15-річна чемпіонка зі Львова: "Часу на прогулянки чи телевізор не лишається"

Стрічка, м'яч, булави - це ціле життя 15-річної львів'янки Христини Пограничної.

Одна з її останніх і найбільших перемог — срібна медаль з художньої гімнастики на ІІІ-х літніх Юнацьких Олімпійських іграх у Буенос-Айресі. До цього були: титул абсолютної переможниці Всесвітньої Гімназіади в Марокко, двічі поспіль — перше місце на чемпіонаті України з художньої гімнастики, бронзові і срібні нагороди Чемпіонатів Європи тощо.

Порахувати точну кількість медалей та кубків одразу не зможе навіть сама Христина.

Хоча професійну спортсменку з п'ятирічного дівчати ніхто робити не планував.

Перша медаль і перша поразка

До гімнастичного залу Христину привели батьки у 2008 році. Зробили це, аби дитина гармонійно розвивалася і була здоровою. Паралельно займалася ще і бальними танцями.

"Мені важко сказати, чи робила я тоді якісь успіхи в обох сферах, чи ні — була надто маленька, щоб це усвідомлювати. Але сталося так, що за розкладом я не встигала ходити на обидва заняття і віддала перевагу гімнастиці, бо мені вона більше подобалася", — пригадує юна спортсменка.

Спочатку були типові тренування по 45 хвилин на день, потім навантаження ставало більшим, адже у неї помітили потенціал і почали готувати до перших змагань.

"Свою першу медаль я отримала на міжклубних змаганнях у Львові. Пишалася нею, звісно, але аж надто серйозно не сприймала. Та й мені на той час було років 7-8. Розуміння того, що займаюся цим не просто так, прийшло вже тоді, коли їздили на всеукраїнські змагання", — згадує спортсменка.

Вигравали, звісно, не завжди. Але, як каже сама Христина, поразка — не привід засмучуватися і опускати руки.

Сьогодні дівчина є першим номером в національній юніорській збірній. І донедавна найбільшою мрією були Юнацькі Олімпійські ігри. Тепер же — "золото" на дорослій олімпіаді.

Тренування, тренування, тренування

Спочатку чотири уроки в школі, потім — тренування, домашнє завдання і сон. Таким є розпорядок дня Христини, коли попереду немає змагань. Коли ж наближається час, школа відходить на другий план — замість неї спортсменка проводить майже весь день у залі з перервою на відпочинок в обід.

"Якщо вибитися з ритму, то просто не зможеш розвиватися. Треба розставляти пріоритети", — каже дівчина.

Про заняття поза гімнастикою і школою, хобі чи розваги Христина говорить небагато. Каже — часу на це немає.

"Я проводжу в залі більше часу, ніж вдома. Часто їжджу на змагання, які можуть тривати від одного до кількох тижнів. А коли приходжу до школи, інтенсивно вчуся, бо треба надолужити пропущене. Тож часу на прогулянки чи телевізор у мене не лишається", — каже вона.

Попри це, суму на обличчі немає. Сама вона пояснює, що не хотіла б змінювати життя — все до вподоби.

"Колись, як була меншою, було таке, що я відмовлялася йти в зал, казала, що втомилася. Можна сказати, що на мене трохи натиснули батьки, аби я продовжила. І я їм вдячна, бо без цього не було б тих результатів, які маю зараз", — додає спортсменка.

За словами Христини, у неї найбільше знайомих "по килиму" — таких же гімнасток, як і вона. З ними дівчина інколи і проводить вільний час, але спочатку — спорт.

"Так, я не ходжу щодня у кіно, не сиджу у соцмережах, не відпочиваю у парку. Та чи кожен побуває в стількох країнах, скільки відвідала я? Чи кожен дізнається стільки? Не думаю. Та й така дисципліна багато чого дає — йти по життю легше", — каже спортсменка.

Про майбутнє вона говорить обережно, припускає, що може піти вчитися на лікаря, як її мама. Крім того, тренерка Христини, Ірина Руда, - теж лікар.

За словами Ірини, те, що художні гімнастки рано завершують кар'єру, стереотип. Насправді - все індивідуально. Хтось може і до 30 років виступати, а хтось - сказати "все" у 17.

"Просто дуже часто доводиться робити вибір: або наука, або спорт; або спорт, або здоров'я; або спорт, або сім'я", - підкреслює вона.

Прихильники і конкуренти

Найбільшу підтримку Христині дає родина. Власне, з родиною спортсменка і намагається проводити більше часу, коли має вільну хвилину.

"Раніше, коли їздили на змагання, дуже сумувала за рідними. Але зараз вже звикла - зрозуміло, що мама не буде їздити зі мною по змаганнях. Це не прийнято", - пояснює Христина.

Коли ж поруч немає найближчих, допомагає тренерка Ірина. За її словами, у спортсменів немає часу на проблеми, вони завжди мають бути в тонусі і гарному настрої, інакше виступ може не вдатися.

Христина Погранична наразі найуспішніша спортсменка клубу "Ніка", який заснувала Ірина Руда десять років тому. З львівської "Ніки" вийшла ще одна учасниця національної збірної - Марія Височанська. Два роки тому Марія переїхала до Києва, зараз тренується в Школі Дерюгіних і виступає у групових вправах.

"Очевидно, що сьогодні номер один в Україні - Школа Дерюгіних", - визнає Ірина Руда. Загалом же найсильніші клуби та школи базуються у Києві, Львова, Одесі, Харкові та Дніпрі. Але, дійсно, дуже часто спортсменки переїжджають до Києва, аби вчитися саме у Дерюгіних.

Коли Христина стала членом національної збірної, вони із тренеркою почали часто їздити до Києва - на збори, на спільні тренування.

Дорогий спорт?

Костюми для тренування, купальники для виступів, спорядження, поїздки на змагання та й, зрештою, самі тренування - це те, за що треба платити батькам гімнастки.

Тренерка Христини Ірина Руда каже, що це недешеве задоволення. Стрічка, булави, м'яч, - все те, з чим працює спортсменка, - коштують в середньому від двох тисяч гривень. Слугують же такі речі не надто довго: щойно зносяться, потрібно купувати нові.

"Далеко не кожен може собі дозволити займатися гімнастикою. Перший час участь, проживання і дорогу на змагання оплачували виключно батьки, а іноді це дуже дорого. Це вже зараз поїздки Христини, коли вона їздить у складі збірної, оплачує держава", - пояснює тренерка.

Утім, за словами Ірини Рудої, охочих займатися саме цим видом спорту менше не стає. Навпаки - в Україні художня гімнастика тільки набуває популярності. Шкіл і клубів стає все більше, конкуренція зростає, а від цього зростає і якість програм, які демонструють на змаганнях.

"Це престижно сьогодні, це олімпійський вид спорту, в якому Україна - серед лідерів", - упевнена Ірина.

Хочете отримувати більше цікавих історій в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.