Удар астероїда, що знищив динозаврів, спричинив "миттєві Гімалаї"

Науковці кажуть, що можуть детально описати, як саме астероїд, що знищив динозаврів 66 мільйонів років тому, вплинув на земну поверхню.

Реконструкція давніх подій вченими стала можливою завдяки бурінню углиб величезного кратера Чиксулуб у Центральній Америці і аналізу складу його порід.

На основі отриманих даних науковці створили <link type="page"><caption> анімацію</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/news/science-environment-38016825" platform="highweb"/></link>, яка демонструє, як удар астероїда змусив тверду поверхню Землі буквально "хлюпатися" як рідина.

У якусь мить цей "плескіт" твердих порід утворив гору, вищу за Еверест, а потім зрівняв її назад, залишивши по собі кілька менших вершин.

"І все це відбувалося впродовж лічених хвилин", - розповідає професор Джоанна Морґан із Імперського коледжу Лондона. Дослідники оприлюднили свої знахідки у <link type="page"><caption> Science Magazine</caption><url href="http://science.sciencemag.org/content/354/6314/878" platform="highweb"/></link>.

За висновками вчених, утворення кратера Чиксулуб внаслідок зіткнення із землею метеорита було дуже швидким, але наслідки цього для довколишнього середовища були катастрофічні.

Пил і викиди із нього у атмосферу, найімовірніше, укрили небо щільною хмарою і призвели до довготривалої зміни клімату - похолодання, що тривало упродовж багатьох місяців чи навіть років і призвело до вимирання багатьох видів тварин і рослин, не лише динозаврів.

Команда британських вчених провела кілька тижнів у травні й червні, свердлячи зразки порід із Чиксулуба, нині захованого під океанічними відкладеннями на мексиканському півострові Юкатан.

Дослідники зосередилися на конкретній ділянці кратера, діаметром у 200 км, де, як вони припускали, мало міститися каміння, яке під час удару астероїда переміщувалося на найдовші відстані. Це, як очікувалося, мали бути зразки щільного граніту, піднятого ударом із глибини у майже 10 км.

І вчені не помилилися.

"Щойно ми пройшли роздрібнену від удару ділянку на верхівці, як виявили рожевий граніт. Він був таким видимим для ока - як той, що можна побачити на кухонному столі", - згадує професор Шон Ґулік із університету Техаса в Остіні, США.

Звісно, це був не звичайний граніт. Він був дуже деформований і покручений - це було видно і неозброєним оком, і на рівні окремих мінеральних кристалів під мікроскопом. Це було свідченням пережитого ним надзвичайного, колосального тиску.

Цей аналіз порід вкладається у дивовижну історію, у якій астероїд, діаметром у 15 км, пробив земну поверхню, миттєво утворивши в ній діру завглибшки у 30 км і діаметром у 80-100 км.

Під дією сили тяжіння хиткі краї новоутвореного провалля почали в ту ж мить провалюватися назад в його середину.

У цей же час дно кратера зрикошетило назад угору, на короткий час утворивши гірський хребет, вищий за Гімалаї, який зрештою упав назад і покрив собою краї провалля, які вже скотилися на дно діри.

Аби краще уявити собі цей процес, уявіть кубик цурку, який падає у чашку чаю. Рідина спершу розійдеться убік і вгору, відкриваючи шлях кубику, перед тим як зімкнутися над ним.

Коли астероїд зіштовхнувся із Землею, її тверда поверхня поводила себе точнісінько як ваш чай.

"Ці тверді породи мали втратити свою міцність і згуртованість, і їхнє тертя раптово знизилося, - пояснює професор Морґан. - Тож так, певний час вони вели себе як рідини. Тільки так міг утворитися кратер, подібний цьому".

Ще один важливий підсумок цієї знахідки - це можливість зрозуміти поверхню не лише Землі, а й інших планет.

Усі світи, подібні до Землі, і навіть Місяць, усипані кратерами, схожими на Чиксулуб. І знання того, як тверді породи можуть рухатися вертикально і горизонтально внаслідок сильного зовнішнього впливу допоможе вченим у їхніх спробах інтерпретувати властивості кори, подібної до земної, яку вони бачили на інших об'єктах Сонячної системи.