500 років Реформації: ідеї, що змінили світ

95 тез, які півтисячоліття тому прибив до дверей церкви у Віттенберзі Мартін Лютер, корінним чином змінили політику, історію і владу в Європі.

І вони продовжують впливати на наc й сьогодні - від мови, мистецтва та музики до нашого розуміння свободи.

Головною пам'яткою німецького містечка Віттенберга є двері Замкової церкви, до яких за легендою Мартін Лютер прибив таблицю зі своїми 95 тезами. Це сталося 31 жовтня 1517 року.

Трактат жорстко розкритикував практику індульгенцій (відпущення католицькою церквою гріхів за гроші), поставивши під сумнів багатовікові переконання та традиції.

Проте двері, які сьогодні прикрашають Північний портал церкви, це не ті, на яких Лютер вивісив свій магнум опус.

Оригінальні дерев'яні двері знищено пожежею у 1760 році під час Семирічної війни.

На їхньому місці тепер стоять міцні бронзові з витисненими на них тезами латинською мовою.

Слова увіковічені в металі та часі, вагомі та переконливі. Слова, які, казав Лютер, здатні зворушити.

Так само як читання Біблії зворушило його самого і змусило замислитися про усталений порядок, так і його тези вирушили далеко за межі маленького німецького міста, створивши нову релігійну свідомість, яка розколола церкву та сколихнула Європу.

Можливо, саме тому величний та водночас простий інтер'єр церкви викликав у мене більше асоціацій з Лютером та Реформацією, ніж зачинені двері.

Вздовж нефу здіймаються статуї Лютера та його сучасників. Подейкують, що коли вечорами церкву залишають останні відвідувачі, вони ведуть свої богословські бесіди до глибокої ночі.

Це нагадує про те, що Мартін Лютер був не єдиною фігурою Реформації. Він був частиною дискусії того часу, дискусії, яка триває дотепер.

Однак, попри те, що ідеї реформування церкви висловлювали й інші люди, саме Віттенберг вважають колискою Реформації, а Лютера - її батьком.

Прогулюючись вулицями Віттенберга, який майже не змінився з часів Лютера (завдяки й тому, що під час Другої світової війни союзники домовилися не бомбити місто), я дивувалася, як таке провінційне містечко могло здійснити такий величезний вплив на історію.

15 хвилин достатньо, аби дістатися від Замкової Церкви до Будинка Лютера, де богослов провів більшу частину свого життя.

Проте, можливо, саме стислий простір міста сприяв великій концентрації ідей у ньому.

Університетське містечко населяли великі розуми того часу, які щодня стикалися один з одним на вузьких вуличках Вітеннберга і мали змогу обмінюватися думками.

Серед них і Лукас Кранах Старший, художник Реформації, і інший богослов-реформатор Філіпп Меланхтон.

Поширенню ідей Лютера сприяла й революція в медіа-технологіях - винахід друкарської машини.

Як пояснює заступник куратора Нью-Йоркської Бібліотеки та музею Моргана Джон Т. Маккільєн, "Лютер писав стислі, лаконічні тексти у вигляді брошур на 8-16 сторінок, які можна було швидко друкувати та легко розповсюджувати".

"Без друкарського верстата Реформація ніколи не стала би історичною подією такого масштабу", - додає він.

Ідейний лідер першої революції ЗМІ, Лютер чудово розумів, як використати мову, музику та зображення для поширення своїх ідей.

Він почав публікувати свої твори німецькою (а не латиною), дотепною народною мовою, прикрашаючи їх ілюстраціями.

Він зробив музику невід'ємною частиною оновленого релігійного культу, завдяки чому Лютера також вважають батьком протестантського хоралу.

Він мріяв зробити текст Біблії зрозумілим кожному і переклав його яскравою розмовною мовою.

Лютеру довелося об'єднати безліч німецьких діалектів, і таким чином він заклав основи сучасної літературної німецької мови.

Інтерес до народної мови вплинув й на розвиток інших національних мов.

Протестантські місіонери з Європи та Північної Америки, які приїжджали до Африки в другій половині XIX століття, услід за Лютером вважали, що Біблію потрібно перекладати місцевою розмовною мовою.

"Звичайно, мову для цього доводилося адаптувати: створювати систему писемності там, де її не існувало, та відшукувати еквіваленти для понять Бог, диявол, гріх, спасіння тощо", - пояснює доктор Йорг Хаустайн, який викладає Африканські релігії на факультеті Східних та Африканських студій в Лондонському університеті.

Проте, хоча місіонери й намагалися навернути африканців у віру, спираючись на силу особистих переконань, вони були впевнені у вищості власної віри і протистояли традиційним віруванням та практикам.

У цьому і є парадокс учення Лютера та Реформації, які з одного боку проповідували демократичні ідеї, а з іншого були авторитарними.

І це також відбивається у ставленні Лютера до євреїв.

Після того, як він зрозумів, що не зможе навернути їх у свою версію християнства, він вибухнув низкою антисемітських творів, в яких закликав спалювати синагоги, єврейські школи та будинки, конфіскувати їхні гроші, а євреїв відправити на примусову працю або вигнати.

На південно-східному фасаді міської церкви Віттенберга, де Лютер читав свої проповіді, є рельєф у вигляді антисемітсько скульптури (Юдензау), створеної 1305 року.

Над рельєфом - напис "Рабіні Шем Хамфорас", який додали пізніше. Це - слова з антиюдейського памфлету Лютера, які означають зневажливе спотворення імені бога в Кабалі.

Його твір "Про євреїв та їхню брехню" широко цитували нацисти, а у концепції "Особливого шляху" Німеччини (Sonderweg) прямо простежується походження від ідей Лютера.

Лютер прагнув об'єднати всіх у лоні однієї реформованої церкви, але його ідеї мали наслідки, що вийшли далеко за межі того, про що він мріяв чи міг собі уявити.

"Лютер об'єднав німецьку мову, але його релігійні погляди розкололи суспільство, і цей розкол болісно відчувається й сьогодні. Словесна війна вилилася у війну релігійну", - пояснює доктор Александр Вебер з кафедри культур та мов у лондонському коледжі Біркбек.

Він говорить про релігійні конфлікти, що сколихнули Європу в 1524-1648 роках. На місце єдиної церкви прийшли конкуруючі реформатські течії.

Політичні союзи часто формувалися на основі конфесійної єдності, а меншин переслідували всі разом.

У наслідок цього відбулися кілька хвиль міграції, як-от втеча французьких протестантів до Англії, Шотландії, Данії та Швеції, чи англійських пуритан, які вирушили до Північної Америки на борту "Мейфлавер".

Ідеї Лютера були настільки впливовими, що їхні наслідки можна побачити й у сучасній культурі.

Так, його пристрасне бажання поширювати свою віру знаходить відображення у проповідях сучасних євангелістів на телебаченні чи радіо, як-от "Лютеранська Година", найстаріша в світі християнська радіопрограма, яка виходить в ефір з 1930 року і має понад мільйон слухачів у світі.

У 1966 році Мартін Лютер Кінг повторив акцію, виконану священником у Віттенберзі, на честь якого його назвали, прикріпивши список своїх вимог до дверей чиказької мерії.

Певною мірою Лютера можна порівняти і з Едвардом Сноуденом. Обидва поставили власні переконання понад усе і кинули виклик найвпливовішим правителям свого часу.

Вони звинуватили їх у зловживанні владою, використавши найсучасніші технології комунікації.

Народжені у Віттенберзі слова та ідеї поширилися світом, надихаючи багатьох мислителів різних часів, приміром, Достоєвського.

Письменник цікавився філософією протестантизму, вважаючи, що вона знищила спільність і була надто слабкою, аби протистояти такій релігії, як російське Православ'я.

Про що він писав у "Щоденнику письменника" та "Братах Карамазових".

Ідеї Лютера надихнули й Ніцше, який заявив, що "після Ґете і Лютера потрібен був третій крок".

І він зробив цей крок, проголосивши смерть Бога - ідея, якій насамперед присвячено філософській трактат "Так казав Заратустра".

Учення Лютера вплинуло на багато сучасних концепцій - лібералізм, капіталізм, демократію, індивідуалізм, суб'єктивізм, секуляризм та інші.

На честь 500-тої річниці Реформації доріжки в парку позаду Будинку Лютера прикрасили дзеркалами.

Прогулюючись повз них, я роздивлялася нескінченні віддзеркалення себе і навколишніх дерев та чагарнику.

І я подумала, що це - чудова метафора того, як народжені тут думки, полетіли світом, безкінечно відтворюючись у різних його проявах.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.