Катерина Любка Бі-Бі-Сі, Київ

	Дмитро Фірташ

Це колишня фірма українця Дмитра Фірташа, яка при загадкових обставинах після вилучення РосУкрЕнерго була продана за 1 американський долар офшорній компанії РосГаз без відома і дозволу самого Фірташа.

Власників РосГазу по нинішній день не вдалось встановити.

Автор через справи “Емфесу” аналізує мізерну частку в загальному обсязі російсько-українсько-угорської торгівлі газом: тобто торгівлю “дешевим” газом.

За словами автора статті Петера Мадярі, "російська та українська еліта ось уже роками вибирає когось, хто може поставляти газ до Угорщини дешевше, ніж поставляв би його російський “Газпром” напряму".

Мова йде про “туркменський” газ, який Україна отримувала через посередників.

У першій частині матеріалу розглядалися російські й українські політичні чинники, що впливали на визначення фірм, які залучались до торгівлі дешевим туркменським газом. “Характерно, від змін в українській політичній еліті залежало те, чи потрібно нового посередника в цю систему зв'язків,” - говориться в статті.

Автор робить висновок, що ось така структура "була вигідна багатьом політикам, які досить однозначно мали відношення до цих фірм-посередників".

По перше, таким чином можна було непомітно вилучити досить суттєві гроші з газової торгівлі. “З іншого боку, через цих посередників Газпром (а через нього Кремль) мав можливість прив’язати до себе українську еліту, хоча вірогідно, і російські особи отримували доходи з цього “бізнесу”, - говориться в статті.

Окремо публікація торкається питання протистояння між РосУкрЕнерго (Дмитром Фірташем) і Юлією Тимошенко. Друга частина уже розглядає наслідки вилучення з посередництва РосУкрЕнерго: що може означати “загадковий” продаж “Емфесу” і хто стоїть за ним.

Після вилучення РосУкрЕнерго, "Емфес" залишився без поставок, що загрожувало газовому постачанню угорських споживачів (щоправда, незначної кількості).

Директор "Емфесу", угорець Іштван Гоці, нібито від 2004 року має повноваження діяти від імені власника (фірми Фірташа, зареєстрованої на Кіпрі), отож укладати угоду про продаж фірми. Він продав за 1 американський долар "Емфес" РосГазу, за яким, як зауважувалось, стоять невідомі російські бізнесмени. Вони нібито гарантували поставки газу через угорську дочірню фірму німецької транснаціональної компанії "Е.он", що, до речі, закуповує газ від того ж “Газпрому”.

Отож, вірогідно, що невідомий новий власник користується підтримкою не лише “Газпрому”, а й Кремля, які у кінцевому підсумку й матимуть вплив на подальшу долю угорської компанії, - пише автор статті.

Однак події навколо незначної, за українськими і російськими масштабами, компанії наштовхують автора статті і на інші висновки, які знову ж таки залежать від політичних чинників. Приміром, він говорить, що “хоча на перший погляд і виглядає абсурдним, але не виключеним є такий сценарій, за яким уся операція продажу і скандал навколо нього є вдалим засобом окозамилювання щодо видовищного “вилучення” Фірташа. Тобто, так виглядає, що Фірташ уже не причетний до “Емфесу”, тим часом зацікавлені особи зачекають результатів січневих виборів президента в Україні. (...) Якщо на виборах переможе Тимошенко, то лише в цьому разі “Газпром” відмовиться однозначно від РосУкрЕнерго і Фірташа. Якщо програє, то все повернеться у попередню колію, максимум - з'явиться нова фірма, або місце РосУкрЕнерго займе, приміром, РосГаз...”

На думку автора, справа Емфесу ще далеко не завершилася – слід чекати продовження.