Фідель Павленко Бі-Бі-Сі, Лондон

	Путін обрав свого наступника?

Ендрю Качинс директор Російських та євразійських програм Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні (CSIS) вважає головним досягненням епохи Путіна зміцнення Росії на зовнішній арені, але ціною конфронтації з сусідами.

Ендрю Качинс: Гадаю, головний плюс, з точки зору російського уряду і президента Путіна, - це те, що Росія подолала економічну кризу, і може впевненіше почуватися на міжнародній арені. Росія вважає, що до неї тепер ставляться з більшою повагою, коли йдеться про вирішення багатьох економічних, політичних і стратегічних питань.

Можливо, найбільший мінус пов’язаний якраз з позитивом у тому сенсі, що багато хто сприймає більш впевнену Росію як більш агресивну Росію, і вбачають у цьому загрозу. Особливо це стосується найближчих сусідів Росії, у тому числі й України. Тут можна згадати і економічну блокаду Грузії, і кібератаки на Естонію, не кажучи вже про питання енергетичної безпеки, що загострилося, на думку багатьох, саме через дії Росії.

Cхожість у тому, як російська еліта і росіяни загалом сприймають світ, з тим, як сприймає його китайська еліта. Це сприйняття полягає у тому, що баланс сили і впливу у світі переходить до нових економічних потуг, до великих країн - експортерів енергоносіїв, від яких залежить решта світу. Ендрю Качинс

Бі-Бі-Сі: Нещодавнє міжнародне опитування засвідчило, що на Заході, особливо в країнах Великої сімки, сприйняття Росії і Владіміра Путіна є здебільшого негативним у сенсі розвитку демократії чи зовнішньої політики, у той час як, скажімо, у Китаї навпаки спадщину Путіна оцінюють позитивно. Чи погоджуєтесь Ви з тими, хто вважає помилкою Росії і президента Путіна використання величезних експортних надходжень і загалом економічних досягнень для нового нарощування військових м’язів, радше ніж на інші першочергові потреби росіян?

Ендрю Качинс: Гадаю, ці згадані Вами результати є досить цікавими і вони відображають схожість у тому, як російська еліта і росіяни загалом сприймають світ, з тим, як сприймає його китайська еліта. Це сприйняття полягає у тому, що баланс сили і впливу у світі переходить до нових економічних потуг, до великих країн - експортерів енергоносіїв, від яких залежить решта світу. Росія тут, звісно, майже поза конкуренцією, як і Китай, коли йдеться про економічну міць. Що ж до питань міжнародного врядування і міжнародної безпеки, Росія також прагне дещо змінити правила гри, оскільки коли у світі відбувались величезні перетворення, починаючи з кінця 80-х років минулого сторіччя, Росія була дуже слабкою, щоби серйозно на них впливати.

Гадаю, на цьому етапі зарано робити припущення, чи буде відрізнятись політика Медвєдєва, чи хто б не став новим президентом, від політики Путіна. Багато залежатиме від того, чи будуть якісь системні зміни у Росії і світі. Останні 6-7 років були дуже сприятливими для Росії, оскільки високі ціни на енергоносії дозволили їй відновити економічну міць і, відповідно, вплив. Якщо так буде і надалі, можливо, політика Росії буде ще більш напористою. Якщо ж ціни на нафту і газ впадуть, можливо, ми побачимо зміни. Ендрю Качинс

Бі-Бі-Сі: Чи не тому Владімір Путін назвав розвал Радянського Союзу найбільшою геополітичною катастрофою 20-го століття?

Ендрю Качинс: Гадаю, якби пан Путін трохи довше подумав над цією заявою, він би принаймні трохи інакше сформулював думку. По-перше, крах радянської системи не був геополітичною катастрофою, система розвалилася тому, що виявилася просто недієздатною і не відповідала інтересам громадян різних республік СРСР. Але з точки зору гегемонії Росії в регіоні можна принаймні зрозуміти, що мав на увазі пан Путін, говорячи про "катастрофу".

Бі-Бі-Сі: Ви вже згадували Україну і Грузію. Нещодавно президент Путін заявив, що у разі вступу України до НАТО і можливого розміщення баз альянсу, Росія буде змушена націлити на Україну свої ракети, бо поширення НАТО на Схід Москва вважає неприпустимим. Чому, на Вашу думку, Росія і далі змальовує НАТО такою собі "страшилкою"? Це якийсь рудимент старого мислення?

	Ендрю Качинс

Ендрю Качинс: Так, на жаль виглядає, що стереотип часів Холодної війни у сприйнятті НАТО і досі домінує у менталітеті російської еліти і особисто президента Путіна. Але з іншого боку, ми чули від президента Єльцина понад 10 років тому, що перше розширення НАТО на Схід є неприйнятним, потім такі ж заяви Москви щодо наступної хвилі розширення. Тепер лунають погрози щодо України. Гадаю, лише сама Україна має вирішувати, чи справді вона прагне бути частиною НАТО, а потім члени альянсу повинні вирішити, чи гідна Україна бути у НАТО, чи відповідає вона стандартам альянсу. Не думаю, що слово Росії тут має бути вирішальним.

Бі-Бі-Сі: Оглядачі також називають зовнішньополітичною помилкою президента Путіна спробу розіграти європейську карту проти США у спробі змінити однополярний світ, але сучасні керівники головних європейських партнерів Росії виявилися не настільки антиамериканськими, як розраховував Кремль. Чи ви погоджуєтеся з цим?

Ендрю Качинс: Гадаю, цей напрямок наразився на чимало проблем останнім часом. Пану Путіну набагато легше було розігрувати цю карту за часів президента Ширака у Франції і канцлера Шредера у Німеччині, та ще й прем’єра Берлусконі в Італії. З приходом до влади президента Саркозі і канцлера Меркель становище змінилося, і я погоджуюсь, що для Росії така антиамериканська карта вже не є козирною.

Бі-Бі-Сі: Наскільки на Вашу думку може змінитися зовнішня політика Росії за президента Дмітрія Медвєдєва? Дехто каже, що вона буде більш прагматичною і зрозумілою, з акцентом насамперед на економічну складову.

Ендрю Качинс: Гадаю, на цьому етапі зарано робити припущення, чи буде відрізнятись політика Медвєдєва, чи хто б не став новим президентом, від політики Путіна. Багато залежатиме від того, чи будуть якісь системні зміни у Росії і світі. Останні 6-7 років були дуже сприятливими для Росії, оскільки високі ціни на енергоносії дозволили їй відновити економічну міць і, відповідно, вплив. Якщо так буде і надалі, можливо, політика Росії буде ще більш напористою. Якщо ж ціни на нафту і газ впадуть, можливо, ми побачимо зміни.