Сушкевич: паралімпійцям допомагали соцмережі

Паралімпіада в Ріо спричинила в Україні більший резонанс, ніж літня Олімпіада та футбольний чемпіонат Європи. Хоча саме ці дві спортивні події спершу вважалися для країни головними у 2016 році, і на обох турнірах наша держава мала своє представництво.

Україна на Паралімпіаді-2016 продемонструвала найсильніший результат в історії – здобула 117 нагород (41 – золоту) і посіла третє місце у підсумковому медальному заліку.

Відповідальність

"Я їх не вважаю людьми з обмеженими можливостями", - каже колишній легкоатлет, а нині заступник міністра у справах молоді і спорту Роман Вірастюк.

Він вважає, що багато людей самі себе обмежують - морально і психологічно, а паралімпійці навпаки мають свободу і в голові, і в серці.

Пан Вірастюк назвав виступ команди "величезним успіхом", хоча і вказує, що планували навіть більше нагород.

Згоден з паном Вірастюком і президент Паралімпійського комітету України Валерій Сушкевич.

"Коли переді мною сидить хлопець без ноги, не називатиму його прізвища, який має перший рейтинг у світі, а він не взяв жодної медалі, уявляєте, яка це для нього трагедія?" – розповідає Валерій Сушкевич.

Він нарікає, що деякі спортсмени не змогли встояти й занадто перейнялись відповідальністю, що в них був психологічний шок і вони не змогли показати результат.

"У нас була ситуація, коли хлопчина виступав у двох видах. У першому, де повинен був стати чемпіоном, він провалився. А в другому, де він раніше себе не проявляв, став чемпіоном", - згадує пан Сушкевич.

Додатковим стимулом для спортсменів були корпоративних дух та підтримка через соціальні мережі.

"На цій Паралімпіаді неймовірно спрацювали соціальні мережі. Тренери казали виключати, забирати айпади, айфони, бо треба спати, а вони влізали туди, читали, отримували заряд енергії і йшли наступного дня перемагати", - додав пан Сушкевич.

Він згадує, що нічого схожого у Лондоні 2012 року не було.

Фундамент

Досягнення українців на Паралімпіаді здивувало спортивний світ і стало об’єктом досліджень для закордонної преси.

Зрештою, не лише преси. Якщо вірити Валерієві Сушкевичу, систему державної та громадської реалізації розвитку фізичної культури спорту людей з інвалідністю розглядали на Генеральній асамблеї Міжнародного паралімпійського комітету.

"За фахом я математик, - каже Валерій Михайлович. – Основою математики є системність. Наша система містить школи, обласні центри "Інваспорт", обласні й націонлаьні федераціїї, Національний олімпійський комітет і міністерство молоді і спорту. А ще – ресурси громадянського суспільства в Україні".

Він не згоден, що Україна зробила швидкий стрибок, як кажуть іноземні журналісти. Адже в Україні вдалося знайти ресурси системності та потрібних персоналій.

Пан Сушкевич вказує, що в паралімпійському русі країни є потужна команда менеджерів.

"Вони – мінімально корумповані. Не кажу, що некорумповані, бо викорінити корпцію, коли навколо корупція, неможливо, але нам вдалося мінімізувати корупцію", - стверджує Валерій Сушкевич.

Селекція

Зрештою, в Україні є чимало скептиків, які вважають, мовляв, успіхи паралімпійців пов’язані з тим, що в команді є чимало здорових спортсменів.

"Це повна дурня, у нас всі люди мають проблеми з інвалідністю", - заперечує Валерій Сушкевич.

Розповідає, що може йти дівчина з чудовими очима і нібито дивитися на вас, але ви не знаєте, що вона не бачить.

До прикладу він наводить плавця Максима Кріпака, який у Ріо отримав п’ять золотих та три срібні медалі.

Хлопець народився з інвалідністю, але в спортивну школу потрапив як здоровий.

"Батько як людина спортивна почав із сином приховувати інвалідність. Він незаконно потрапив до школи олімпійського резерву з плавання, приховуючи коротку, уражену ніжку", - розповів пан Сушкевич.

Спортсмен брав участь у чемпіонаті України серед здорових, а потім через обставини пішов у параліймпійський спорт.

Прикладів на кшталт Максимового чимало. Проте більшість представників української паралімпійської команди потрапили безпосередньо до спорту для людей з обмеженими можливостями.

Пан Сушкевич розповідає, що люди з інвалідністю приходять на реабілітацію просто для того, щоб усвідомити, на що вони здатні.

"І раптом під час реабілітації, коли її навчили сідати самостійно на унітаз, їсти, прибирати за собою, виходити за межі будинку, виявляється, що ця людина здатна добре плавати, грати у волейбол чи футбол", - каже Валерій Сушкевич.

При цьому він навів приклад одного з найкращих футболістів чемпіонської збірної з футболу, який мав найбільше ураження опорно-рухового апарату серед усіх учасників турніру.

Конкуренція з Китаєм

Наразі Україна у паралімпійському спорті належить до когорти провідних країн і може конкурувати в медальному заліку з усіма державами, крім Китаю.

Представники Піднебесної здобули на Іграх в Ріо-де-Жанейро 239 медалей (107 – золотих).

Збірна Великої Британії, яка посіла друге командне місце, здобула 147 нагород.

Пан Сушкевич пояснює, що перед Іграми в Пекіні в 2008 році президент Національного паралімпійського комітету Китаю приїжджав на базу українських паралімпійців до Євпаторії.

"Їх цікавила українська система підготовки людей з обмеженими можливостями. Китай разом із ще кількома країнами перейняли багато елементів української системи фізичної культури і спорту людей з інвалідністю", - розповів пан Сушкевич.

Він вважає, що Китай має колосальні людські і фінансові ресурси, і обігнати його сьогодні нереально.

Про базу підготовки

Україна ж - разом із анексією Криму навесні 2014 року - втратила основну базу підготовки для людей з обмеженими можливостями в Євпаторії.

Альтернативи цій базі наразі немає.

"Давайте спершу доведемо до пуття західний комплекс у Турці на Львівщині, а потім подумаємо про те, щоби щось будувати в центрі", - заявив про це спортивний міністр Ігор Жданов.

Натомість пан Сушкевич вважає, що нову базу будувати треба якомога швидше.

"Розумію, що ресурси обмежені. Але якщо мої пропозиції розгляне уряд і підтримає президент, то фантастичним варіант не виглядатиме. Нова база дуже потрібна", - розповів пан Сушкевич.

Особливо актуально це за чинних умов війни на Донбасі.

"70-80% бази використовувалися не на спорт, а на реабілітацію. Сьогодні реабілітація для країни, в якій зі сходу тисячі людей повертаються з інвалідністю - це абсолютно актуальний процес", - наполягає чиновник.

Показово, що НАТО - у межах своєї програми допомоги у реабілітації бійців АТО - звернулися до західного реабілітаційного спортивного центру, яким користувались паралімпійці.

Зараз до цієї бази влада зробила нову дорогу, й вона працює і на паралімпійський спорт, і на реабілітацію.