"Стільки щасливих людей!": Україна зустріла паралімпійську збірну

"Тут фантастична аура! Стільки щасливих людей з посмішками", - каже комусь зі своїх друзів колишній легкоатлет Роман Вірастюк, який нині обіймає посаду заступника міністра у справах молоді і спорту.

Майже о пів на третю ночі сотні людей у терміналі F міжнародного аеропорту "Бориспіль" дочекалися повернення додому тріумфаторів Ріо.

На Паралімпіаді українська збірна здобула 117 нагород (41 золоту, 37 срібних і 39 бронзових) і посіла третє загальнокомандне місце.

Ажіотаж навколо прильоту паралімпійців був вищим порівняно з поверненням олімпійської команди. І справа не лише в медалях.

"Наші перемоги присвячуємо воїнам АТО", - сказав під час виступу на імпровізованій сцені в аеропорту учасник п’яти Паралімпіад, триразовий чемпіон Ігор футболіст Тарас Дутко.

Окрім рідних, друзів, знайомих, численних вболівальників і журналістів, спортсменів приїхали привітати й чиновники, які відзначали роль у цих перемогах президента паралімпійського комітету України Валерія Сушкевича.

"Буду сумувати за Бразилією"

Урочиста частина з виступами чиновників, виконанням національного гімну і фінальною піснею розтяглася на півгодини. Чимало спортсменів, втомившись після майже добового перельоту з двома пересадками, почали позіхати.

Але зрештою після протокольного групового фото їм дали змогу обійнятися з рідними.

"Зізнаюся, я вражений, - розповідає паралімпійський чемпіон з фехтування на візках Антон Дацко. – Не думав, що наш приїзд викличе такий ажіотаж. Приємно відчувати, що приносиш людям радість".

Він каже, що за два тижні встиг скучити за домом.

"Однак тепер, мабуть, буду сумувати за Бразилією, - розповідає спортсмен. – Там фантастичні краєвиди, прекрасні пляжі, дуже доброзичливі люди".

"Коли їхали на Паралімпіаду, всі чомусь звертали увагу на недоліки в організації, казали, що там є проблеми з криміналітетом. Не знаю, мені сподобалося просто все. Я полюбив Бразилію", - додає паралімпієць.

Плавальна love story

Неподалік обіймається симпатична пара. На грудях у хлопця і дівчини – медалі. На спинах у їхніх родичів надпис – Denysenko&Istomina team.

Катерина Істоміна – чемпіонка в плаванні на 100 метрів батерфляєм серед спортсменів з порушенням опорно-рухового апарату. Ярослав Денисенко виграв чотири срібла у змаганнях плавців з вадами зору.

"Приємно і неочікувано, що нас зустрічає стільки людей, - каже Ярослав. – Ми з Катею закохані, але ще не одружені. Весілля не планували. Зрештою, ми й без того постійно поряд, разом тренуємося".

"У Ріо мене найперше вразила доброзичлива атмосфера під час змагань. Підтримку відчував кожен учасник, але коли з’являлися бразильці, на трибунах коїлося щось неймовірне", - додає він.

Сильніші за бразильців

Разом трималися й футболісти. Навіть на прохання попозувати для фото Едгар Каграманян, який був найкращим на полі у фінальному матчі проти збірної Ірану, відповів: "Тільки разом з хлопцями".

Золото Ріо для Дутка – третє в кар’єрі. У Сіднеї-2000 і Лондоні-2012 він вигравав срібні нагороди.

"Мабуть, найскладнішим був матч групового турніру проти бразильців. Господарі турніру – технічніші, швидші за решту суперників. Але ми перемогли завдяки ліпшій командній грі. Було важко. Настільки, що аж пересихало в роті", - розповідає він.

Футбольна збірна України з наслідками ДЦП ігрову практику отримує в аматорській першості міста Дніпра. За словами Дутка, цьогоріч у рамках підготовки до Паралімпіади у них було кілька міжнародних турнірів і в усіх українці перемогли.

"Ми звикли грати з цілком здоровими людьми і якоїсь проблеми в цьому не бачимо. Навпаки, на Паралімпіаді було важче. Тому що матчі відбувалися через день. Часу для відновлення бракувало - зводило ноги, хапали судоми", - каже спортсмен.

Дутко сумує, що на наступній Паралімпіаді футболу "сім на сім" може не бути. Остаточного рішення щодо цього ще не ухвалили, але вірогідність велика.

"Мені могло б бути байдуже, бо через чотири роки буду 38-річним і до Токіо вочевидь не поїду, - міркує Тарас. – Але прикро за молодих гравців. Цим рішенням відповідальні люди ризикують вбити розвиток нашого виду".

Хлопці й дівчата купалися в людських обіймах, поцілунках, букетах квітів. Проте виглядало, що найперше їм хотілося спокою і вперше за тривалий час повноцінно відпочити.