Звідки походить вміння скручувати язик трубочкою?

Здатність згортати язик трубочкою довгий час вважали прикладом генетики в дії. Втім, як з'ясувала оглядачка BBC Future, все значно складніше.

Станьте перед дзеркалом, трохи відкрийте рот і спробуйте утворити язиком трубочку. Якщо вам це вдалося, то ви - серед 65-81% людей на Землі, хто вміє це робити (до речі, більшість з них - жінки).

Швидше за все, ви робите це не вперше, і вас вже просили провести такий експеримент на шкільному уроці біології.

Пам'ятаю свої муки - всі мої однокласники, здається, без жодних зусиль скрутили язики, і лише мій ніяк не піддавався.

Вчитель тоді пояснив, що причина - просто в генетиці. Ви або успадкували варіант гену, який дозволяє виробляти таке з язиком, або - ні.

В останньому випадку вам ніколи цього не вдасться.

Я, однак, здаватися не хотіла. З дня на день я вчилася це робити і на свій подив згодом зробила свій язик більш поворотким.

Але хіба можна навчитися здібності, яка передається виключно з генами?

Насправді, генетична теорія виявилася суцільним міфом, хоча й сьогодні у багатьох підручниках біології ви знайдете таке пояснення.

Авторство цієї гіпотези належить видатному американському генетику Альфреду Стертеванту.

Ще 1940 року вчений припустив, що здатність скручувати язик - це ознака, яка успадковується не як суміш генів ваших батьків, а окремо від одного з них.

Таким же чином ми дістаємо в спадок від своїх батьків колір очей та шкіри, а також веснянки (хоча тепер відомо, що на появу веснянок можуть впливати й варіанти інших генів).

В описі свого експерименту Стертевант зазначив, що в чотирьох дітей, які вміли скручувати язик, батьки не мали такої здібності.

Дослідник, однак, все одно дійшов висновку, що вміння скручувати язик є спадковим, принаймні частково.

Теорію, насправді, дуже легко перевірити на однояйцевих близнюках. Оскільки вони мають абсолютно ідентичний набір генів, обидва з близнюків повинні або вміти скручувати язик, або ні.

Проте в дослідженні, проведеному в 1950-х роках за участю 33 близнюків, у семи пар ця здібність не збігалась.

До честі Альфреда Стертеванта варто зазначити, що, побачивши результати цього дослідження, він визнав свою помилку.

Однак поширення міфу це не зупинило, до того ж школа продовжує й сьогодні підкріплювати його.

Дедалі більше ускладнює ситуацію той факт, що існує й проміжна категорія людей, які можуть скручувати язик тільки частково, не з'єднуючи його боки повністю.

Безперечно, ця навичка не є важливою, і без неї можна легко прожити. Однак саме її нікчемність і робить її цікавим предметом генетичних досліджень.

Більшість людей не звертають на це вміння уваги - вони його зазвичай не обговорюють і навряд чи тренують.

Це дозволяє максимально обмежити вплив навколишнього середовища - важливий чинник у дослідженнях генетики.

Так що ж з'ясували вчені протягом десятиліть досліджень?

Виявляється, що гени все ж таки впливають певним чином, але це може бути взаємодія кількох генів або їхніх варіантів. Тож результат буде не однозначний.

Крім того, здається, я далеко не єдина, хто здобув це вміння з практикою.

Дослідник Джон Макдональд з факультету біології в Університеті Делавера попросив 33 студентів, які не вміли скручувати язик, щодня практикувати цю навичку.

За місяць тренувань один з них таки навчився це робити. Звичайно, це не так багато, але, впевнена, що є й інші приклади тих, кому це вдалося.

Медичний дисклеймер. Метою статті є загальне інформування.Вона не може замінити медичну консультацію спеціаліста. BBC не несе відповідальності за будь-який діагноз, встановлений читачем на підставі інформації з сайту. BBC також не несе відповідальності за зміст будь-яких зовнішніх інтернет-сайтів, на які посилаються автори статті, а також не рекомендує будь-які комерційні продукти або послуги, згадані на будь-якому сайті. Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, якщо у вас виникають питання, пов'язані з вашим здоров'ям.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.