інших джерел фінансування, після врегулювання якої Державна служба автомобільних доріг України повернеться до розгляду порушеного Вами питання». Ця інформація дозволяє сподіватися, що буде краще. З другого боку, ми маємо вже 2010 рік, а робота стоїть, тоді як у Польщі ремонти доріг і будівництво нових автошляхів у зв'язку з підготовкою до Євро-2012 тривають уже кілька років. Отож, якщо в Україні навіть відремонтують деякі дороги терміново, то будуть це одноразові стежини, які після 2012 року знову будуть непроїзними.

Україна переймає досвід Польщі

Незважаючи на вибори в Польщі і, так би мовити, зміну політичного курсу України у східному напрямку, українці і поляки продовжують налагоджувати добрі двосторонні відносини. На політичному рівні варто підкреслити участь міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка у зустрічі глав зовнішньополітичних відомств ряду країн світу в рамках «Спільноти демократій».

HryschenkoSikorski.jpgЦю конференцію міністрів засновано в 2000 році США та Польщею. Під час 10-го ювілейного засідання, яке відбулося минулого тижня в Кракові, головний дипломат країни переконував міжнародну спільноту, що права і свободи громадян України захищені. Так чи інакше, присутність Костянтина Грищенка серед 70-ти зарубіжних делегацій мала важливе значення для укріплення позитивного іміджу України на світовій арені. Це була також хороша нагода, щоб провести ряд двосторонніх зустрічей, зокрема, з головою Європарламенту Єжи Бузеком, міністром зовнішньої політики та міжнародної торгівлі Канади Лоуренсом Кенноном, чільниками зовнішньополітичних відомств Польщі і Литви.

У той час, коли політики обмінювалися спостереженнями та комплементами, представники органів місцевого самоврядування і неурядових організацій з України черпали досвід у своїх польських колег. Минулого тижня, протягом восьми днів, у Кракові перебувала група мерів, депутатів і громадських діячів з Донецької області. Організаторами робочого візиту були: краківська «Фундація християнської культури ЗНАК» і «Фундація локальних ініціатив Донеччини». Цю ініціативу неурядових організацій фінансувало Міністерство закордонних справ Республіки Польща в рамках програми польської закордонної допомоги в 2010 році.

Telmanove.JPGКоротко про цей візит. Сильвія Гайовнік з Фундації «ЗНАК» розповіла мені, що такого роду візити є одним з пріоритетів діяльності організації. З Україною вона співпрацює вже сім років, в тому чотири роки з Донеччиною. «З огляду на хороші персональні контакти з «Фундацією локальних ініціатив Донеччини», зокрема з Альоною Долею, ми швидко і ефективно вирішуємо ряд питань, пов'язаних з реалізацією проектів (по телефону, електронній пошті). Таке співробітництво будує довіру. Метою наших проектів, окрім обміну досвідом, є, зокрема, будування довіри між українцями і поляками», - сказала Сильвія Гайовнік.

Цього разу до Кракова приїхали фахівці з Новоазовська, Селидового і Тельманового, зокрема мер Новоазовська Олег Сидоренко та мер Тельманового Сергій Алексієнко. Їх цікавили різні питання, наприклад, комунальний сектор, співробітництво органів самоврядування з неурядовими організаціями, активізація громадськості, волонтерство. Приїзд до Кракова був пошуком відповіді на ці питання. Після тижневої роботи - ряду робочих зустрічей і візитів - в Україну повернулися люди з новими ідеями і способами вирішення деяких питань, що, як на мене, є найважливіше.

Novoazovsk.JPGНаприклад у Новоазовську вже тривають роботи над опрацюванням системи міні-грантів для громадських організацій. Мер Новоазовська Олег Сидоренко, розповів, що його місто налаштоване також на підвищення стандартів роботи міськради завдяки введенню етичних та інформаційних «новинок» з заходу. Тривають також підготовчі роботи з метою налагодження партнерського співробітництва з польським містечком Олькуш.

Своєю чергою, представники міста Селидовe мають намір скористатися досвідом, здобутим у Польщі для роботи з молоддю. Варто вчитися у поляків цілеспрямованості, способів досягнення визначеної мети та уважного ставлення до проблем жителів містечок. Тому в Тельмановому, на базі побаченого, відпрацьовується нова схема вирішення комунальних і соціальних питань, зокрема, організація додаткових занять для дітей і молоді.

Альона Доля з «Фундації локальних ініціатив Донеччини» - співорганізатор проекту - вважає, що в поляків можна багато чого повчитися. «На мій погляд, найголовнішою є зміна свідомості місцевої влади та жителів громад у напрямку «Доброго місцевого врядування», - підкреслила А. Доля. - Також варто запозичити польський досвід у сфері взаємовідносин громадян, публічного та приватного секторів. Тепер же, після повернення в Україну, ми будемо продовжувати роботу не лише в Новоазовську, Селидовому і Тельмановому, а й у інших містах Донецької області».

Selydove.JPGЯк на мене, саме така форма налагодження і розвитку міжнародних відносин є найбільш ефективною. Це найкращий шлях до інтеграції України з Європейським Союзом. Адже бар'єром є не економіка чи політика, а насамперед свідомість. Навіть якщо Київ ніколи не мав би приєднатися до елітного клубу розвинених країн, варто переносити багатолітній досвід Західної Європи на українську землю, щоб покращити рівень життя. Може, це і крапля в морі потреб, але, як стверджує латинська мудрість: крапля точить камінь не силою, а частим падінням. Чим більше буде таких крапель, тим кращою буде Україна.

BBC © 2014Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS