Як олімпійцям доводиться заробляти собі на життя?

Вважаєте, що у всіх олімпійських спортсменів – вигідні контракти зі спонсорами? Ви помиляєтесь. Більшість з них ледве зводять кінці з кінцями і змушені шукати додаткові заробітки.

Коли відома американська тенісистка Серена Вільямс вийшла на олімпійський корт в Ріо-де-Жанейро, вона була не одна. Вона привезла з собою на Олімпіаду цілий почет обслуговуючого персоналу, тренерів і спонсорів, які допомагали їй на кожному етапі на шляху до цих спортивних висот.

За оцінками американського журналу Forbes, у 2016 році статки спортсменки склали 150 млн доларів США – більше ніж у будь-якій іншій жінки в спорті. Вільямс тренується не менше 30 годин на тиждень, але їй ніколи не доводилося підробляти, щоб вижити і оплатити свої заняття спортом.

Далеко не всім олімпійцям пощастило так, як їй.

З-поміж мешканців Олімпійського селища в Ріо набагато більше таких, як 36-річна канадійка Донна Вакаліс.

Для участі в змаганнях із сучасного п'ятиборства вона не менше 30 годин на тиждень займається фехтуванням, стрільбою, плаванням, верховою їздою і бігом.

За оцінками Вакаліс, на оплату тренувань і змагань із сучасного п'ятиборства щороку йде близько 39 тисяч доларів.

Але в канадських уболівальників цей вид спорту не користується великою популярністю (і, за оцінками Міжнародного олімпійського комітету, приносить найменший прибуток серед олімпійських видів спорту).

Коштів, які вона одержує від держави (в минулому році сума субсидії склала 3 450 доларів) не вистачає навіть на найнеобхідніше.

Спортсменка розповідає, що в багатьох олімпійських видах спорту послуги тренерів та доступ до тренувальних майданчиків оплачує національна збірна, проте з п'ятиборством – зовсім інша справа.

"Ми самі платимо за тренерів, за доступ на тренувальні майданчики, за фізіотерапію і масаж, на нас лягає серйозний фінансовий тягар", – розповідає жінка.

Щоб зібрати необхідні кошти Донні Вакаліс доводиться крутитися. Вона працює на неповну ставку асистентом викладача, науковим співробітником, продюсером університетського каналу на YouTube, а також виступає з промовами.

Крім того, вона подає заявки на отримання спортивних грантів, які можуть досягати 4,620 доларів, і організовує акції зі збору коштів, як-от "реєстр спортсменів" в інтернеті. Завдяки ним вболівальники можуть придбати для неї необхідний спортивний інвентар, так само як друзі та знайомі допомагають молодятам купувати предмети першої необхідності для дому.

Вакаліс – аж ніяк не єдина спортсменка, яка стикається з такими фінансовими труднощами.

Згідно з недавнім дослідженням, професійні канадські спортсмени щорічно витрачають із засобів федерального бюджету і бюджетів провінцій на 14 920 канадських доларів більше, ніж заробляють своїми спортивними досягненнями.

При цьому у 20% з них є борги, розмір яких в середньому становить 40 тис. канадських доларів.

Сукупна сума боргу учасників олімпійської збірної Канади досягає 27,5 млн канадських доларів на рік.

У США сім'ї спортсменів раніше були змушені подавати заяви на захист від банкрутства, коли суми боргів з оплати тренувань, поїздок та інших необхідних речей перевищували їхні статки.

Ще не почалася Олімпіада, а на сайті для збору коштів GoFundMe проходить вже понад 100 кампаній на користь потенційних учасників Ігор з усього світу – від Мексики до Лівії.

А вражаюча кількість спортсменів, які потрапили в олімпійські збірні, готувалися до поїздки в Ріо-де-Жанейро, одночасно виконуючи роботу, ніяк не пов'язану зі спортом.

Можливо, вони повернуться з Ріо знаменитостями, але багато хто з них приїхав на Олімпіаду простими людьми в непростому фінансовому становищі.

Банкір-фрістайлер

Австралійському плавцеві Метью Абуді не вистачило 0,02 секунди, щоб пройти кваліфікаційний відбір для участі в Олімпійських іграх в Лондоні в 2012 році. Перспективний спортсмен раптово для себе залишився без державних субсидій.

"Пам'ятаю, я тоді замислився: Що я роблю? Я ніде не працюю і не вчуся, у мене немає досвіду роботи", – згадує Абуд.

Тоді він звернувся до Австралійського банку Співдружності з "планом на чотири роки" – не просто для того, щоб повернутися в спорт і поїхати в Ріо, але щоб вибудувати кар'єру, яка допоможе йому продовжувати тренування.

Протягом останніх чотирьох років Абуд працює в середньому два дні на тиждень в якості аналітика з розвитку бізнесу в Банку Співдружності.

За його словами, стабільний дохід допоміг йому оплатити програму тренувань, завдяки якій 30-річний спортсмен опинився в Ріо. В естафеті 50 метрів і 4х100 метрів вільним стилем він завоював бронзову медаль в складі команди своєї країни.

Солодкі мрії – гірка реальність

На відміну від спортсменів більшості інших країн, олімпійці з США не отримують грошей безпосередньо з федерального бюджету. Вони змушені розраховувати на підтримку приватних опікунських рад з того чи іншого виду спорту.

За оцінками Спортивного фонду США, який відповідає за організацію спонсорської підтримки і завдяки якому учасники національної олімпійської збірної цього року отримали близько 150 тисяч доларів, індивідуальні витрати американських олімпійців на тренерів, обладнання та поїздки на міжнародні спортивні змагання можуть складати від 12 до 120 тисяч доларів США на рік, в залежності від виду спорту.

У той же час на безпосередню підтримку американських спортсменів направляється тільки 10% сукупних витрат Олімпійського комітету США.

Олімпійський комітет США – національна організація, відповідальна за підтримку, формування і нагляд за збірними США, – заявляє, що 72% всіх його надходжень витрачається на фінансування спортсменів і програмну діяльність.

Однак на питання оглядача BBC Capital про те, яка частина коштів передається безпосередньо спортсменам, відповіді від Олімпійського комітету не було.

"Спортсмени не отримують достатньо грошей, щоб нормально харчуватися, мати машину, а не жити від зарплати до зарплати", – розповідає Оджи Вулф, в минулому учасник Олімпійських ігор зі штовхання ядра і засновник Спортивного фонду США.

За його словами, багато провідних олімпійських спортсменів у США ледь виживають і змушені постійно позичати, канючити гроші або покладатися на щедрість інших людей.

"Багато з цих хлопців ледь кінці з кінцями зводять, знімаючи квартири на чотирьох", – додає він.

Спортивний фонд США приділяє основну увагу фінансуванню легкоатлетів, серед яких, за даними дослідження, проведеного Асоціацією легкої атлетики, 50% спортсменів, що входять в десятку кращих в країні у своїй дисципліні, заробляють в спорті менше 15 тисяч доларів США на рік.

Ті, хто не заробляє достатньо коштів своїми спортивними досягненнями, зазвичай шукають роботу з гнучким графіком, що дозволяє їм тренуватися в будь-який час і часто їздити на змагання.

Наприклад, в минулому році мережа роздрібних магазинів спортивних товарів Dick's Sporting Goods, здійснила програму "Кандидати", в рамках якої в 106 магазинах по всій території США працевлаштувались 200 спортсменів, які готуються до відбору на Олімпійські та Параолімпійські ігри.

Решта американських олімпійців поєднували тренування з роботою в закладах швидкого харчування, як-от McDonalds, в агенціях нерухомості або зі службою в Збройних силах США.

Золотий шанс

Хоча багатьом спортсменам, які вперше їдуть на Олімпіаду, доводиться нелегко в період кваліфікаційного відбору, в останні десятиліття ситуація насправді покращилася, стверджує фахівець з історії спорту Марк Дайрсон, професор кінезіології в Університеті штату Пенсільванія (США).

"До 1980-х років в Олімпійських іграх могли брати участь тільки любителі, і вони не мали права залучати спонсорські кошти або отримувати оплату за свої заняття спортом, щоб не втратити можливість поїхати на Олімпіаду".

Зараз олімпійці можуть отримувати багатомільйонні прибутки, як, приміром, ямайський бігун на короткі дистанції Усейн Болт та американський плавець Майкл Фелпс.

Розмір статків останнього, за даними сайту, що відстежує матеріальне становище знаменитостей, становить понад 55 мільйонів доларів США.

Але молодим спортсменам буває дуже складно навіть потрапити на Олімпіаду, не кажучи вже про те, щоб зійти на п'єдестал і заручитися спонсорською підтримкою.

Це не тільки особисті і фінансові зобов'язання, розраховані на багато років, а й ризиковане вкладення без гарантії окупності.

Багатьом спортсменам, які вперше беруть участь в Олімпіаді, можливість заробити випаде не раніше закінчення Ігор.

Ось тоді-то вони і зможуть обернути свою популярність у капітал, отримавши прибуткові спонсорські контракти і можливість розповісти світу свою історію олімпійської слави.

<italic>Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/capital/story/20160804-many-olympians-struggle-just-to-make-ends-meet" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Capital</caption><url href="http://www.bbc.com/capital" platform="highweb"/></link></bold></italic>.