'Історичний' саміт 20-ки у Лондоні

Понад трильйон доларів буде надано через механізми МВФ на сприяння економічному зростанню. Буде ужорсточено правила діяльності світової фінансової системи і вжито заходів проти країн, які дозволяють приховування податків.

У заключній заяві по проведенню самміту великої двадцятки в Лондоні, британський прем’єр Гордон Браун сказав, що учасники досягли домовленості щодо плану глобального відродження та реформ, які мають на меті не допустити повторення нинішньої кризи:

“В цей день світ зібрався разом для боротьби з глобальною рецесією, боротьби не за допомогою слів, а за допомогою чіткого плану відновлення економік світу і реформ, і з чіткою датою виконання цього плану”.

В цей день світ зібрався разом для боротьби з глобальною рецесією, боротьби не за допомогою слів, а за допомогою чіткого плану відновлення економік світу і реформ, і з чіткою датою виконання цього плану. Ґордон Браун

Британський прем’єр Ґордон Браун, закриваючи саміт Великої двадцятки у Лондоні, лунав дуже переконливо і оптимістично.

Він назвав шість головних пунктів, які ухвалили учасники саміту для порятунку економіки від кризи. Якщо говорити про конкретні цифри, то Міжнародний Валютний Фонд отримає додаткових 500 мільярдів доларів. Ще 250 мільярдів надається для фінансування торгівлі і 250 мільярдів для найбідніших країн. Загалом ці заходи дорівнюють понад трильйону доларів, які мають піти на порятунок світової економіки.

Ґордон Браун також пообіцяв реформування створених після Другої світової війни фінансових установ, задля їхньої більшої ефективності і підзвітності і сказав, що глобальну економіку має відроджувати МВФ:

«Китай надав 40 мільярдів, ЄС - 100 млрд. доларів. Звичайно, Японія надала сто млрд. Інші країни також погодилися зробити внески задля надання кредитів. Надзвичайний фонд таким чином подвоєно і новий договір про кредити дорівнюватиме 500 млрд. доларів. На додаток, МВФ надає додаткові кошти для забезпечення ліквідності світової економіки і кожна країна отримає кошти пропорційно до своєї квоти в МВФ».

Лідери також вирішили запровадити більш жорстке регулювання, зокрема, так званих хедж-фондів, на чому особливо наголошував французький президент Саркозі, який навіть погрожував залишити саміт, якщо до нього не дослухаються. Після завершення зустрічі він заявив, що дуже задоволений і навіть більше, ніж сподівався. І що сторінку англосаксонського порядкування у фінансах перегорнуто.

Перемогою тих, хто домагається більших регуляцій економіки також, називають рішення про те, що проти територій, які не виконують нове законодавство про прозорість банківської діяльності можуть бути запроваджені санкції. Йдеться про території, які дозволяли уникати сплати податків.

Ґордон Браун повідомив, що Організація Економічного співробітництва і розвитку оприлюднила список територій, які дозволяють уникати сплати податків і які не виконують вимоги закону, і щодо них мають бути вжиті дії. І ми узгодили санкції про тих, хто не виконуватиме вимоги у майбутньому.

Щодо питання запровадження міжнародної валюти на противагу долару, британський прем’єр сказав, що ті, хто цього прагнуть не подали чітких деталей свого плану, тому це питання не обговорювалося.

Реакція світових лідерів

Більшість учасників саміту, як виглядає, задоволені результатом.
Президент США Барак Обама назвав лондонський саміт історичним, а кроки, про які домовилися лідери, аби запобігти подібній кризі у майбутньому, - безпрецедентними:

“Будь-якою мірою лондонський саміт - історичний. Він історичний завдяки своєму розміру і масштабу викликів, перед якими ми постали і через вчасність і розмах нашої відповіді на кризу».

Російський президент Медвєдєв назвав заключний документ саміту кроком у правильному напрямку, а Канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка разом з французьким президентом Саркозі була головним каменем спотикання на зустрічі, вимагаючи більш жорсткого регулювання економіки, назвала компроміс історичним:

«Я вважаю, що ми мали важливу конференцію з дуже гарним - історичним компромісом у розв’язанні унікальної кризи. Цього разу світ не реагував негативно, як він зробив в тридцяті роки, коли світ не досяг рішення. Але цього разу лідери провідних промислових країн зібралися разом і відповіли на план, запропонований Вашингтоном і ухвалили документ, який визначає кілька підходів для подолання кризи».

Ґордон Браун, оприлюднюючи заключне комюніке саміту, щоправда, визнав, що рішення саміту не розв’яже кризу, але сказав, що це започаткує процес, за допомогою якого кризу буде вирішено.

Також зауважують, що той факт, що це було рішення двадцяти найбільших країн світу, а не вузького кола Великої Вісімки показує, що реформування світових інституцій вже почалося. Але, як каже дипломатичний оглядач Бі-Бі-Сі Джонатан Маркус, нова доба не постане за одну ніч і попереду ще будуть жорсткі політичні дебати, але, за його словами, час змін наспів.

"Міжнародний солідаризм", або погляд з України

Українська служба Бі-Бі-Сі звернулася за коментарем щодо наслідків самміту до колишнього Директора ЄБРР для України Юрія Полунєєва.

Юрій Полунєєв: Ті заходи, які нібито узгоджуються сьогодні двадцяткою на саміті, що стосуються фіскального стимулювання економіки насправді вже здійснюються більшістю країн, які вже витрачають близько 5% глобального внутрішнього продукту, більше трьох трильйонів доларів на стимулювання внутрішньої економіки, головним чином попиту, який, на думку цих країн, має призвести до пожвавлення економіки і відновлення економічного зростання. Тому тут фактично мова йшла про солідаризм у діях провідних країн світу. Є певні протиріччя між США і деякиим країнами Європи, зокрема Німеччиною, стосовно масштабів фіскального стимулювання, тобто нарощування внутрішнього боргу або дефіцитів бюджету для підтримки внутрішнього і глобального попиту.

Бі-Бі-Сі: Чому важливі, на вашу думку, саме спільні зусилля, а принцип “рятуйся хто може!” не спрацьовує?

Юрій Полунєєв: Є розуміння у провідних країн світу, що подолати кризу без узгодження дій буде надзвичайно важко, і кошти на її подолання будуть більшими, ніж кошти, які б витратили країни, якщо б вони узгодили і чітко дотримувалися узгоджених дій. Тому сьогодні на часі це слово – “солідаризм”, координація Великої двадцятки.

Бі-Бі-Сі: Чи може формат двадцятки поступово витіснити старий формат Великої сімки, чи вісімки?

Юрій Полунєєв: Я думаю, що про Велику сімку чи вісімку ми можемо вже забути. Глобальна тенденція сьогодні полягає в посиленні ролі країн, що розвиваються, у світовій економіці. Деякі з них є локомотивами майбутнього економічного зростання, виводу глобальної економіки з кризи, я маю на увазі Китай, Індію, Бразилію, Росію. Саме так сьогодні керівники провідних країн розглядають ситуацію – однозначно, економічна карта світу зміниться, і дії, що раніше узгоджувалися у досить вузькому колі сімки або вісімки, сьогодні вже потребують іншого формату, і цей формат вже сформувався.

Бі-Бі-Сі: Чому Україна не у двадцятці, і чи є переспективи? Чи не перетвориться цей клуб знову на закріплений, і знову країни на кшталт України опиняться за бортом?

Юрій Полунєєв: Тут підхід достатньо прагматичний, відбір відбувався за значенням частки економіки певної країни у глобальній світовій економіці, за впливом, важелями впливу, ролі. Україна все ж грає у світовій економіці маргінальну роль, на жаль. Ми хотіли б, щоб ця роль змінилася, в України є шанси, вона має потужний інтелектуальний капітал, але ефективне використання його і затвердження у якості динамічної нової економіки – це, я сподіваюся, перспектива України. Думаю, що ми можемо претендувати на роль у Великій двадцятці, якщо вона буде двадцяткою до того часу.

Бі-Бі-Сі: Одним з антикризових кроків України було запровадження додаткового 13-відсоткового мита на деякі імпортовані товари, що до певної міри є протекціонізмом. Зараз на саміті ухвалено рішення, що з протекціонізмом треба боротися. Чи не буде в України тут проблем?

Юрій Полунєєв: Це надзвичайно делікатне питання. З одного боку, криза показала, що найбільше постраждають ті країни, які мають вразливу, неконкурентоспроможну економіку. У таких умовах провідні економісти непублічно, в кулуарах роблять висновок про те, що збереження робочих місць в таких країнах не може відбуватися без певного рівня цивілізованого, прихованого протекціонізму. З іншого боку, було б дивно очікувати, що вони приймуть іншу ідеологію, аніж вільна торгівля, яка сприяє інвестиціям і розвитку. Але криза, особливо така глибока, вносить свої корективи, і, можливо, тимчасово, для того, щоб не допустити руйнівних наслідків для економіки таких вразливих країн, як Україна й інші країни, уряди можуть і мають право застосувати певні тимчасові обмеження, які умовно можна назвати протекціоністськими, щоб захистити внутрішню зайнятість.

Бі-Бі-Сі: Вільно-ринковий американо-британський підхід до подолання наслідків кризи в Європі дуже критикували, президент Франції Ніколя Саркозі просто вимагав, щоб на саміті розглядалося питання більшого регулювання фінансового сектора, більшої підзвітності. Чи насправді були такі серйозні розбіжності і яка модель, на вашу думку, краще спрацьовує?

Юрій Полунєєв: За великим рахунком кардинальних філософських розбіжностей у підході до стратегічних проблем розвитку фінансового сектору у світі немає. Однозначно, тимчаcово чи в середньостроковій переспективі зростатиме роль держави, щоб відновити довіру до банківської системи. Держава вступає грошима платників податків щоб відновити довіру. В одних країнах роль держави більша, в інших менша, в одних – застосовується пряме втручання держави, рекапіталізація або часткова націоналізація банківських установ, в інших використовуються такі інструменти, як страхування державою банківських активів, депозитів. Це вже другорядне питання. Головне – що держава відіграє сьогодні значно більшу роль у проценсі відновлення довіри у фінансовому секторі, аніж раніше. Всі країни поділяють думку про необхідність посилення регулювання фінансових ринків. Це, безперечно, торкнеться офшорних зон, різних схем оптимізації оподаткування. Я думаю, світ стане у фінансовому секторі іншим, ніж ми звикли.

Бі-Бі-Сі: Україна дотримуватиметься схожих принципів оздоровлення економіки чи винаходитиме свій велосипед?

Юрій Полунєєв: Якщо ми будемо вигадувати свій велосипед, то далеко ми на ньому не заїдемо. Я думаю, нам треба в темпах швидкого вальсу вивчити досвід стимулювання внутрішнього попиту, зробити все, що можливо в цьому контексті щоб підтримати головний пріорітет економічної політики – зайнятість, не допустит безробіття. І використати цей момент, щоб надати державну підтримку стратегічним напрямкам розвитку – енергозбереженню, екологічним інвестиціям, агробізнесу, дати поштовх розвитку інноваціям, науці. Тобто це те, що роблять сьогодні всі країни, які розуміють, що криза – унікальний шанс щоб вийти у новій якості з цієї ситуації. У фінансовому регулюванні, я думаю, що ми рухаємося в напрямку набагато більшої прозорості і підзвітності фінансових інститутів, посилення регуляторних органів.

Бі-Бі-Сі: У вас, як професійного банкіра, людини, яка багато років працювала у Євробанку реконструкції і розвитку у Лондоні, які почуття викликають телевізійні кадри, в яких учасники протесту громлять відділення банку?

Юрій Полунєєв: Будь-яке насильство, дії, несумісні зі здоровим, цивілізованим діалогом, у мене викликають критику. Я можу зрозуміти емоції людей, які втратили депозити, заощадження. Я можу зрозуміти відчай, з яким зіштовхуються люди в Україні, які сьогодні кризою у банкіській сфері поставлені на межу виживання. Тут держава має діяти рішуче щоб допомогти цим людям. Щодо масових протестів антиглобалістів, то якщо вони мають не конфліктний, а протестний характер, я думаю, що це правильний тиск суспільства у напрямку досягнення, в тому числі й фінансовою системою, більшої прозорості, регульованості і відповідності нормальним принципам управління.

Бі-Бі-Сі: Я вчора чув виступ одного з активістів антиглобалістів, який просив пояснити, де справедливість, коли один з учасників протесту, який жбурнув каменюку у вікно філії банку, сидить зараз за гратами, а банкіри, які довели світ до глобальної кризи, які втратили мільярди і трильйони не лише не сидять за гратами, а вони отримують бонуси за свій провал.

Юрій Полунєєв: Це, безперечно, не просто важливе питання, це питання, на яке у мене немає однозначної відповіді. Велика доля істини є в тому, що на тлі зубожіння великої кількості людей, що постраждали в тому числі внаслідок фінансово-економічної кризи, деякі банкіри, що не працювали як відповідальні підприємці, використовували своє службове становище для отримання надприбутків... Безперечно, мають бути вжиті серйозні заходи, щоб не допустити такого в майбутньому. В Україні у переважній більшості банкіри – нормальні, чесні, відповідальні люди. Безперечно, є й ті, хто має сидіти за гратами.

Бі-Бі-Сі: Хіба справедливо, що українські банки отримували дешеві позики в Європі, Америці, а потім втричі дорожче видавали ці кредити українським громадянам, які тепер не можуть їх повертати?

Юрій Полунєєв: Люди, які займаються бізнесом, в тому числі фінансовим, дуже легко втрачають відчуття міри, і коли для різних спекулятивних прибуткових операцій є поле, вони однозначно будуть діяти в напрямку максимізації прибутку.

Бі-Бі-Сі: Тобто вони фактично не порушували закон, просто не було жорстких регуляцій?

Юрій Полунєєв: Оце ключова теза. Роль регулюючих органів, центральних банків має забезпечити те, щоб багатство розподілялося справедливо, і головне, щоб воно не створювалося за рахунок спекуляцій, коли людина, що сидить зверху цієї піраміди може просто “зістригти купони”, а всі інші, хто внизу, просто постраждають. Потрібне посилення ролі регуляторів, запровадження нових принципів соціальної справедливості у фінансовому секторі.