Чи скоюють тварини погані вчинки. І як виникло зло та жорстокість

Злі вчинки можна розділити на чотири основні категорії. Однак властиві вони не лише людям. Чому взагалі з'явилося зло?

Здається, зло повсюди навколо нас: Гітлер, геноцид в Руанді, серійні вбивці. Щоразу, коли читаєш новини або вмикаєш телевізор, бачиш, скільки поганих речей відбувається навколо.

Поняття "зло" сьогодні має релігійні конотації - воно пов'язане з мораллю та порушенням Божих заповідей.

Однак багато людей, як раніше, так і тепер, позначають цим словом усе погане, недобре або жорстоке.

Якщо зважати на це ширше значення, без релігійного контексту, виникає питання, звідки і чому взагалі з'явилося зло.

Ми знаємо, що людина походить від мавпи (а та, своєю чергою, від простіших видів), і наша поведінка багато у чому успадкована від наших предків.

Чи стосується це й поганих вчинків, а якщо так, то чи не може зло у деяких обставинах бути вигідним?

Іншими словами, чи можна простежити еволюцію зла?

Існує безліч різних визначень "природи зла", але ми розумітимемо під цим терміном навмисне скоєння вчинків, які завдають страждань, збитків або призводять до загибелі живої істоти Б заради вигоди живої істоти А.

Для подальшого вивчення такі навмисні дії можна розбити на чотири основні групи - "темну тетраду".

Ці категорії вперше запропонували психологи на чолі з професором Університету Британської Колумбії у Канаді Делом Паульхусом та його студентом Кевіном Вільямсом близько 15 років тому.

Спочатку вони виділили "темну тріаду": макіавеллізм (маніпуляції і обман для досягнення власних цілей), психопатію (асоціальна поведінка, відсутність жалю і бездушність) і нарцисизм (пихатість і гордість та відсутність співчуття до інших).

Пізніше Паульхус розширив тріаду до тетради, включивши до неї побутовий садизм (насолода своєю жорстокістю).

Але чому у людей простежуються такі типи поведінки і чи зустрічаються вони у тварин?

Макіавеллізм

Макіавеллізм передбачає використання продуманої стратегії і хитрощів з метою отримати владу та обійти суперника.

Така поведінка дуже поширена у політиці, навіть коли політикою (в широкому сенсі) займаються не люди.

У ході досліджень, які тривали понад 20 років, Даріо Маестріпьєрі з Чиказького університету у США виявив у макак-резус цікаві моделі поведінки, схожі на макіавеллізм.

Для захисту своїх лежбищ, самок та їжі альфа-самці вдавалися до погроз і насильства.

Домінантні мавпи демонстрували непередбачувані спалахи агресії, які допомагали їм керувати іншими.

Макаки утворювали союзи, а самки конкурували з власними дочками, спаровуючись з альфа-самцями. При цьому вони злучалися й з іншими чоловічими особинами, щоби в разі смерті або повалення альфа-самця вони могли заступитися за них.

Насправді, як стверджує Маестріпьєрі, здібності до макіавеллізму, мабуть, є у кожної мавпи.

"Це їхня сутність. Мавпи не діляться на схильних і несхильних до макіавеллізму. Те саме і у людей - такою є наша природа, але це не означає, що ми завжди повинні так поводитися".

Макаки-резус діють таким чином, тому що прагнуть до влади, а макіавеллізм є ефективним способом встановлення і підтримання панування або укладення союзів з домінантними особинами.

Однак ця стратегія пов'язана з певним ризиком. За словами Маестріпьєрі, якщо мавпу викриють на обмані, її покарають.

Наприклад, якщо зграя помітить, що хтось з її членів нападає на дитинчат, кривднику загрожує кара.

Стратегії, побудовані на принципах макіавеллізму, мають безліч переваг насамперед у таких соціальних тварин, як мавпи або люди.

"При спільному виконанні завдань така модель поведінки може бути вигідна практично в будь-якому виді діяльності, чи то пошук їжі, годування дитинчат і турбота про них або захист зграї", - зазначає Семюел Гослінг. Він викладає психологію у Техаському університеті в Остіні (США) і є одним з провідних фахівців з типології особистості у тварин.

Насправді, можна сказати, що й простіші види тварин здатні до макіавеллізму в його рудиментарній формі.

Метелики родини німфалід захищаються від нападу, мімікруючи під інших метеликів, які є отруйними або викликають огиду у птахів.

Риба-рибалка називається так через довгий волосок, який стирчить у неї з голови і закінчується відростком, схожим на рибку або хробака.

За допомогою цієї "наживки" рибалки провокують дрібних рибок на напад і швидко заковтують легковажну здобич.

Отже, цілком можливо стверджувати, що навмисний обман, на якому ґрунтується макіавеллізм, глибоко укорінився у самому процесі еволюції. Адже це - корисна стратегія виживання.

Психопатія

Хоч як не дивно, деякі тварини мають абсолютно нестерпну поведінку.

Приматолог Франс де Вааль вивчав в Арнемському зоопарку шимпанзе на кличку Пуіст, яка, за словами вченого, була "хитрою, злою і лицемірною".

Дослідники ненавиділи її і називали відьмою.

Інша вчена Джейн Гудол вивчала двох шимпанзе, мати і дочку на ім'я Пейшн і Пом, які протягом чотирьох років систематично пожирали дитинчат.

Загалом їхніми жертвами стали вісім новонароджених мавпочок. Гудол назвала Пейшн "холодною матір'ю".

Але чи можна назвати їх усіх психопатами?

Психологи Пітер Буїрскі і Роберт Плутчик вважають, що можна. 1991 року вони досліджували поведінку Пейшн і оцінили її за індексом емоційних характеристик.

Індекс показав "брехливість, бездушність, агресивність, відсутність емоційної прихильності та безстрашність", - поєднання цих рис кваліфікують як девіантну поведінку.

Пейшн і Пом брали участь і у дослідженні психопатології людиноподібних мавп, проведеному в 2006 році.

Обидві шимпанзе "вдавалися до канібалізму з таким завзяттям, що фахівець із психіатрії людини міг би поставити їм діагноз "асоціальний розлад особистості", - зазначили вчені.

Вони, однак, закликають не захоплюватися словом "розлад" в даному контексті, оскільки "питання про те, чи є дітовбивство порушенням поведінкових норм або адаптивною стратегією відтворення, є в цьому контексті неоднозначним".

Під час дослідження 1999 року "Оцінка психопатії шимпанзе" вчені вивчали поведінку 34 шимпанзе, які живуть у неволі в науковому центрі штату Джорджія у США.

У вольєрі, де вони мешкали, для розваги тварин помістили іграшки, сходи, шини та пластикові бочки.

Тварин досліджували на наявність таких рис, як схильність до нудьги, нездатність робити висновки з отриманого покарання, схильність до істерик і чіпляння до інших.

Разом ці риси можуть вказувати на наявність психопатології.

Дослідники виявили, що "у шимпанзе присутні ознаки психопатії". У людиноподібних мавп є певні риси, які зазвичай свідчать про наявність психопатії у людини, як-от готовність до ризику і відсутність доброти.

Як і у людей, чоловічі особини випереджали за цим показником жіночі.

Схильність до психопатії виявили не тільки шимпанзе, а й дельфіни.

Бен Вілсон, співробітник Університету Північно-Шотландського нагір'я і островів в Інвернесі (Велика Британія), у складі групи вчених спостерігав за агресивними зіткненнями афалін і морських свиней.

У морських свиней, викинутих на узбережжя Шотландії, а пізніше також Уельсу, Південної Англії і затоки Монтерей у штаті Каліфорнія (США), були виявлені ознаки каліцтв, завданих дельфінами.

"Дослідники припустили, що в тих краях завелася пара божевільних дельфінів - чи то отруєних, чи хворих на психоз", - розповідає Вілсон.

Як відомо, у різних ссавців існує безліч різних причин вбивати дитинчат. Таку модель поведінки спостерігають, наприклад, у левів, коли самець захоплює владу над зграєю.

На думку Вілсона, афаліни можуть мати аналогічну практику. Знищення потомства може бути вигідно тим, хто готує самку до подальшого розмноження, оскільки їй вже не потрібно піклуватися про дитинчат.

"Нападати на дельфіна, якого захищає мати, дуже небезпечно - для цього потрібна хороша вправність, а на морських свинях зручно тренуватися", - вважає Вілсон.

Зрештою, ми так і не дізналися, чому афаліни іноді нападають на морських свиней. За словами Вілсона, "жодних доказів на користь будь-якої однієї теорії або точки зору немає. Всі пояснення мають свої плюси і мінуси, а інформації при цьому не вистачає".

Садизм

В рамках "темної тетради" побутовий садизм визначають як насолоду своєю жорстокістю.

Садизм може дозволити людині зберегти свою владу і панування, вважає Паульхус.

"Мабуть, злісні політики, які чіпляються за владу, з часом стають все більшими садистами - можливо, це необхідно їм для того, щоб залишитися при владі".

Як приклад він наводить прототип графа Дракули князя Влада Цепеша, який відлякував ворогів, настромивши на кілки огорожі на кордоні князівства мертві тіла, щоб продемонструвати, що чекає загарбників у разі вторгнення.

Чи зустрічаються риси садизму у тварин?

Вілсон стверджує, що бачив, як дельфіни, які пливли під водою, атакували чайок на поверхні.

Таку поведінку можна трактувати як цілеспрямовані спроби дошкулити чайкам, але у слова "садизм" є моралізаторський відтінок, який, на думку Вілсона, у цьому випадку недоречний - частково тому, що ми не знаємо напевно, чи розуміють дельфіни, що шкодять птахам.

Можливо, дельфіни поводяться так просто для власного задоволення, не усвідомлюючи, що цей вчинок є жорстоким щодо чайок.

"Можливо, для них це просто тренування, адже гра - це і є тренування, а можливо, вони так розважаються. Дельфіни, приміром, можуть до нескінченності штовхати човен. Це цілком природна поведінка, проте їй дуже важко знайти інше пояснення, крім того, що це просто весело", - вважає вчений.

Деякі види розваг можуть асоціюватися у нас з дитячою грою - на думку Паульхуса, в цьому можна побачити одну з першопричин садизму.

"Якщо подивитися, як тварини грають зі своєю здобиччю, ми побачимо, що вони не вбивають своїх жертв, а мучають їх", - відзначає вчений.

"Можливо, в цьому і криється зв'язок: щоби навчитися поводитися як доросла тварина, спочатку необхідно грати, і між грою і дорослим станом, в якому доводиться вбивати, існує межа. Ця стадія розвитку у деяких дорослих тварин не проходить, вони застрягають на етапі гри і не можуть його подолати", - робить висновок Паульхус.

Отже, можливо, садисти просто виявляють певну форму відставання у розвитку.

Якщо це так, може здатися дивним, що така поведінка протягом довгого часу зберігається у дорослих товариствах.

У Паульхуса є своя теорія: "Темні особистості можна вважати своєрідними паразитами. У тварин паразити відіграють позитивну роль. Одним з аргументів на їхню користь є те, що вони очищають зграю від тих, хто гірше вміє пристосовуватися, хто не робить повноцінного внеску у загальний добробут".

З моральної точки зору прийняти цей аргумент нелегко, але, як не дивно, можливо, що моделі поведінки, які становлять "темну тетраду", корисні для людей і тварин хоча б тим, що змушують інших бути напоготові і не дуже довіряти оточенню.

"Можна сказати, вони тримають суспільство у формі", - вважає Паульхус.

Нарцисизм

Здавалося б, марнославство, яке ми асоціюємо з нарцисизмом, - це чисто людська риса. Але чи так це?

Чи можна провести аналогію між чарівністю і харизмою нарциса і тим, на що готові йти деякі тварини, аби привернути до себе увагу?

Чудовий хвіст самця павича, пахучі феромони лисиці, танець наметникових птахів.

Ми не можемо з упевненістю сказати, що такими невербальними способами тварини тішать свою гординю, але, може бути, ці хвалькуваті витівки вказують на те, як еволюціонував нарцисизм?

Пояснити надзвичайний егоїзм, який часто асоціюють із нарцисизмом, може бути легше з точки зору генетичного підходу до еволюції.

Відомий британський біолог Річард Докінз написав цілу книгу про "егоїстичний ген", єдиною метою якого нібито є передача себе улюбленого з покоління у покоління. Йому байдуже, якою ціною досягнути цієї мети - нехай навіть доведеться пожертвувати іншими послідовностями генів або всім організмом.

Попри те, що людина частково подолала свої природні егоїстичні нахили і під впливом культури - також частково - звільнилася від панування себелюбства, всі живі істоти, по суті, лише "машини для виживання генів".

Частково це може пояснювати еволюцію і збереження не тільки нарцисизму, але й інших складових "темної тетради".

"Існує величезна різноманітність стратегій відтворення, - каже Паульхус. - Деякі з них можуть здаватися нам неприпустимими, але у минулому вони, мабуть, успішно функціонували".

Наприклад, індивіди, схильні до психопатії або макіавеллізму, можуть і могли протягом всієї історії людства мати більше статевих контактів, ніж решта людей, оскільки їхня модель поведінки асоціюється з проміскуїтетом.

"Переконувати партнерів і маніпулювати ними набагато простіше, якщо мислити стратегічно, не дуже переймаючись тим, як би не зачепити почуття співрозмовника", - зазначає Паульхус.

За його словами, "нарцис відчуває себе особливим і випромінює впевненість у собі, на яку реагують інші люди, що створює додаткові можливості для відтворення".

Втім, вчений визнає, що не може пояснити, у чому полягає перевага садистів з цієї точки зору.

"Імовірно, у минулому садизм дозволяв демонструвати могутність, а де могутність - там і розмноження".

"У природи закривавлені зуби й кігті", - писав англійський поет і драматург Альфред Теннісон про жорстокість світу. Цей опис підкріплює безліч прикладів.

Можливо, головна таємниця полягає не у походженні "злих" вчинків, але в тому, як вийшло так, що люди тепер сприймають таку поведінку як погану.

Адже обман, егоїзм та інші неприємні - з точки зору сучасної людини - властивості характеру широко поширені в природі і зазвичай грають важливу роль у виживанні генів і різних біологічних видів.

Джон Армстронг, британський письменник і викладач філософії в освітній організації "Школа життя", переконаний, що між прагненням людини до справедливості і етичності та законами природи пролягає прірва.

Часто ми відчуваємо, що щось зле суперечить природному порядку речей або, як сказав Армстронг, "антагоністично всьому, на що можна сподіватися".

Але, може бути, правильне й інше: нормальною і корисною з точки зору природи є саме погана поведінка.

"Дивно, як старанно і з яким успіхом (хоч і не без помилок) люди намагаються перевернути природний устрій з ніг на голову", - додає він.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Earth.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--