Перший в світі цифровий уряд

Ідея переведення уряду в онлайн-режим з'явилася в Естонії ще в 1997 році. Чи є цей проект геніальним рішенням майбутнього чи, навпаки, надто складним для втілення?

Довжелезні черги в похмурому державному приміщенні, заповнення нескінченних бланків та форм у податковій інспекції або реєстрація транспортного засобу - досвід відомий багатьом.

Як вбити час, нудьгуючи в черзі? Багато хто, звичайно, занурюється в свій смартфон: прокрутити стрічку в соцмережах, перевірити пошту або запостити фото в Instagram чи дописати в Twitter про свої неймовірні страждання.

Але ми могли би скористатися смартфоном і в інший спосіб - заповнити всі ці форми та подати документи онлайн, затишно вмостившись на власному дивані.

Чому сьогодні, коли ми розплачуємося кредитними картками, захищаємо наші пристрої відбитками пальців та спілкуємося у відео-чатах, ми не можемо скористатися послугами державних інститутів в онлайн-режимі - швидко та зручно?

В одній невеликій країні, що лежить на північному сході Європи і населення якої трохи перевалило за 1,3 мільйони, це вже можливо.

Естонія, країна яка між іншим подарувала світу Skype, успішно використовує цифрові технології в економіці та державному адмініструванні з 1990-х років.

Експерти з різних країн погоджуються, що електронний уряд, або e-Estonia, є успішним прикладом того, як перенести більшу частину державних послуг на єдину онлайн-платформу.

Система електронного уряду, яка запрацювала в 2000 році, дозволяє естонцям заповнювати податкові декларації, отримувати медичні рецепти та результати аналізів, підписувати документи і навіть голосувати в онлайн-режимі, а іноземцям оформляти електронне резидентство.

"Сьогодні вся інформація зберігається на серверах в країні", - пояснює Анна Піпераль, офіційний представник e-Estonia.

"Але ми розробляємо хмарний сервіс, яким користуватимуться в естонських посольствах по всьому світу".

Досвід Естонії нещодавно почали використовувати в інших країнах. Фінляндія, Японія та Кіпр, приміром, разом із естонськими IT-фахівцями розробляють платформи для електронного оподаткування.

Вони також запозичують естонську систему ID-карток. Згідно з нею кожен громадянин країни отримує свій універсальний ID-код, який потрібен у найрізноманітніших ситуаціях - від соцзабезпечення та виборів до надзвичайних ситуацій.

До того ж система електронного уряду вбиває двох зайців одночасно, оскільки створює велику кількість робочих місць.

"Ми потребуємо багато інженерів, дизайнерів, тестувальників, програмістів та архітекторів. А також копірайтерів, експертів соцмереж та інших веб-розробників ".

Естонський електронний уряд високо оцінили експерти в галузі управління та онлайн-технологій з різних країн, назвавши його новаторським.

"Це дуже цікавий приклад і до того ж втілений ще на світанку доби інтернету", - зазначає Гелен Марґетс, професор соціології та інтернет-досліджень з Оксфордського університету та директор Оксфордського інституту інтернету.

Як зазначає Марґетс, "коли Естонія отримала незалежність у 1991 році, вона вирішила повністю позбутися радянської адміністративної системи, а також відмовитися від паперової документації".

Але сьогодні ми постійно чуємо про витік даних, злами Facebook-сторінок, махінації з кредитками, викрадення паролів та пограбування банківських рахунків.

Як можна довірити важливу інформацію єдиній, централізованій онлайн-платформі, ризик злому якої є досить високим?

У 2014 році дослідники з Мічиганського університету назвали "головні ризики в естонській системі електронного голосування" та рекомендували "негайно змінити її".

Однак e-Estonia зазначила, що система голосування є достатньо захищеною, насамперед завдяки державним ID-номерам, які присвоюють кожному громадянину і які дозволяють користуватися урядовими онлайн-послугами на кшталт онлайн-банкінгу.

Технологія блокчейн, яку використовує платформа, гарантує, що "ніхто, ані хакери, ані системні адміністратори і навіть влада, не зможуть маніпулювати даними", додають фахівці.

"Кібербезпека є серйозним викликом, коли всі дані зберігаються на єдиній платформі", - пояснює Даррел Вест, віце-президент і директор науково-дослідної лабораторії Інституту Брукінгза у Вашингтоні.

Він нагадує про першу в світі масштабну кібератаку, яку Росія здійснила на Естонію в 2007 році. Тоді вийшли з ладу всі банківські сервери, припинили працювати банкомати.

А естонські газети, які намагалися вчасно висвітлювати ці події, "раптом виявили, що статті не можливо завантажити на сервер, аби надрукувати їх в строк", - пише кореспондент BBC Деміан Макґіннес.

За словами Даррела Веста, кібератака 2007 року "дорівнювала фізичному бомбардуванню інфраструктури країни, внаслідок чого вона стала недоступною для людей".

Питання кібербезпеки є основною причиною, чому багато урядів не наважуються ввести онлайн-голосування, попри велику стурбованість тим, що Росія може втручатися у в вибори в низці країн.

Утім, як зазначає Анна Піпераль, естонську систему голосування ще ніколи не зламували, а в добу автоматизованих виборів, як-от останні в США, можливо, краще якщо зламають одну програму, ніж мільйони різних комп'ютерів.

До того ж втрутитися в урядові вибори можна й багатьма іншими способами: фейкові новини, дезінформація, пропаганда, атаки в соцмережах.

Якщо переваги електронного уряду все ж таки перевищують ризики, чи зможуть й інші країни скористатися естонською моделлю? І як самій Естонії вдалося її втілити?

На думку експертів, створення е-уряду для Естонії було чи не найважливішою ціллю, і вони здійснили її. Але справа в тому, що Естонія - дуже невелика країна з населенням трохи за 1,3 мільйона, як Бельгія або Західна Вірджинія.

Марґетс, однак, зазначає, що "у Facebook понад два мільярди користувачів, але компанія цілком справляється з такою кількістю".

Крім того, Естонію неможливо порівняти з великими західними країнами, як-от Велика Британія або США. Британський та американський уряди є набагато складнішими у порівнянні з Естонією.

У них є безліч департаментів та законів, які можуть змінюватися в залежності від регіону країни.

У великій країні ускладнює ситуацію й питання багатомовності, адже надавати послуги набагато легше в невеликому та досить однорідному суспільстві.

Лише згадайте такі організації, як IRS (Податкове управління) США або HMRC (Управління по податкових та митних зборах Її Величності) у Великій Британії.

"Це величезні організації, і вони не бажають підпорядковуватися маленькому підрозділу в центрі. Це проблема дуже великих урядів, які склалися історично", - пояснює Марґетс.

А втім, попри всі труднощі, ризики кібератак та міжнародного шпигунства, наше повсякденне життя дедалі більше переходить в онлайн, і, як вважає багато експертів, керування країною не стане винятком.

Ось чому електронний уряд можливо є однією з найвидатніших ідей XXI століття.

"Наприклад, Amazon - це веб-сайт, хіба не так? Коли ви думаєте про нього, ви не уявляєте собі будівлі. Так само й з урядом", - пояснює Марґетс.

"Уряд також нагадує сайт, який повинен розвиватися та вдосконалюватися", - підсумовує Гелен Марґетс.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.