Секрети завзятих мандрівників

Коли компанія, де працює Кріс Ланг, зняла обмеження щодо тривалості щорічної відпустки, він почав відпочивати довше, заохочуючи своїх підлеглих чинити так само. Втім, він ретельно планує той час, коли його не буде на робочому місці, і розподіляє свої обов'язки між іншими працівниками.

Як директор, він завжди пильнував за тим, скільки відпочиває, і не відразу наважився скористатися щедрими правилами своєї європейської компанії щодо відпусток, бо хвилювався, що від цього постраждає вся компанія.

"Найголовніше - це довіряти колегам і знати, що вони подбають про справи, які ви на них лишаєте", - каже він.

Ця стратегія приносить хороші плоди. Панові Лангу - директору американської філії нідерландської компанії Bynder, що розробляє програмне забезпечення для маркетингу - вдається відпочивати більше і водночас перевищувати бізнес-цілі. За минулий рік його не було в офісі аж шість тижнів (порівняно з трьома в позаминулому). Цього року, він хоче взяти вісім тижнів відпустки.

"Плануючи відпустку, найскладніше визначити, коли саме це краще зробити", - каже пан Ланг, який мешкає в Бостоні.

Комусь пощастило працювати в компанії, що не обмежує відпустку, а хтось має інші причини - так чи інакше, дедалі більше людей переконуються, що довгий відпочинок не мусить негативно позначатися на їхній роботі чи заважати кар'єрному зростанню. Завзяті мандрівники прилітають з Іспанії, а наступного місяця летять в Америку - а тим часом інші люди заздрісно дивляться їм услід, не сповна користуючись навіть тими небагатьма днями відпочинку, що їм дозволені.

То в чому ж секрет?

"Треба нагадувати собі, що ви не щохвилини рятуєте чиєсь життя, - усміхається пан Ланг. - Можливо, вам здається, що ваша відсутність обернеться кінцем світу, але це не так".

У різних країнах прийнято відпочивати різну кількість часу. Багато хто досі відчуває, що у відпустці можна що робити завгодно, але не розслаблятись. У Великій Британії та більшості європейських країн мінімальним часом для відпустки вважається п'ять тижнів щороку; у деяких випадках, час відпустки контролюється законом. Водночас у США більшість компаній щорічно виділяє своїм працівникам два-три вільні тижні, але це не регулюється законом і лишається на розсуд компанії.

Ще складніше приймати рішення щодо відпустки тим, хто працює за межами рідної країни, каже 27-річна Речел Мейсон, маркетинговий менеджер рекрутингового агентства 33Talents у Сінгапурі.

"Мої сінгапурські друзі використовують усю відпустку далеко не кожен рік ", - розповідає пані Мейсон, яка нещодавно переїхала в цю країну з Великої Британії. В місцевій культурі це не схвалюється, пояснює вона.

"Але ж мої друзі в Британії завжди "відгулюють" відпустку сповна, навіть якщо не мають інших планів, як просто відпочити вдома".

Думайте про себе

Багато хто з нас не відпочиває достатньо, бо переживає, що подумають про це інші люди.

З цієї причини, дехто намагається зробити свою відсутність непомітною, мало не таємною. Але розумні люди говорять про це прямо. Це сприяє атмосфері відвертості й прозорості, каже 29-річний Джейкоб Шраяр, контент-директор фірми Gsoft з Монреаля (Канада). Перш ніж кудись від'їжджати, він нагадує про це своїй команді чотири дні поспіль і лишає письмове повідомлення на дошці у спільній кімнаті.

"Я роблю все, щоб підготувати колег до моєї відсутності", - пояснює пан Шраяр, який нещодавно побував у Барселоні та Нью-Йорку. Його приклад допомагає іншим працівникам не соромитись, йдучи у відпустку, додає він.

Добре попрацювали - тепер можна й відпочити

Тайлер Мейнард, колишній фахівець з інвестиційної діяльності, а нині голова відділу продажів кейтерингової компанії CaterCow, дозволяє собі відпочивати тоді, коли досягає важливих цілей. Він заздалегідь планує дво- або тритижневі подорожі, а крім того, творчо підходить до решти свого часу.

Пан Мейнард користується корпоративним правилом, яке дозволяє працівникам CaterCow три місяці на рік працювати дистанційно. Цього року він проведе частину цього часу на лижних курортах Вермонту, а частину - в Колумбії. Працюючи дистанційно, він може за шість годин виконати норму типового дев'ятигодинного дня, адже економить час на дорозі та робочих зустрічах. Якщо почати рано-вранці, по обіді лишається достатньо часу на відпочинок в обраному місці.

Щоб не відволікатись і думати про роботу, а не про засніжені схили чи інші принади місцевості, пан Мейнард сам себе мотивує: "Я обіцяю собі винагороду, якщо за день зроблю певний обсяг роботи".

Мандрівники і любителі відпусток мають ще один секрет: вони не придумують грандіозних планів на кожен вихідний, каже пан Шраяр. Натомість у вихідний можна надолужити упущені можливості соціального життя, з'їздити кудись недалеко разом із друзями чи просто дати мозкам відпочити після кількох напружених тижнів на роботі.

"Гадаю, не варто доводити себе до межі. Мозок людини може обробити обмежену кількість інформації - а далі не уникнути помилок", - підсумовує він.

Зв'язок під час відпустки

Звісно ж, куди б ви не поїхали і яку б довгу відпустку не взяли, термінові проблеми та важливі дзвінки шукатимуть вас усюди. Тому важливо наперед продумати, що ви з ними робитимете.

Перш ніж від'їжджати, визначте правила зв'язку з вами на час вашої відсутності, рекомендує пані Мейсон. Наприклад, вона оголошує співпрацівникам, як з нею можна буде зв'язатися та чи буде вона читати електронну пошту (якщо буде, то як часто).

Сама вона намагається повністю відкласти робочі справи, коли їде у тривалу мандрівку (як нещодавно до Австралії), але лишається на зв'язку, коли подорожує недалеко чи на подовжених вихідних.

Повернення на роботу

Все хороше рано чи пізно завершується. Плавне занурення в роботу допомагає звести до мінімуму тугу, що часто охоплює мандрівників після повернення з відпустки. Коли 34-річна Деніз Твам, менеджер компанії Issuu, видавця електронних журналів, від'їжджає у подорож, вона лишає колегам таблицю з переліком завдань, які необхідно виконати за той час, і відповідальних за їхнє виконання.

Вертаючись до свого офісу в Паль-Альто (штат Каліфорнія, США) після двох тижнів у Південній Кореї, наприклад, або після відвідин родичів у Гані, вона лишає собі вільні вихідні, щоб увійти в колію, прочитати робочі імейли і переглянути таблицю, згадавши, з чого вона має почати роботу в понеділок. Тоді повернення проходить гладко.

Поступово набираючи швидкість ще до приходу в офіс, вона уникає робочого стресу та встановлює пріоритети без зайвої паніки. "Я маю вихідні, щоб заново увійти в курс справ і подумати про майбутні розмови з колегами… Я роблю все, щоб почати роботу на хорошій ноті", - каже пані Твам.